Висвітлено проблеми щодо ВІЛ-інфекції у вагітних і дітей, а також загальні питання епідеміології, етіології, патогенезу, діагностики і профілактики захворювання. Наведено сучасні класифікації ВІЛ-інфекції, методики лікування дітей та характеристику антиретровірусних препаратів. Розглянуто клініку захворювання у вагітних і дітей, профілактику перинатальної трансмісії ВІЛ, основні принципи диспансерного спостереження у разі ВІЛ-інфекції.

Проведен анализ 100-та родов у женщин, переболевших вирусным гепатитом и сифилисом, а также 100-та родоразрешений женщин без отягощенного соматического анамнеза с использованием клинических, лабораторных и инструментальных методов исследования. Выявлено, что для представительниц обсервационного отделения риск быстрых родов и количества стимуляций родовой деятельности был в три раза выше. Установлено, что роды у реконвалесцентов вирусного гепатита и сифилиса осложняются повышением частоты вторичной слабости родовых сил, а также числа дефектов последа и инструментальной ревизии полости матки.

Отмечено, что послеродовой период у женщин, переболевших вирусным гепатитом B до беременности, сопровождается повышенным риском гнойно-воспалительных осложнений и большей длительностью пребывания на листе нетрудоспособности. При ведении послеродового периода у женщин, перенесших вирусный гепатит B, врач должен обращать внимание на повышенный риск гнойно-воспалительных осложнений и строго придерживаться их профилактики.

Простежено перебіг пологів 50-ти жінок, що перехворіли вірусним гепатитом A (ВГА) під час вагітності, та 100 жінок, що народжували у фізіологічному відділенні з використанням клінічного, лабораторного та інструментальних методів дослідження. Пологи у жінок, що перенесли ВГА, супроводжувалися 2-разовим збільшенням ризику швидких пологів, 6-разовим - кількості передчасних розроджень і кількості раннього злиття навколоплідних вод. Пологи цих жінок частіше завершувалися інструментальною ревізією порожнини матки.

Проаналізовано анамнестичні дані, результати серологічного дослідження, особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду, стану плода та новонародженого в жінок з герпесвірусною та цитомегаловірусною інфекцією після застосування допоміжних репродуктивних технологій. Застосування специфічного лікування дозволило знизити частоту акушерських і перинатальних ускладнень у даного контингенту жінок.

Обстежено 306 жінок із грипозною інфекцією. Дистрес плода є одним із основних проявів ускладнень за вірусної інфекції. Слабкість пологової діяльності діагностовано у 90,2 % випадків, передчасне вилиття навколоплодових вод - у 77,5 %, пологи через природні шляхи - у 53,9 %, патологічну крововтрату - у 27,3, багатоводдя - у 54,9 %, синдром затримки розвитку плода (СЗРП) - у 58,8 %. Передконцепційна підготовка, застосування комплексно стандартних і запропонованих індивідуальних заходів знизили частоту передчасного відшарування плаценти та гострого або хронічного дистресу плода до 13,7 %, слабкість пологової діяльності - до 11,8 %, передчасного вилиття навколоплодових вод - до 36,8 %. Патологічна крововтрата під час пологів через природні шляхи та кесарева розтину склала 9,7 %. Ознаки багатоводдя і СЗРП зменшились у 2,3 і 3 рази відповідно.

Наведено результати аналізу перебігу пологів у пацієнток із ВІЛ-інфекцією та асоційованою ВІЛ-герпетичною інфекцією. Показано, що пацієнтки з асоційованою ВІЛ-герпетичною інфекцією більш часто мають ускладнення пологів, показання до абдомінального розродження та оперативних втручань у пологах. Продемонстровано ефективність призначення рослинного імуностимулювального препарату з метою попередження ускладнень в пологах у вагітних із асоційованим інфікуванням.

Розглянуто перебіг пологів у жінок, які перехворіли на вірусний гепатит B (ВГВ) під час вагітності. Проаналізовано перебіг пологів у 51-ої жінки, що страждали на ВГВ під час гестації та в 100-а жінок з фізіологічними пологами.

