У 33-х хворих на хронічний рецидивний фронтит проведено пластику трепанаційного дефекту та лобно-носового каналу судинним ендопротезом данського виробництва Gore-Tex і російського виробничого об'єднання "Север". У 97 % прооперованих хворих у віддаленому післяопераційному періоді одержано позитивний морфологічний і функціональний результат. Дослідження довели, що судинний ендопротез є досконалим пластичним матеріалом, який найбільш повно відповідає задачам та умовам пластики трепанаційного дефекту стінки пазухи та лобно-носового каналу.

У 33-х больных хроническим рецидивирующим фронтитом произведена пластика трепанационного дефекта и лобно-носового канала сосудистым ендопротезом датского производства Gore-Tex и российского производственного объединения "Север". У 97 % прооперированных больных в отдаленном послеоперационном периоде получен позитивный морфологический и функциональный результат. Исследования доказали, что сосудистый эндопротез является совершенным пластическим материалом, который наиболее полно отвечает задачам и условиям пластики трепанационного дефекта.

Обстежено 92 хворих на гайморит, що виник на підставі кіст верхньої щелепи. Встановлено, що у більшості випадків хронічний стоматогенний гайморит виникає на підставі топографо-анатомічних порушень, котрі виникають у разі занурення до гайморової пазухи кісти. Запропонована операція об'єднує одночасно видалення оболонки кісти та ревізію гайморової порожнини.

Обстежено 92 хворих з одонтогенними кістами з проростанням у гайморову пазуху. Встановлено, що запально-деструктивні зміни слизової гайморової пазухи залежать від топографоанатомічних порушень, які виникають у разі проростання кіст у гайморову пазуху. Ступінь цих порушень та тактика хірургічного лікування залежать від розміру кісти.

Исследования доказывают высокую эффективность препарата "Гивалекс" в профилактике и лечении послеоперационных осложнений у больных с хроническим одонтогенным гайморитом. Препарат "Гивалекс" имеет выраженный антисептический, противовоспалительный, обезболивающий и дезодорирующий эффекты и не обладает побочным действием.

Вдосконалено функціональнозберігаючий принцип хірургічного лікування хворих на фронтит. Проведено обстеження та лікування 67 хворих пацієнтів із запальними захворюваннями лобних пазух. Для лікування 36 осіб, хворих на фронтит, було застосовано розроблений комплексний метод лікування з використанням обмеженої трепанації лобної пазухи, завдяки чому відновлено фізіологічні процеси у лобній пазусі та прохідність лобно-носового каналу; 31 пацієнта - аналогічний метод лікування, але з застосуванням трепанопункції лобної пазухи. З метою діагностики, спостереження за динамікою перебігу запального процесу в оперованій пазусі та ефективності здійснюваної терапії впроваджувалися діафаноскопія, рентгенологічний, мікробіологічний та морфофункціональний методи дослідження. Опрацьовано та впроваджено функціональнозберіагючий спосіб - обмежену трепанацію лобної пазухи, інструментарій для її виконання, а також вивчено й обгрунтовано можливість місцевого застосування мараславіну в комплексній терапії хворих на фронтит. Запропонований метод комплексного лікування хворих включає ендоскопічне обстеження, ендоскопічні мікрохірургічні втручання в ураженій пазусі та порожнині носа, антеградне зондування лобно-носового каналу та дилатацію силіконовою трубкою у разі його обструкції за рахунок інфільтративного та рубцьового процесу, а також використання для місцевої дії 10 % розчину мараславіну у разі зовнішнього дренування пазухи. Це дозволило досягти позитивного результату лікування у 97,2 % хворих на гострий та хронічний ексудативний фронтит, а також у разі початкових стадій хронічного гіперпластичного та поліпозного

Уперше проведено комплексне дослідження взаємозв'язку варіантів анатомічної будови перегородки порожнини носа, структур остіомеатального комплексу та нижньо-орбітальних етномоїдальних клітин Халлера з хронічними запально-проліферативними захворюваннями слизової оболонки верхньощелепних пазух, одержано гістологічне підтвердження рентгенологічних змін слизової оболонки верхньощелепних пазух (дані спіральної комп'ютерної томографії), характерних для хронічного проліферативного верхньощелепного синуситу. Одержано дані про зміни рівня кортизолу у венозній крові хворих залежно від способу, об'єму та тривалості хірургічного втручання у разі операцій на верхньощелепних пазухах. Оптимізовано способи малоінвазивних ендоскопічних втручань на цих пазухах за результатами експериментальних досліджень на об'ємних високоточних моделях порожнини носа та параназальних синусів, створених на базі розробленої технології.

