Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112.036

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм аорти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены современные представления о причинах возникновения, патогенезе, методах диагностики и хирургического лечения аневризмы брюшной части аорты (АБЧА). Применение новых высокоинформативных диагностических методов, адекватного анестезиологического обеспечения, дифференцированных методов хирургического вмешательства позволило достичь заметного прогресса в лечении больных с АБЧА.

Отмечено, что эндопротезирование аневризм абдоминального отдела аорты является одной из высокотехнологичных и современных методик. Показания к выполнению этой операции практически такие же, как и при традиционной хирургической коррекции: диаметр аневризмы больше 4,5 см, документированный рост аневризмы, наличие симптомов и осложнений (эмболизация, боль, уретральная компрессия, разрыв). В настоящем сообщении описан первый случай эндопротезирования аневризмы абдоминальной аорты бифуркационным эндопротезом третьего поколения "Эксклюдер". Комплекс исследований до операции включал ультразвуковое сканирование, ангиографию, компьютерную томографию (КТ). Эти методики позволили подобрать стентграфт соответствующего размера. По данным КТ, диаметр аневризмы составил 49 мм, длина проксимальной шейки - более 20 мм. Совместно с бригадой хирургов имплантирован эндопротез. Продолжительность операции составила около 110 мин, непосредственно эндоваскулярный этап длился менее 30 мин. На 6-е сутки больной выписан домой без каких-либо осложнений. Через 45 сут проведено повторное обследование. Жалоб нет. Выполнены ультразвуковое сканирование и спиральная КТ, по результатам которых эффект операции оценен как хороший, "эндоликов" не выявлено.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112.036

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм аорти

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы современные критерии диагностики расслаивающей аневризмы аорты (РАА) с акцентом на визуализирующие технологии на основании данных литературы. Приведена сравнительная характеристика преимуществ и недостатков различных методов - рентгенографии, трансторакальной (ТТ) и чреспищеводной (ЧП) эхокардиографии (ЭхоКГ), аортографии, компьютерной томографии, магниторезонансной томографии. Применение ТТЭхоКГ и ЧПЭхоКГ позволяет в кратчайшие сроки после госпитализации больного получить небходимую информацию для выработки тактики лечения РАА.

Вдосконалено хірургічне лікування травматичних аневризм грудної аорти. Обстежено 62 пацієнти з травматичною аневризмою грудної аорти. Причини виникнення аневризми: дорожньо-транспортна пригода - 54 (87,1 %) випадки, падіння з висоти - 7 (11,3 %), ножове поранення - 1 (1,6 %). У 56-ти (90,3 %) пацієнтів аневризма була локалізована в зоні істмуса, у 6-ти (9,7 %) - уражено висхідну аорту. Хірургічну корекцію виконано у 53-х хворих. Госпітальна летальність становила 3,7 %. У віддалений період (від 1-го до 20-ти років) майже всі оперовані повернулися до активного способу життя і роботи. Один хворий помер у віддалені терміни після операції. Травматична аневризма аорти є показанням до оперативної корекції цієї вади. Діагноз грунтується на даних анамнезу, рентгенологічного дослідження органів грудної клітки. Аортографія дає змогу підтвердити наявність аневризми, визначити її локалізацію, розміри, положення відносно брахіоцефальних судин, що визначає вибір тактики оперативного лікування. У разі травматичної аневризми висхідної аорти операцією вибору є супракоронарне протезування судинним протезом зі збереженням аортального клапана. Якщо спостерігається травматична аневризма низхідного відділу грудної аорти, оптимальним методом є протезування ушкодженої ділянки з використанням тимчасового судинного висхідно-низхідного аортального шунта.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112.036 + Р457.365.170.36

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм аорти

Хірургічне лікування аневризм

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Определена роль различных факторов, а также их взаимодействия при развитии "endotension" после отдаленного чреспросветного протезирования (ОЧПП) аневризмы аорты путем создания математической модели высокого внутрианевризматического давления. Создана математическая модель "эндопротез (ЭП) в аневризме аорты", с помощью которого определены параметры самого ЭП, аневризматического мешка и системного артериального давления (АД), которые могут повлиять на развитие "endotension". Математически описаны: поведение стенки ЭП, установленного в область аневризмы аорты в случаях, когда он был полностью или не полностью расправлен во время выключения аневризмы из основного кровообращения; влияние соотношений параметров ЭП и аневризмы на уровень давления в аневризматическом мешке после выключения аневризмы. Факторами, способствующими развитию "endotension" после выполнения ОЧПП аорты для лечения аневризмы, могут быть: недорасправленность ЭП в момент выключения аневризмы из основного потока; высокое системное АД во время проведения процедуры; малый объем аневризматического мешка; низкая эластичность аневризматической стенки. Для профилактики этого осложнения можно применять следующие приемы: временное снижение системного АД в момент установления ЭП; выбор ЭП, конструкция которого обеспечивает полное его саморасправление, либо более тщательное использование баллонного катетера для этих целей. Если "endotension" выявляют после ОЧПП, необходимо более широко использовать фенестрацию аневризматического мешка, особенно у больных с аневризмами малых размеров и жесткой стенкой.

