Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2в4

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В практике лечения 55 больных с хроническим посттравматическим остеомиелитом длинных костей применен зинацеф. Изучена чувствительность микрофлоры к препарату по сравнению с другими широко распространенными антибиотиками. Зинацеф вводился внутривенно, внутрикостно, внутриартериально и внутримышечно. При исследовании выявлены преимущества зинацефа: более высокая чувствительность микрофлоры, высокий коэффициент эффективности действия, хорошая переносимость и уменьшение числа случаев рецидива заболевания.

Вивчено видовий спектр умовно-патогенних бактерій-збудників післятравматичних остеомієлітів. Встановлено, що післятравматичні остеомієліти є поліетіологічними інфекційними захворюваннями. Причиною їх виникнення є різноманітні грампозитивні та грамнегативні умовно-патогенні бактерії, серед яких домінують представники роду Staphylococcus. У загальній структурі останніх найбільшу частоту розповсюдженості мають золотаві стафілококи, які спроможні викликати остеомієліти як у монокультурі, так і в бактеріальних асоціаціях.

Определены морфологические критерии активности воспалительного процесса в тканях очага хронического остеомиелита и установлены отличия встречаемости очагов разного вида в группах больных, выделенных по некоторым клиническим и иным признакам. Материалом послужили ткани 531 патологического очага гематогенного и травматического остеомиелита от больных и экспериментальных животных. Применялись гистологические и ангиоморфологические методы исследования. Наиболее информативными в определении активности воспалительного процесса являются характеристики состояния тканей очага, отражающие топографию, распространенность, плотность и клеточный состав воспалительных инфильтратов. Среди клинических факторов, достоверно влияющих на соотношение частот встречаемости очагов травматического остеомиелита с преобладанием определенных видов воспаления, - давность травмы, осложнившейся остеомиелитом, и способ фиксации отломков кости после травмы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2-4

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что лечение больных остеомиелитом представляет собой одну из ведущих проблем современной ортопедии. По данным исследований, после общепринятых методов лечения переломов, осложнения в виде нагноения мягких тканей встречаются у 31,5 %, а остеомиелит в 5,9 % случаев. В клинике проведено комплексное лечение осложнений 1084-м больным после переломов голени, 126-ти больным с гнойным поражением бедра и 112-ти - с поражением суставов нижних конечностей. Проводимая индивидуальная комплексная консервативная терапия, правильно выбранная оперативная тактика с применением аппаратов внешней фиксации обеспечили наиболее эффективные результаты лечения.

Основными методами консервативной терапии при остеомиелите является антибактериальная, инфузионная иммунотерапия и физические методы лечения. Однако, до настоящего времени нет экспериментальных данных о целесообразности применения вышеперечисленных способов лечения. Исследованы восемь серий животных, у которых искусственно вызван остеомиелит большеберцовой кости с применением различных комплексов консервативной терапии. Полученные данные свидетельствуют о высокой эффективности применения комплексной консервативной терапии при лечении и профилактике посттравматического остеомиелита.

Проведен анализ изменений метаболических показателей регенерации костной ткани в процессе лечения больных хроническим остеомиелитом с применением костной пластики. Выявлены особенности в изменении количественных показателей обмена коллагена, гликозамингликанов, гиалуронидазы, свободного и белковосвязанного гидроксипролина в процессе перестройки свободных костных трансплантатов, билокального остеосинтеза и комбинированого замещения костных дефектов биогидроксиапатитом. Большинство биохимических показателей нормализовалось значительно позже клинических. Это указывает на необходимость продолжения адекватного лечения больных до стабилизации уровня активности ферментов. Показатели активности лизосомальных ферментов необходимо использовать в качестве критерия эффективности проведенного лечения, прогнозирования возможного рецидива воспалительного процесса в послеоперационном периоде до клинических проявлений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2-52

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано порівняльні результати рентгенологічного та ультразвукового дослідження (УЗД) дистракційного регенерату під час білокального заміщення дефекту довгої кістки у 185-ти хворих на хронічний остеомієліт. Відзначено переваги УЗД на ранніх стадіях формування регенерату. Використання УЗД на ранніх строках дозволило своєчасно виявити розлади формування регенерату та усунути їх шляхом корекції темпів дистракції або запропонованого методу.

