Висвітлено історію розвитку мистецтва суперечки. Розкрито поняття суперечки, аргументації, критики, маніпулювання, визначено види та проаналізовано їх структуру. Наведено правила та помилки щодо тези, аргументів і форми. Висвітлено тактичні, психологічні та невербальні прийоми маніпулювання в суперечках.

Розглянуто конфлікт як соціальне явище, суперечку як логічну форму вирішення конфлікту, переговори як універсальний метод їх розв'язання. Висвітлено особливості управління стресами для запобігання конфліктів, розкрито суть понять конфліктології. Показано місце логіки в структурі людського пізнання.

Рассмотрены конфликт как социальное явление, спор как логическая форма решения конфликта, переговоры как универсальный метод их решения. Освещены особенности управления стрессами для предупреждения конфликтов, раскрыта сущность понятий конфликтологии. Показано место логики в структуре человеческого познания.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю415 + Ю424

Рубрики:

Значення, зміст

Доведення. Спростування

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Окреслено основні наукові підходи до дослідження аргументації, висвітлено особливості аргументації в логіко-філософському, лінгвістичному та прагмадіалектичному аспектах, проаналізовано побудову аргументації з міждисциплінарних позицій, виявлено її мовні аспекти.

Очерчены основные научные подходы к исследованию аргументации, освещены особенности аргументации в логико-философском, лингвистическом и прагмадиалектическом аспектах, проанализировано построение аргументации с междисциплинарных позиций, выявлены языковые аспекты аргументации.

In the article the basic going is examined near research of argumentation, feature of argumentation in logiko-philosophical, linguistic, pragmadialekticheskom aspects, the construction of argumentation is analysed from mezhdisciplinarnykh positions, the linguistic aspects of argumentation are determined.

Проведено логіко-філософське дослідження розвитку теоретичних і практичних положень еристики в історії філософської думки. Розкрито сутність суперечки, розглянуто стратегії та тактики її ведення, наведено прийоми досягнення перемоги. Проаналізовано основні етапи розвитку компаративістського методу. Здійснено теоретичну реконструкцію основних положень та особливостей еристичних концепцій представників Східної та Західної філософських традицій. Основну увагу у межах Західної філософської традиції приділено вивченню еристичних теорій таких дослідників, як Аристотель, Р.Декарт. А.Шопенгауер і Ф.Прокопович. У межах Східної філософії розглянуто давньоіндійську та давньотибетську філософські традиції. На підставі застосування компаративістського методу виявлено спільні та відмінні риси, притаманні розробці еристичної проблематики у межах Східної та Західної філософських традицій.

Визначено концептуальний апарат і принципи логічного аналізу аргументації. Обгрунтовано тезу щодо залежності витлумачення логіки як формальної або неформальної від особливостей аналізу логічної форми міркування, відповідно до цього запропоновано два підходи до аналізу аргументації в логіці. В межах формального підходу аргументацію проаналізовано переважно на синтаксичному та семантичному рівнях, а у межах неформального підходу - на прагматичному рівні. В межах формального підходу головними критеріями оцінки аргументації є правильність/неправильність, а у межах неформального підходу - прийнятність аргументів; релевантність аргументів тези; "вагомість", достатність аргументів для її обгрунтування. Проаналізовано передумови виникнення формального та неформального підходів у межах традиційної та сучасної логіки. Визначено основні поняття проблемного поля аргументації, встановлено їх взаємозв'язок.

Визначено концептуальний апарат та принципи логічної побудови моделі еристичного дискурсу. Для цього проаналізовано напрями дослідження поняття "дискурс" у гуманітарному знанні з метою виявлення концептуального апарату для логічної реконструкції еристичного дискурсу у межах сучасної формальної та неформальної логіки. На підставі аналізу поняття "дискурс" у гуманітарному знанні виявлено основні підходи, що є необхідними для логічної реконструкції еристичного дискурсу: лінгвістичний підхід (дискурс як текст); семіотичний підхід (знаковий характер дискурсу); підхід комунікативної філософії (інтерсуб'єктивний характер дискурсу). Обгрунтовано девіантний характер еристичного дискурсу, зроблено висновок про обмежений характер його дослідження за методами логічної семантики. Досліджено логіко-філософські засади логічної прагматики як основного методу розробки можливостей логічної реконструкції еристичної суперечки.

Рассмотрены вопросы моделирования и поддержки принятия решений (ППР) в когнитивных конфликтах, формализации этических ценностей в моделях рефлексивного поведения. Проанализированы рефлексивные модели в системах ППР, модели рефлексивного управления в ситуации выбора, их применения для описания информационного противодействия в социально-экономических системах. Приведены обобщенные оценки факторов в задачах когнитивного моделирования. Предложен подход к ППР в социальной сфере, основанный на субъектно-ориентированной парадигме.

Раскрыты общие положения современной логико-риторической концепции диалога. Рассмотрены особенности аргументативной проблематики в истории логико-риторической мысли. Изучены проблемы аргументации в правовой, исследовательской и гомилетической сферах человеческой деятельности. Проанализированы отдельные феномены диалога (ложь, риторические фигуры) и стратегии аргументирования (интерпретация, аргумент к авторитету). Рассмотрены особенности религиозной полемики в Украине в конце XVI - начале XVII вв. Охарактеризованы подходы к моделированию судебного диалога в странах романо-германского и англо-американского права. Уделено внимание коммуникативным и аргументативным аспектам риторических фигур, функциям эвристического диалога в научно-исследовательской деятельности, использованию молчания и интерпретации в правовой аргументации.