Отмечено, что прогресс в развитии малоинвазивных методов лечения и, в частности, эндоваскулярной хирургии сделал возможным эндопротезирование аневризм брюшного отдела аорты. Клиническое применение метода неизбежно сопровождалось развитием осложнений. Изучение и систематизация последних обусловили разделение их на три группы. Первую группу составили основные осложнения: дислокация эндопротеза, включая разъединение частей модульных протезов; подтекание крови в аневризматический мешок (endoleak); повышенное давление в аневризматическом мешке (endotension). Во вторую группу вошли осложнения, связанные с конструктивными особенностями эндопротезов: кинкинг эндопротеза, тромбозы их просвета, разрыв материала оболочки и механические повреждения. Третью группу составили общие осложнения: нарушения функции почек; неврологические осложнения; пролежни соседних органов и тканей; ишемия кишечника; дистальные эмболии артериального русла; инфекционные осложнения. Профилактика осложнений эндопротезирования заключается, прежде всего, в понимании механизмов их возникновения и предрасполагающих факторов. Механизмы развития осложнений эндопротезирования часто взаимосвязаны. На сегодняшний день отмечается заметное снижение количества осложнений эндопротезирования брюшного отдела аорты, что делает этот метод еще более привлекательным для широкого практического применения. Важнейшим показателем эффективности метода является малое количество разрывов аневризм после выполнения эндопротезирования (0,49 %).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.862.036 + Р457.365.112.036

Рубрики:

Аневризми судин кінцівок

Хірургічне лікування аневризм аорти

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - определение частоты встречаемости недиагностированных малых аневризм брюшной аорты (БА) у пациентов с атеросклеротическим поражением аорто-бедренного сегмента (АБС) и анализ результатов их хирургического лечения. В основу работы положены результаты лечения 128-ми пациентов с атеросклеротическим поражением АБС за период с 2001 по 2006 гг. Оценку состояния БА и магистральных артерий нижних конечностей (МАНК) проводили по данным ультразвукового дуплексного ангиосканирования. Всем пациентам выполнены реконструктивные операции в АБС. В 8-ми случаях недиагностированных малых аневризм выполнена резекция аневризмы передней стенки БА с формированием проксимального анастомоза между БА и синтетическим эксплантатом по типу "конец в бок", в 6-ти - резекция аневризмы передней стенки БА с формированием проксимального анастомоза по типу "конец в конец" и в 3-х - резекция циркулярной аневризмы БА с формированием проксимального анастомоза по типу "конец в конец". Выбор типа дистального анастомоза определялся степенью окклюзионно-стенотического поражения МАНК. Частота недиагностированных до операции малых аневризм инфраренального отдела БА у пациентов с атеросклеротическим поражением АБС составила 13,3 %. Применение у таких больных предложенной хирургической тактики обеспечило высокую выживаемость на госпитальном этапе (94,1 %) и низкую частоту интраоперационных осложнений (11,8 %).

Отмечено, что хирургическое вмешательство является эффективным методом лечения пациентов с посттравматической аневризмой нисходящей части грудной части аорты. Использование обходного шунта позволяет снизить риск ишемического повреждения спинного мозга при выполнении основного этапа операции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112.036

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм аорти

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112.036

Рубрики:

Хірургічне лікування аневризм аорти

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблему хірургічного лікування хворих на аневризму черевного відділу аорти у поєднанні з ішемічною хворобою серця, вибір тактики та показання до хірургічного лікування, дані щодо рівня виживання та летальності після хірургічного втручання.

Наведено детальний аналіз нормальної та патологічної анатомії аорти та аортального клапана, етіології та патогенезу аневризм грудної аорти, а також класифікацію аневризм і розшарувань аорти. Значну увагу приділено питанням клінічного перебігу та діагнортики аневризм грудної аорти. Наведено детальну характеристику методики оперативних втручань в авторській модифікації, методи профілактики ускладнень операцій і післяопераційного періоду. Проаналізовано віддалені результати та запропоновано рекомендації щодо диспансерного спостереження.