С целью определения объективных критериев персистенции возбудителей костно-гнойной инфекции в период клинического выздоровления проведено микробиологическое исследование более 2 000 больных с послетравматическим остеомиелитом и артритом. Использовано 4 серологических теста. Обследовано серологически в динамике заболевания 184-х больных. Доказана высокая диагностическая информативность серологических тестов. Результаты позволяют считать наличие диагностических уровней антител к возбудителю инфекции в период реконвалесценции и ремиссии инфекции маркером его персистенции в травмированных тканях, что целесообразно использовать в прогнозировании дальнейшего течения воспалительного процесса в комплексе с другими лабораторно-клиническими показателями.

Зазначено, що хронічний перебіг інфекційного процесу та розвинення остеомієліту пов'язані з формуванням вторинного постінфекційного імунодефіциту, зумовленого як імунодепресивним впливом мікробних збудників, так і особливостями імунологічної реактивності організму-хазяїна. Вивчено ефективність бактеріофагів та імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих з посттравматичними гнійними ускладненнями віком від 16 до 70 років з контингенту Наукового центру травматології та ортопедії ім. О. Г. Гудушаурі. За допомогою клінічних, рентгенологічних, клініко-лабораторних, біохімічних та імунологічних методів вивчено такі групи факторів: вік, строки маніфестації інфекції, клінічні та бактеріологічні показники, методи і результати лікування - всього 348 факторів. Достовірні відмінності поміж групами розраховано за допомогою непараметричного методу з використанням И-критерію Вілкінсона - Манна - Уітні, кореляційний аналіз проведено за допомогою методу Спірлина, регресійний аналіз - за допомогою методу бінарної логістичної регресії. Аналіз даних виконували за допомогою пакета прикладних програм SPSS 11.5. Вивчення застосування бактеріофагів та імуномодуляторів у поєднанні зі звичайно вживаним курсом антибіотикотерапії й оперативним лікуванням показало, що використання бактеріофагів та імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих з посттравматичними гнійними ускладненнями зменшує частоту ускладнень і несприятливих наслідків лікування. Розраховано коефіцієнти регресії; за допомогою рівняння регресії можна розрахувати прогноз лікування з урахуванням застосування імуномодуляторів і бактеріофагів.

Проанализированы результаты рентгенологического исследования, проведенного в первые две недели с момента возникновения острого гематогенного остеомиелита у 15-ти детей, 16-ти подростков и 15-ти взрослых, что позволило установить очередность появления рентгенологических симптомов и наиболее ранние сроки их появления в различные возрастные периоды.

Проанализировано значение спиральной компьютерной томографии (СКТ) в предоперационном обследовании больных хроническим остеомиелитом (ХО) длинных костей. Доказана большая информативность СКТ по сравнению с конвексиальной рентгенографией в раннем выявлении симптомов обострения ХО, в выяснении характера и границ распространения гнойного процесса в костной и мягких тканях. Данные СКТ позволяют оптимизировать тактику хирургического лечения ХО, улучшить результаты санационного и реконструктивно-восстановительного костно-пластического этапов.