Розглянуто питання лікування рецидивних фурункулів носа та використання препарату "Ербісол" і медичної п'явки Hirudo medicinalis у їх комплексній терапії. Наведено результати обстеження 123-х хворих з даною патологією. Досліджено вміст антиендотоксинових і загальних імуноглобулінів класів A, M і G, проаналізовано показники перекисного окислювання ліпідів, антиоксидантного захисту, активності протеїназ та інгібіторів протеолізу в плазмі крові. Встановлено вплив препарату "Ербісол" на рівень антиендотоксинових антитіл, клінічний перебіг захворювання, частоту його рецидивування. Розроблено нову схему використання гірудотерапії у комплексі лікувальних заходів за даної патології. Зроблено висновок, що застосування препарату "Ербісол" та медичних п'явок нормалізує досліджені показники і є більш ефективним методом лікування рецидивних фурункулів носа, ніж традиційна терапія.

Проведено порівняльний статистичний аналіз захворюваності та вивчення перебігу хронічних синуситів у населення Київської області за п'ятирічний період до та такий же час після аварії на Чорнобильській атомній електростанції в 1986 р. Проведено порівняльну оцінку частоти захворюваності на хронічні верхньощелепні синусити за клінічними, патанатомічними ознаками, що дає змогу проводити диференційоване і комплексне лікування. На великому клінічному матеріалі доведено доцільність дренування верхньощелепних пазух під час лікування ексудативних, змішаних форм верхньощелепних синуситів. Вивчено ефективність комплексного методу лікування, основним компонентом якого є дренування верхньощелепних пазух і застосування етіотропних та патогенетичних засобів методом 2-3 разового зрошення, введення їх шляхом фонофорезу. Проаналізовано вплив лінійно-поляризованого некогерентного світла на ефективність лікування деяких форм хронічних верхньощелепних синуситів (лампи "Біоптрон-2"), що прискорює виздоровлення.

Наведено дані комплексного клініко-лабораторного (бактеріологічного, імунологічного та морфологічного) обстеження хворих з хронічними поліпозними риносинуїтами (ХПР). Установлено, що найчастіше на зазначене захворювання страждають люди працездатного віку. Визначено ознаки захворювання: утруднення або відсутність носового дихання, головний біль та виділення водянистого або слизового характеру. Поліпозну тканину, яку було вилучено у таких хворих, на мікроскопічному рівні розцінювали як "зрілий" та "незрілий" тип будови. Виявлено, що у хворих на ХПР найчастіше висівались золотистий стафілокок та асоціації мікроорганізмів, з меншою частотою виявлення - епідермальний та сапрофітовий стафілококи. За результатами дослідження установлено у хворих на ХПР наявність зниженого вмісту Т- та В-лімфоцитів, хелперів і підвищення недиференційованих О-клітин, а також знижений рівень сироваткових імуноглобулінів А і М, а IgG - підвищений. Розроблено та запропоновано ізольований та комбінований методи для підвищення ефективності лікування хворих на ХПР за допомогою застосування у післяопераційному періоді кріоконсервованої плацентарної тканини та препарату "ІРС-19".

Вперше за допомогою створеного пристрою на рентгенограмах хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит вивчено співвідношення дна порожнини носа та верхньощелепної пазухи та виявлено чинники, які сприяють розвитку даного захворювання. Встановлено, що між показником відстані "дно порожнини носа - дно верхньощелепної пазухи" та ступенем пневматизації верхньощелепного синуса є зворотньо пропорційний зв'язок. Вивчено вентиляційна та дренажна функції максилярного співустя за одонтогенного верхньощелепного синуситу. Доведено, що за одонтогенного верхньощелепного синуситу зміни функції максилярного співустя виражені у меншій мірі, ніж за риногенного. Вперше в основу алгоритмів діагностики, консервативного й ендоскопічного хірургічного лікування хворих на одонтогенний верхньощелепний синусит покладено дані про ступінь пневматизації верхньощелепного синуса та результати функціональних досліджень максилярного співустя.