Викладено результати дослідження пологів у жінок, які перехворіли на гострий вірусний гепатит A до настання вагітності. Виявлено, що основним результатом впливу перенесеного гепатиту на перебіг пологів є зростання вторинної слабкості родових сил, збільшення кількості випадків раннього відходження навколоплідних вод і тривалості безводних проміжків. Пологи реконвалесцентів гепатиту A супроводжувалися більшою кількістю дефектів плацентарної тканини та навколоплідних оболонок, а звідси і більшою крововтратою. Роди досліджуваних жінок майже у три рази частіше закінчувалися народженням великовагових плодів.

Простежено перебіг післяродового періоду у жінок, які перехворіли вірусним гепатитом B (ВГВ) під час вагітності для прогнозування та попередження акушерських ускладнень. Розглянуто перебіг післяродового періоду у 51-ї жінки, що перехворіла ВГВ під час вагітності, та 100-а жінок, що народжували у фізіологічному відділенні з використанням клінічного, лабораторного та інструментальних методів дослідження. В післяродовому періоді у жінок, що перенесли ВГВ, виявлено підвищення ризику гнійно-запальних ускладнень, анемій та тривалішого перебування у стаціонарі, на фоні збільшення середньої тривалості безводних проміжків (5 год 50 хв проти 3 год 45 хв) та зростання середньої крововтрати в пологах (284,2 мл. проти 237,3 мл.). Післяпологовий період у жінок, що перенесли ВГВ під час вагітності, протікає на фоні достовірно більшої тривалості безводних проміжків та крововтрати в родах, що призводить до підвищення ризику гнійно-запальних ускладнень, зростання числа анемій та тривалішого перебування у стаціонарі.

Розроблено методику прогнозування акушерських ускладнень у жінок із герпесвірусними інфекціями шляхом накопичення, відбору та оцінки інформації про несприятливий вплив хвороби на перебіг вагітності і пологів з математичною обробкою цієї інформації за допомогою формули Байеса. На підставі одержаного значення ймовірності виникнення ускладнень виділено три прогностичні групи: сприятливого прогнозу з низькою ймовірністю виникнення ускладнень, несприятливого прогнозу з високою ймовірністю їх виникнення і групу, що потребує додаткового обстеження. Відповідно до цього розроблено рекомендації щодо лікарської тактики у вагітних різних прогностичних груп.

З нової точки зору проаналізовано особливості акушерського та загального анамнезу вагітних із асоційованою ВІЛ-ВПГ-інфекцією, їх вплив на перебіг даної вагітності. Науково обгрунтовано необхідність більш ретельного обстеження ВІЛ-інфікованих вагітних з метою виявлення у них носійства ВПГ (вірусу простого герпесу) та визначення ризику акушерських та післяпологових ускладнень. Шляхом проведення ретельних імунологічних досліджень вперше доведено взаємний обтяжливий вплив ВІЛ та ВПГ інфекції, їх вплив на перебіг вагітності, а саме - зниження показників імунологічного захисту, збільшення значення вірусного навантаження. Запропоновано й апробовано схему лікування вагітних з асоційованою ВІЛ-ВПГ-інфекцією, застосування якої дозволяє ефективно покращувати імунологічні показники, показник вірусного навантаження ВІЛ, зменшувати частоту елективного абдомінального розродження. Вперше доведено можливість зниження частоти акушерських і гестаційних ускладнень на тлі асоційованої ВІЛ-герпетичної інфекції за рахунок призначення вагітним препарату імуностимулювальної дії рослинного походження. Поглиблено розуміння патогенетичних механізмів, що лежать в основі асоційованої ВІЛ-ВПГ-інфекції, а також перебігу вагітності на тлі поєднаного інфікування. Показано, що розроблений метод лікування дозволяє знизити показники материнської та неонатальної захворюваності.

Результати проведених досліджень свідчать, що використання запропонованого алгоритму лікувально-профілактичних заходів у жінок із герпесвірусною та цитомегаловірусною інфекцією після застосування допоміжних репродуктивних технологій на підставі вивчення клініко-ехографічних, імунологічних, мікробіологічних, вірусологічних особливостей, стану фетоплацентарного комплексу призвело до зниження частоти акушерської та перинатальної патології у цих вагітних.