Проаналізовано проблеми, які виникають під час побудови формальних теорій для міркувань і дій у відкритому та непередбачуваному оточенні. Встановлено, що виконання соціальних дій за таких умов значною мірою визначається змінами в ментальних настановах діючих індивідів. Значне просування у поясненні інформаційних і мотиваційних підстав соціальних дій стає можливим тільки завдяки побудові моделей динамічного та мультиагентного середовища. Побудова теорії соціальної дії є інтегративним проектом.

Проаналізовано модель умовиводу Тулміна та її сучасне сприйняття. Показано складність у становленні місця обгрунтування в історіографії, яке залежить від того, які саме завдання перед собою ставить історик у процесі написання роботи. Розкрито засади запровадження навчальних диспутів для студентів філософських програм. Увагу приділено обгрунтуванню трансцендентальних характеристик сущого в метафізиці Ф. Суареса, критиці антропологічного підходу в онтології Ж. Іпполіта та проблемі аргументації. Розглянуто когнітивний аргумент Фреге та парадокс аналізу Ленгфорда. Надано відомості про проблеми самолегітимації філософії та її політичного виміру, про політичну легітимацію внутрішньої та зовнішньої політики Венесуели за президенства Уго Чавеса. Наведено види використання поняття "історична память" як засобу легітимації політичних ідеологій і режимів у науково-публіцистичній та агітаційній риториці.

Определена сущность эвристики и проанализована ее значимость в процессе коммуникативной подготовки будущих учителей. Приведены примеры практических коммуникативных заданий, направленных на формирование навыков ведения дискуссии будущими учителями.

The article defines the essence of rhetoric of discussion. The significance of the latter for the communicative training of future teachers is analyzed. The example of practical assignments aimed at the development of corresponding skills are given.

Проведено аналіз передумов феноменологічного розгляду логіки, а також сучасних концепцій феноменологічної логіки. З'ясовано місце та зміст аргументативної проблематики в структурі сучасного логічного знання. Стверджено, що на сьогодні ще не створено загальновизнаної теорії аргументації, що відкриває можливості для розробки нових підходів до її аналізу. На підставі цього запропоновано варіант логіко-феноменологічного розгляду аргументації. Визначено феноменологічний характер аргументації, який розкривається завдяки таким поняттям, як "смисл" і "значення", "інтенціональність", "інтерсуб'єктивність", "концепція Іншого Я", "концепція анонімності трансльованого повідомлення". Запропоновано застосування методу інтенціональної графіки для аналізу аргументативних текстів. Продемонстровано на прикладах застосування цього методу, а також його зв'язок із методом діаграм. Встановлено, що для цілісного аналізу структури аргументації доцільно застосовувати обидва методи.

Дослідження оцінки аргументації є важливим для сучасної теорії аргументації з огляду на відсутність універсального підходу до розуміння критеріїв, які можуть слугувати орієнтиром оцінки. Постановка проблеми. Необхідно з'ясувати, які з запропонованих різними підходами критеріїв оцінки є більш універсальними та враховують специфіку функціонування аргументативних міркувань у реальному дискурсі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над проблемою критеріїв оцінки аргументації працюють представники неформальної логіки, формальної діалектики, прагма-діалектики та риторичного підходу. Зокрема, Д. Аллен, Е. Блейр, П. Бонді, Д. Волтон, Ч. Гемблін, Т. Гов'є, Р. Джонсон, К. Тіндейл, Д. Хічкок, Дж. Фрімен, Р. Пінто та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Ключова роль неформальної моделі оцінки аргументації на сьогодні є загальновизнаною. Але причини, які зумовили такий її статус залишилися поза увагою науковців. Постановка завдання. Дослідження має на меті з'ясувати, чому саме неформальнa модель оцінки стала класичною для теорії аргументації. Виклад основного матеріалу. Здійснено компаративний аналіз досліджуваних моделей оцінки аргументації. З'ясовано, що розуміння суті аргументації є для них спільним. Виявлено, що критерії релевантності та прийнятності у різних формулюваннях представлені в обидвох моделях оцінки. Тоді як критерій достатності недостатньо експлікований у діалектичній моделі. Висновки: критерії Ч. Гембліна поступаються неформальним у прагматичному аспекті: зручність, універсальність та чіткість. Це поряд з історичним контекстом могло стати причиною того, що саме неформальні критерії стали ключовими для теорії аргументації.

Зазначено, що запропонована робота є логічним продовженням таких праць, як "Основи риторики", "Елементарна логіка", "Логіка та етика" та є другою сходинкою в осягненні комплексу наук про логіку, де першою є "Основи логіки". Згорнуто представлено мовно-комунікативні девіації та ключі до їх розуміння. Увагу приділено ознакам хибного (нелогічного) мислення, помилкам форм мислення, судженням, помилкам доведення.

Досліджено особливості розвитку логіки на початку ХХ та ХХI ст. Продемонстровано, що початок минулого століття характеризувався суттєвими зрушеннями у логіці насамперед у науковому ракурсі завдяки розробці формалізованих мов та тісним зв'язком із математикою, підгрунтя чого було закладене в працях другої половини ХIХ ст. У результаті ми отримали величну будову сучасної формальної логіки. На початку теперішнього століття розвиток логіки стимулюється насамперед запитами освіти, що в другій половині ХХ ст. обумовило критику формальної логіки й розробку неформальної логіки, яка привернула увагу широких кіл науковців і здобувачів освіти. На сьогоднішній день формальна й неформальна логіки об'єднують свої зусилля в розробках аргументативної проблематики як у напрямі побудови загальної теорії, так і в дослідженнях аргументацій у різних типах дискурсів, а також у межах комп'ютерних наук.