Вивчено особливості функції вегетативної нервової системи у хворих на хронічний одонтогенний гайморит (ХОГ) за допомогою моніторингу варіабельності серцевого ритму. Розроблено модифікований спосіб хірургічного лікування ХОГ, який дозволяє в ранньому постопераційному періоді уникнути тривалої активації симпатичної нервової системи. Досліджено вплив марлевої тампонади прооперованого синуса та назогаймороанастомозу на організм пацієнта як єдину систему. Доведено, що марлева тампонада порожнини носа та руйнування медіальної стінки пазухи викликає у всіх прооперованих стійке порушення вегетативної регуляції діяльності серцево-судинної системи з вираженою симпатикотонією. Показано, що за цих дій виникає порушення церебральної гемодинаміки, яка відновлюється або значно покращується у разі видалення тампону з пазухи носа. Зазначено, що використання розробленого способу хірургічного лікування ХОГ у хворих з вегетативними дисфункціями дозволяє одержати позитивний результат.

С целью улучшения качества лечения больных одонтогенными синуситами с ороантральными сообщениями использован способ закрытия ороантрального сообщения свободным костным трансплантатом с передней стенки гайморовой пазухи, закрывая им дефект со стороны полости рта. Способ применен у 11 человек основной группы, контрольная группа пациентов - 14 человек.

Рассмотрена актуальная проблема - лечение гайморитов различного генеза с помощью системы искусственной кости "Форвард" и применения нового L-образного разреза при доступе для гайморотомии. Работа основана на наблюдениях за пациентами со значительными дефектами стенок гайморовых пазух вследствие воспалительно-дистрофических процессов. Описаны новые хирургические методы лечения на примере 33-х клинических ситуаций.

Висвітлено актуальну проблему - лікування гайморитів різного генезу за допомогою системи штучної кістки Форвард і застосування нового L-подібного розрізу під час доступу для гайморотомії. Робота заснована на спостереженнях за пацієнтами зі значними дефектами стінок гайморових пазух внаслідок запально-дистрофічних процесів. Описано нові хірургічні методи лікування на прикладі 33 клінічних випадків.

По материалам стоматологических поликлиник, одонтогенный гайморит встречается у 25 - 40 % больных. Представлены результаты мониторинга больных одонтогенным гайморитом, находившихся на лечении с 2006 по 2011 год. По данным изучения частоты отдельных клинико-анамнестических факторов и прогностического значения каждого из критериев обработан скрининговый алгоритм для прогнозирования риска возникновения осложнений.

Обстежено 102-х хворих на ускладнені синусити (УС) з показаннями до оперативного лікування. Встановлено, що сучасними особливостями УС є молодий вік хворих, переважання хронічних форм захворювання над гострими, наявність інтоксикаційних скарг, локального больового симптому, змін у неврологічному статусі, минущих змін в орбіті, наявність рідини, чужорідного тіла, змін кістки за даними спіральної комп'ютерної томографії, а також необхідність санації двох і більше синусів. Розроблено спосіб прогнозування ускладненого перебігу синуситів. У структурі УС з показаннями до оперативного лікування показано доцільність виділення групи пацієнтів з наявністю місцевих ускладнень та групи хворих з ускладненим патогенезом і плином синуситу. У першій групі переважаючим ускладненням визнано простий періостит, а у другій групі високою є питома вага вторинних синуситів і сполучених змін нервової системи. Встановлено, що операційний стрес здійснює односпрямований вплив на всі досліджувані складові гомеостазу як у пацієнтів з УС, так і у планових хворих. Виявлено зниження адренокортикотропного гормону та кортизолу, відсоткового вмісту еозинофілів і лімфоцитів, рівня Т-загальних і Т-хелперів за підвищення вмісту "0"-лімфоцитів, лейкоцитів, ІЛ-1РА і ФНП-α в першу добу після операції. Розроблено схему фотогемотерапії з попереднім проведенням двох та певною кратністю в післяопераційному періоді сеансів ультрафіолетового опромінення крові з метою корекції впливу операційної травми. На тлі фотогемотерапії виявлено позитивні зміни вже до операції.