Узагальнено досвід лікування посттравматичного пошкодження грудної аорти з аналізом ефективності методів хірургічної корекції означеної патології. Розроблено алгоритм ранньої діагностики травматичного пошкодження аорти, оцінено залежність наслідків лікування від часу після травми та методу хірургічної корекції, доведено ефективність оперативного лікування цієї патології. На основі аналізу клінічного матеріалу розроблено оптимальний підхід до вибору методики хірургічного лікування посттравматичних аневризм грудної аорти. Визначено показання до використання різних методик захисту органів і систем для корекції означеної патології. На основі вивчення безпосередніх і віддалених результатів операції проведено оцінювання ефективності хірургічного втручання та причин незадовільних результатів, а також розкрито значимість ранньої діагностики та хірургічного лікування хворих з травматичною аневризмою аорти. Доведено ефективність операції з використанням тайгонового шунта у порівнянні з іншими хірургічними методиками, визначено тривалість природного перебігу захворювання.

Мета роботи - поліпшити якість та ефективність анестезіологічного забезпечення хворих з аневризмами черевної частини аорти (АЧЧА). В основу дослідження покладено ретро- та проспективний аналіз анестезіологічного забезпечення хірургічного лікування у 1993 - 2010 рр. у Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України 382 хворих з АЧЧА різної локалізації (інфраренальні, супра- або юкстаренальні) з використанням відкритих та ендоваскулярних методів. Вік пацієнтів - від 30 до 78 років, середній вік - 60 років. Чоловіків було 91,9 %. У 355 (92,9 %) пацієнтів мала місце інфраренальна локалізація аневризми, у 27 (7,1 %) - супра- і юкстаренальна. За невідкладними показаннями (гостре розшарування стінки аорти та/або розрив аневризми) прооперовано 52 (13,6 %) хворих, з приводу розриву АЧЧА - 33 (8,6 %). За традиційною відкритою методикою, яка передбачала резекцію АЧЧА з подальшим алопротезуванням, прооперовано 369 (96,6 %) хворих, ендоваскулярно - 10 (2,6 %), у 3 (0,8 %) випадках виконано ревізію черевної порожнини і зупинку кровотечі. Ретроспективний аналіз результатів лікування за період з 01.01.1993 р. до 31.12.2002 р. проведено у 184 хворих, комплексне обстеження та лікування - 198 хворим, оперованим у період з 01.01.2003 р. до 01.08.2010 р. Висновки: гемодинамічні порушення під час операції на аорті

доцільно коригувати шляхом зміни пераметрів керованої штучної вентиляції легень під час анестезії та введенням антагоністів кальцієвих каналів. Розроблений протокол анестезіологічного забезпечення оперативного втручання та інтенсивної терапії хворих з АЧЧА із застосуванням подовженої епідуральної анестезії і післяопераційного знеболювання, заходів з періопераційної профілактики серцевих ускладнень, захисту нирок, кишечнику, корекції показників гемодинаміки і гемостазу надав змогу знизити летальність з 17,4 до 8,5 % у плановій і з 79,3 до 43,5 % - у невідкладній хірургії АЧЧА.

Мета роботи - аналіз варіантів клінічних виявів розшарування грудної аорти, безпосередніх і віддалених наслідків хірургічних втручань у значної частини хворих, послідовно прооперованих у кардіохірургічному центрі за 30 років. Обстежено 371 хворого з розшаровуючою аневризмою грудної аорти. У 330 пацієнтів виявляли розшарування типу А (215 - у гостру стадію, 115 - у хронічну), у 41 - розшарування типу В. Прооперовано всіх 330 хворих із розшаруванням типу А і 15 (36,6 %) - типу В, 26 (63,4 %) пацієнтів з розшаруванням типу В не оперовано з різних причин. Загальна госпітальна летальність становила 18,8 %. Госпітальна летальність при хірургічному лікуванні розшарування типу А у гостру стадію становила 22,8 %, у хронічну - 11,3 %, у разі хірургічного лікування розшарування аорти типу В - 33,3 %. Віддалені наслідки (в термін 6 міс - 18 років) вивчено у 261 (93,9 %) хворого, виписаного із клініки. Добрі віддалені результати втручання встановлено у 170 (65,1 %) пацієнтів, задовільні - у 40 (15,3 %), незадовільні - у 20 (7,7 %) хворих. Помер у віддалені строки 31 (11,9 %) хворий. Висновки: у хворих із розшаруванням аорти типу А, оперованих у гостру стадію, госпітальна летальність значно вища, ніж у разі виконання операції в пізніші терміни (22,8 проти 11,3 %). Висока госпітальна летальність у оперованих хворих із розшаруванням аорти типу В зумовлює переваги консервативного лікування, якщо немає показань до екстреної операції. Для ранньої діагностики та своєчасного хірургічного лікування специфічних пізніх ускладнень оперовані хворі потребують пожиттєвого диспансерного нагляду.

Наведено результати хірургічного лікування 60 хворих з аневризмою черевної частини аорти. З метою кровозбереження у 22 (36,7 %) хворих застосовано апарат Cell Saver. Використання апарата не впливало на зменшення потреби у переливанні еритроцитної маси в періопераційному періоді.