Проаналізовано процес адаптації хасидського руху Хабад до суспільно-політичних і соціокультурних реалій українського соціуму. З'ясовано, що як і поява всього східноєвропейського хасидизму, Хабад не був детермінований винятково соціальними умовами. Доведено, що хасидизм сформував нову парадигму духовно-практичного освоєння традиційного іудаїзму. Встановлено, що Хабад Любавич як органічна частина феномену хасидизму відрізняється збалансованим поєднанням емоційної та раціональної складових. Виявлено, що на початку третього тисячоліття Хабад Любавич стає головною силою відновлення релігійної традиції на всьому пострадянському просторі, зокрема в Україні. Встановлено, що Хабад Любавич зміг імплементувати до сучасного українського контексту механізми залучення світського єврейства до релігійного життя, актуалізувати духовну, культурну та соціальну роль релігійної громади у сучасному соціумі. Доведено, що Хабад Любавич репрезентує цінності ортодоксального іудаїзму, в якому традиціоналізм і консерватизм не трансформується в агресивний фундаменталізм і ксенофобію. Зроблено висновок, що спрямованість на активний діалог з суспільством дає можливість руху Хабад Любавич успішно конкурувати і перемагати інших представників іудаїзму в Україні.