Встановлено, що в 65 % одонтогенний гайморит (ОГ) виникає після раніше проведених стоматологічних маніпуляцій. Показано, що найбільш інформативним методом променевої діагностики різних форм ОГ є конусно-променева комп'ютерна томографія. Встановлено найбільш характерні гістологічні та патоморфологічні особливості змін слизової оболонки гайморової пазухи у разі її хронічного запалення без наявності чужорідного тіла і за його наявності. Встановлено видовий склад мікрофлори гайморової пазухи у разі її хронічного одонтогенного запалення, а також особливості мікробного складу за різного характеру сторонніх тіл у пазусі. Виявлено відмінності в інтенсивності показників маркерів запалення за наявності або відсутності стороннього тіла в гайморовій пазусі. Показано ефективність застосування засобу "Лізомукоїд" для купірування запального процесу у разі загострення хронічного ОГ. Удосконалено методики хірургічного лікування стійких ороантральних співусть та їх рецидивів з використанням дублікатури слизової оболонки в зоні дефекту тканин.

Цель работы - определить эффективность препарата гивалекс для профилактики послеоперационных осложнений у больных с одонтогенным хроническим гайморитом (ОХГ). Обследованы 49 больных с ОХГ возрасты 21 - 58 лет. Применены микробиологические, клинические и лабораторные методы обследования. В результате обследований больных с ОХГ было установлено, что многокомпонентный препарат гивалекс, используемый для полоскания полости рта у данных пациентов, имеет выраженное антисептическое, противовоспалительное и обезболивающее действие, а также дезодорирующий эффект, которые значительно превосходят таковые при традиционном лечении. Побочных действий препарата гивалекс не выявили. Выводы: на основании проведенных обследований больных с ОХГ доказано, что многокомпонентный препарат гивалекс, используемый для полоскания полости рта в пред- и послеоперационный период, имеет выраженное антисептическое, противовоспалительное и обезболивающее действие, а также дезодорирующий эффект. Препарат гивалекс можно рекомендовать для профилактики и лечения послеоперационных воспалительных осложнений у больных с ОХГ.

Проведено виявлення та вивчення спрямованості впливу операційного стресу у хворих з ускладненими синуситами. Розроблено тактику дослідження, засновану на зіставленні динаміки показників до та в першу добу після операції у хворих на ускладнений синусит та у хворих у разі планової операції, дозволяє охарактеризувати вплив операційного стресу за стандартного анестезіологічного забезпечення. У всіх хворих визначено односпрямовані зміни лабораторних показників, що вказує на вплив на їх динаміку операційного стресу. Також вплив операційного стресу виявлявся через достовірне зниження концентрації адренокортикотропного гормону, достовірних змін морфологічного складу периферичної крові, змін в імунологічному статусі.

Проведено выявление и изучение направленности воздействия операционного стресса у больных с осложненными синуситами. Разработанная тактика исследования, основанная на сопоставлении динамики показателей до и в первые сутки после операции у больных осложненным синуситом и у больных при плановой операции, позволяет охарактеризовать влияние операционного стресса в условиях стандартного анестезиологического обеспечения. У всех больных определены однонаправленные изменения лабораторных показателей, что указывает на влияние на их динамику операционного стресса. Также влияние операционного стресса проявлялось через достоверное снижение концентрации адренокортикотропного гормона, достоверных изменений морфологического состава периферической крови, изменений в иммунологическом статусе.

Проведено морфологічне дослідження інтраопераційних біоптатів тканин з ділянки співусть навколоносових пазух, отриманих під час виконання функціональних ендоскопічних втручань у 526-ти хворих на хронічний риногенний синусит. Визначено, що у разі хронічних синуситів у них спостерігається часткова або повна деструкція кісткових пластинок із заміщенням їх щільною або пухкою волокнистою сполучною тканиною. В основі такої деструкції лежать дисплазія та атрофія кісткових пластинок. На думку авторів ці дані обгрунтовують доцільність використання у хворих на хронічний синусит методу балонної синупластики для усунення блокади природних співусть.

Проведено морфологическое исследование интраоперационных биоптатов тканей с участка соустий околоносовых пазух, полученных при выполнении функциональных эндоскопических вмешательств в 526-ти больных хроническим риногенным синуситом. Определено, что при хронических синуситах у них наблюдается частичная или полная деструкция костных пластинок с замещением их плотной или рыхлой волокнистой соединительной тканью. В основе такой деструкции лежат дисплазия и атрофия костных пластинок. По мнению авторов эти данные обосновывают целесообразность использования у больных хроническим синуситом метода баллонной синупластики для устранения блокады природных соустий.