Встановлено морфологічні особливості плацентарного бар'єру у разі ВІЛ-інфекції залежно від шляхів зараження: патологічна незрілість плаценти, виражені гемодинамічні розлади та запальні процеси найвиразніші у ВІЛ-інфікованих жінок у разі ін'єкційного шляху зараження. Доведено розвиток лікувального патоморфозу структурних змін посліду у разі ВІЛ-інфекції залежно від використання антиретровірусної терапії: ступінь виразності та розповсюдженості порушень набагато менший за умов застосування противірусного лікування. Виявлено імуногістохімічні особливості фетоплацентарного комплексу в жінок за наявності ВІЛ-інфекції: підвищений вміст колагенів І та IV типів у тканині плаценти свідчить про прискорення процесів колагеноутворення, що призводить до вираженого фіброзу ворсин, а зростання рівня колагену III типу - про порушення дозрівання ворсинчастого хоріона. Доведено наявність виразних імунопатологічних змін у плаценті за допомогою вивчення відносної щільності розміщення клітин-продуцентів цитокінів у вигляді зменшення кількості клітин-продуцентів прозапальних ІЛ-2 та ІЛ-1β, а також збільшення кількості клітин-продуцентів протизапального ІЛ-4. Обгрунтовано можливість використання показників, що відображають порушення компенсаторно-пристосувальних процесів в плаценті (кількість термінальних ворсин, відносний об'єм строми ворсин і судин у них, відносний об'єм синцитіального епітелію) для діагностики та прогнозування перинатальних наслідків. Встановлено взаємозв'язок перинатальних ускладнень із морфофункціональними змінами в фетоплацентарній системі за наявності ВІЛ-інфекціїї та за умов поєднання ВІЛ-інфекції із полінаркоманією.

Мета дослідження - вивчення особливостей перебігу вагітності, пологів і пуерперального періоду у жінок носіїв генітального герпесу (HSV) і цитомегаловірусної (CMV) інфекції. Проведено клініко-лабораторне та функціональне обстеження 135 жінок, які були розподілені на такі групи: контрольна група (КГ) 35 жінок, що не є носіями HSV і CMV і не мають ознак цих захворювань, без значної соматичної і гінекологічної патології та які завагітніли самостійно; I група - 50 жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі, які є носіями HSV і CMV, у яких була впроваджена розроблена нами модель лікувально-профілактичних заходів; II група - 50 жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі, які є носіями HSV і CMV та у яких тактику ведення до та протягом вагітності проводили за загальноприйнятою методикою. Оцінюючи клінічний перебіг вагітності, вирішено було поділити її на дві частини та оцінювати клінічний перебіг першої половини вагітності (до 22 тиж) і клінічний перебіг другої половини вагітності (22 - 40 тиж). У ході оцінювання клінічного перебігу результати проведених досліджень свідчать, що вже у першій половині вагітності розбіжності між КГ і II групою мали виражений характер. Так, у жінок II групи достовірно переважали загроза переривання вагітності (64,0 % проти 11,4 % випадків у КГ), вагініти (32,0 % проти 8,6 % випадків у КГ) і загострення соматичної патології (20,0 % проти 8,6 % випадків у КГ). Також у жінок - носіїв CMV і HSV II групи в першій половині вагітності мали місце 18,0 % випадків рецидивів цих інфекцій. У другій половині вагітності відмінності між даними групами мали також виражений характер. Проведений клініко-статистичний аналіз надав можливість зробити висновок, що вагітність, пологи та пуерперальний період у жінок-носіїв HSV та CMV перебігає з достовірно високою частотою акушерських і післяпологових ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514.0 + Р716.226.514.0

Рубрики:

ВІЛ/СНІД у вагітних

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.216.514 + Р716.226.514

Рубрики:

Інфекційні хвороби у вагітних

Пологи при інфекційних захворюваннях

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что вагинальные роды допустимы для ВИЧ-инфицированных беременных, которые получают cART и у которых вирусная нагрузка составляет 1000 копий/мл или менее при родах. Этих женщин можно лечить так же, как и ВИЧ-неинфицированных. Продолжительность разрыва мембран перед родами не является независимым фактором риска передачи вируса у женщин с надлежащим образом подавленным вирусом вне зависимости от способа родораз решения. Для женщин, которые не получают cART или с недостаточно подавленным вирусом из-за несоблюдения режима терапии, устойчивости вируса к схемам лечения или недостатка времени для подавления вируса, с вирусными нагрузками более 1000 копий/мл, показано предлагать раннее плановое кесарево сечение на 38-й неделе беременности в сочетании с антиретровирусной терапией по схеме (внутривенный ZDV), которую вводят в течение 3 ч перед операцией. У этих женщин раннее кесарево сечение, в идеале до начала родов и до разрыва мембран, снижает риск передачи ВИЧ. Как и во всех сложных клинических решениях, выбор способа родоразретпения должен быть индивидуализирован. Обсуждение варианта запланированного кесарева сечения и его преимуществ в ситуации субоптимального подавления вируса с каждой беременной с ВИЧ-инфекцией должно начинаться как можно раньше, чтобы дать ей адекватную возможность задать вопросы и обдумать способ родоразрешения. Решение пациента относительно способа ее родоразрешения должно соблюдаться после того, как риски для матери и новорожденного были обсуждены.

Наведено нове вирішення наукової проблеми, що полягає у теоретичному узагальненні результатів вивчення механізмів і факторів, що сприяють розвитку акушерських і перинатальних ускладнень у ВІЛ-інфікованих жінок з асоційованою герпесвірусною інфекцією і на цій основі - патогенетичному обгрунтуванні та розробці системи перинатальної охорони плода та новонародженого. На підставі інтегрального аналізу отриманих результатів встановлено фактори ризику перинатальної патології при асоціації ВІЛ та герпесвірусної інфекції, серед яких виділено за значимістю показники активності інфекцій, стану системи імунітету, гемостазу, судинної регуляції, мікробіоти, фетоплацентарного комплексу. Зазначено, що виділені критерії ризику стали основою для розробки алгоритму прогнозування акушерських і перинатальних ускладнень. Встановлені ланки патогенезу створили теоретичне підгрунтя для розробки патогенетично спрямованої системи перинатальної охорони плода у ВІЛ-інфікованих жінок з асоційованою герпесвірусною інфекцією, з включенням етапів додаткових обстежень, прогнозування ризику ускладнень і диференційованого комплексу терапевтичних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень (противірусний, імуномодулюючий, детоксикаційний, ендотелійпротекторний вплив, нормалізація біоценозу, відновлення місцевого імунітету слизових).

COVID-19 - це найбільший виклик, з яким зіткнувся увесь сучасний світ. Медики та науковці намагаються відшукати вирішення цієї актуальної проблеми. Саме тому останнім часом створено багато гайдлайнів для ведення пацієнтів з COVID-19, які постійно оновлюються з урахуванням результатів останніх досліджень для того, аби забезпечити пацієнтів найкращою допомогою. Але помітно, що існує нестача протоколів для певних особливих груп населення, ведення яких відрізняється від лікування загальної популяції. До таких груп належать діти, вагітні та породіллі, люди похилого віку, пацієнти, які потребують хірургічного втручання. Метадослідження - оцінювання допомоги вагітним та породіллям в умовах комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги міста Львова" (КНП "КЛШМД м. Львова"). Із вересня 2020 р. на базі КНП "КЛШМД м. Львова" проводилося лікування вагітних та породіль з COVID-19, три випадки з яких обговорено. На жаль, проведене лікування не завжди веде до позитивних наслідків і може закінчитися летально, оскільки перебіг часто супроводжується бактерійними ускладненнями, картина яких особливо яскраво проявляється на фоні імуносупресії. Проте визначено, що найкращою схемою лікування залишається поєднання застосування антибіотиків, антикоагулянтів та гормонів і виключає широке застосування противірусних або протималярійних препаратів. Визначальним чинником також залишається постійний моніторинг вітальних функцій та оцінка функціонування печінки, нирок, серця з метою запобігання розвитку ускладнень чи виявлення їх на ранній стадії. Висновки: під час лікування вагітних у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії важливо правильно підібрати емпіричну терапію, вчасно провести розродження та здійснювати кисневу терапію, грунтуючись на теоретичних і практичних принципах штучної вентиляції легень.