Оценено функциональное состояние кровообращения, показатели перекисного окисления липидов и системы гемостаза в динамике у больных хроническим посттравматическим остеомиелитом. Проведены функциональные исследования у 176-и больных методами электрокардиографии, эхокардиографии, тетраполярной реографии, сегментарной реографии конечностей, термографии. Состояние системы гемостаза оценено по результатам аутокоагуляционного теста, протромбиновому времени, показателю эуглобулинового фибринолиза, уровню фибриногена А и Б. У больных остеомиелитом отмечены изменения биоэлектрической активности сердца, нарушение общей и местной гемодинамики, накопление в плазме крови продуктов липидной пероксидации и угнетение факторов антиоксидантной защиты, коагулопатия. После операции и в процессе восстановительного лечения зарегистрирована благоприятная динамика отмеченных показателей с постепенной их нормализацией в периоде реадаптации. Наиболее информативным и доступным для выполнения в лаборатории оказалось содержание МДА. Его повышение указывает на необходимость включения в комплексную терапию посттравматического остеомиелита препаратов антиоксидантного действия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.148.2-43

Рубрики:

Остеомієліт

Шифр НБУВ: Ж24992 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для вивчення клітинної та гуморальної імунної відповіді у разі післятравматичних гнійних ускладнень комплексно обстежено 57 пацієнтів з відкритими переломами нижніх кінцівок з групи ризику (забруднення рани) через один (до лікування) і три тижні після травми. В групі хворих без гнійних ускладнень (35 пацієнтів) протягом першого тижня на тлі збільшення рівня антимікробних та антитоксичних антитіл відзначено зменшення значень майже всіх імунологічних показників, що через 3 тижні наближаються до норми. У випадку розвинення гнійних ускладнень (22 пацієнти) показник T-клітинного імунітету ще більше знижується на 21-у добу. Виражене зменшення значень цих показників упродовж першого тижня після травматичного періоду свідчить про реальну загрозу розвинення гнійно-запальних ускладнень. Імунологічні показники корелюють з титрами антимікробних та антитоксичних антитіл.

На основании результатов гистологического исследования тканей остеомиелитических очагов, резецированных при фистулосеквестрнекрэктомиях, выработан комплекс качественно-количественных критериев, пригодных для изучения межгрупповых различий средних величин ряда морфометрических показателей, характеризующих состояние воспалительных очагов, и клинико-морфологических корреляционных зависимостей у больных гематогенным остеомиелитом. Материал исследования составили 83 случая биопсийной диагностики. Размеры очагов остеомиелита значительно варьировали, что отражалось на параметрах площади внутренней оболочки, топографии и долевом соотношении различных видов воспаления. Высокоактивные виды воспаления во внутренней оболочке очагов первичного остеомиелита персистировали дольше, чем длился средней продолжительности цикл первичного воспаления (острая стадия), и достигали нескольких месяцев и лет. При рецидивирующем остеомиелите средние абсолютные и относительные параметры участков высокоактивного воспаления были несколько ниже, чем при первичном, хотя хронологическая динамика абсолютной площади и долевой части воспаления высокой активности были сходными.

Вивчено ефективність застосування імуномодуляторів у комплексному лікуванні хворих на остеомієліт. Обстежено групу з 63-х хворих з гнійним ускладненням стафілококової етіології з контингенту НМС м. Тбілісі. Пацієнти рандомізовані у двох групах, 38 з них проліковано традиційним способом, а 25 - аналогічних за нозологічною належністю, статтю, віком, крім стандартних методів, проліковано імуномодуляторами. Контрольну групу склали 22 практично здорові людини, аналогічні за віком і статтю. У хворих на остеомієліт виявлено достовірне збільшення титрів антимікробних та антитоксичних антитіл (АМАТАТ), зниження CD3, CD4 і CD8, збільшення CD19, збільшення IgG та зниження IgA і IgM. Після застосування препарату відбувалося значне зниження титрів АМАТАТ, значно підвищилися CD3, CD4, CD8, знизилися показники CD19, наблизились до норми IgG, IgA, IgM. Відносний ризик незадовільних результатів RR = 0,23, 95 % CI:0,10 - 0,57, зниження відносного ризику ARR = 0,77, 95 % CI:0,43 - 0,90, зниження абсолютного ризику RRR = 0,43, 95 % CI:0,21 - 0,65; NNT = 2,33, число пацієнтів, яких необхідно лікувати для одержання одного позитивного результату, - 95 % CI:1,54 - 4,85.