Проведено філософсько-методологічне дослідження проблеми трансформації екологічного знання у детермінуючий чинник змін відношення в системі "суспільство - довкілля" на прикладі діяльності у військовій сфері. З використанням системного та комплексного підходів переосмислено методологічну основу концепції екологічної безпеки та сформовано відповідну науково-теоретичну базу впровадження системи екологічної безпеки як складової національної безпеки та дослідження комплексу проблем формування та функціонування системи екобезпеки у військовій сфері. Розроблено практичні рекомендації щодо оптимізації впровадження моделей екобезпеки армії, що відповідають критеріям оптимальності, структурним принципам і принципам керованості.

Наведено результати філософсько-освітнього аналізу формування особистості сучасного військового керівника у системі вищої військової освіти України з урахуванням динаміки сучасних соціокультурних контекстів. Визначено внутрішній діалектичний зв'язок між самореалізацією особистості військового керівника як гуманіста-професіонала і модернізацією системи вищої освіти. Доведено необхідність урахування під час підготовки військових керівників універсального гуманістичного ідеалу формування особистості з професійними вимогами, етикою обов'язку та постконвенціонального патріотизму.

Розглянуто питання про корелятивні зв'язки між основними напрямками європейської філософії та особливостями військових стратегій головних учасників Першої світової війни - Великої Британії, Франції, Німеччини. В результаті дослідження було виявлено, що спостерігаються корелятивні відношення між особливостями філософських напрямів Європи та специфікою їх мілітарних стратегій. Якщо війни починаються в людському інтелекті, то філософія і логіка стають для мілітарних наук метатеорією і помилки або удачі воєначальника на полі бою були вже зроблені на теоретичному рівні грецькими мудрецями, середньовічними монахами-філософами або мислителями Нового Часу. Хай логіка та епістемологія і здаються далекими від проблематики військової стратегії, але саме вони закладають фундамент певному способу мислення, який знаходить своє втілення у практичних діях, зокрема у військовому плануванні. У Першій світовій війні на полі бою зустрілися німецький трансценденталізм, французький раціоналізм та англо-саксонський утилітаризм, де переміг останній. Цей же світоглядний конфлікт продовжився і під час Другої світової війни, з аналогічним результатом. Континентальна традиція модерної філософії послідовно створювала ілюзію осягнення істини в межах розуму (І. Кант) або як логічного виводу з аксіом (Р. Декарт); на противагу їй англійський емпіризм формував свою традицію і витонченого аналізу й обережного узагальнення досліджуваних фактів. Ці традиції абстрактного мислення несподівано узгоджено корелюють зі способами побудови мілітарної стратегії ворогуючих сторін у Першій світовій війні в Європі і Великої Британії, Франції, Німеччини. Плани наступу Німеччини та оборони Франції були побудовані на хибних припущеннях, які суперечили фактам дійсності. Ці помилки не були технічними чи організаційними помилками розвідувальних служб; хибні стратегічні плани були невідворотним наслідком нехтування стратегічною розвідкою як такою. Відірвані від фактів ідеї, втілені у життя, можуть перемогти, але за досить специфічних обставин і лише випадково. Зазвичай перемагає той, хто якомога точніше співвідносить свої плани з фактами. Ця прописна істина була очевидною для воєначальників усіх часів та народів, але про неї чомусь забули (і продовжують забувати) як у XX, так і в XXI ст. Філософія в цьому випадку виступає якщо не чинником, то принаймні інструментом для аналізу стратегічних доктрин, що може зіграти конструктивну роль у розробці аналітики "стратегічної культури", що стає дедалі популярнішою в військовій науці Заходу.

Комплексно розкрито філософію науки відповідно до військово-інноваційних вимог поствоєнного часу. Обгрунтовано важливість таких критеріальних оцінок, як: система ентропійних та балістичних процесів, а також квантові кореляції в сучасних умовах війни та глобальної пандемії. Висвітлено епістемологічну теорію постнауки в філософії науки як системи інноваційних знань. Прогнозовано в недалекому майбутньому філософію криптографічного захисту інформації як квантової телепортації у контексті військово-промислових інновацій та дипломатії міжнародних відносин.

Зазначено, що це один з перших навчальних посібників із філософії, написаний в умовах війни та поствоєнного періоду України. Автори роблять спробу підійти до якісного переосмислення життєвих процесів у філософії фундаментальних знань. Розкрито актуальні питання філософії науки, політико-правової філософії та філософії історії в фундаментальній системі духовного капіталу мудрості людини, держави та суспільства. Передбачено філософію квантової безпеки як аеродинамічну систему польоту рухомих об'єктів. Прогнозовано протиракетний "залізний купол" як надійний захист мирного неба під час нашої Вітчизняної війни з путінсько-російською навалою. Увагу приділено епістемоло-гносеологічним алгоритмам у філософії фундаментальних знань, квантовій теорії планетарного поля, методу тензорно-ініваріантного кіберчислення в адміністративно-правовму регулюванні.

Висвітлено філософсько-історичну ретроспективу та розкрито імператив модернізації страху в філософії війни та миру. Визначено концептуальну модель героїзму та трагізму. Доведено на практиці мудрість українського народу як нації незламного духу в війні з путінсько-російською ордою. Вироблено систему превентивних заходів забезпечення національної безпеки України. Запроваджено нову філософію фундаментальних знань в Україні. Прогнозовано, що Україна стане міжнародно-правовим гарантом миру та безпеки.