Представлены данные о заболеваемости натуральной оспой в Украине в начале XX ст. Рассмотрены первые попытки организации вакцинации против оспы. Показано, что ликвидация этого заболевания в стране стала возможной только благодаря созданию санитарной организации и проведению плановых гигиенических и противоэпидемических мероприятий.

Наведено випадок клінічного спостереження світлової віспи Базена.

Ветряная оспа у взрослых чаще протекает в среднетяжелой форме с наличием продрома, обильной экзантемы с пустуляцией, вовлечением в процесс слизистых оболочек, длительным лихорадочным периодом, мононуклеарной реакцией, формированием осложнений у каждого десятого больного. Тяжелое течение, как правило, развивается преимущественно на отягощенном преморбидном фоне.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.38-54

Рубрики:

Віспа

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вітряна віспа (ВВ) щорічно вражає мільйони людей у світі. Тільки у США на ВВ до початку імунопрофілактики кожного року хворіло близько 4 млн осіб. В Україні кожен рік реєструють близько 100 - 130 тис. випадків. За рівнем захворюваності ВВ поступається лише грипу та іншим гострим респіраторним вірусним інфекціям. Ще однією особливістю є те, що протягом останніх років не зменшується захворюваність серед населення країни на цю інфекційну хворобу.

Розглянуто проблему ймовірності використання вірусу натуральної віспи як агента біологічної зброї. Висвітлено стислу характеристику збудника, особливості його розповсюдження за різних умов, методи захисту населення та військ. Підкреслено необхідність підготовки медичного персоналу з питань швидкого виявлення, діагностики, специфічної профілактики натуральної віспи, ліквідації епідемічних осередків.

Описано рідкісний випадок тяжкого бактерійного ускладнення вітряної віспи, а саме, септичної пневмонії, що розвинулася у п'ятирічної хворої на ревматоїдний артрит у процесі тривалого лікування цитостатичними препаратами. На тлі типової клінічної симптоматики вітряної віспи середнього ступеня тяжкості, що не зумовлювала занепокоєння в плані ймовірності несприятливого перебігу, на 5-ту добу захворювання порушився загальний стан, головним чином за рахунок неухильного посилення виявів дихальної недостатності. Хвору було госпіталізовано в екстреному порядку. За допомогою комплексу лікувальних заходів, що передбачали противірусну та потужну антибактерійну терапію, досягнуто повного клінічного одужання хворої на 19-ту добу стаціонарного лікування. Аргументовано доцільність лікування хворих на вітряну віспу, що розвивається на тлі імунологічних порушень, за умов інфекційного стаціонару з моменту встановлення діагнозу.