Розглядаються важливі питання вірусології - однієї з галузей біологічної науки: молекулярна біологія вірусів, ветеринарна, медична та фітовірусологія. Наводяться особливості структури і стратегії функціонування геномів ціанофагів, перебігу ротавірусної та коронавірусної інфекції великої рогатої худоби. Дається медико-екологічна оцінка вірусних біопестицидів, екологічна характеристика виявлених в Україні арбовірусів, порівняльна оцінка типу імуноферментного аналізу для виявлення віл-специфічних антитіл. Висвітлюються питання розробки екологічно безпечної нової технології захисту рослин від вірусної інфекції, імуноферментних тест-систем для діагностики вірусів рослин тощо.

Наведено дані про природу, походження, морфологію, хімічний склад, механізм репродукції, генетику та екологію вірусів, патогенез вірусних інфекцій. Висвітлено особливості противірусного імунітету, специфічної профілактики та хіміотерапії вірусних інфекцій. Розглянуто сучасну класифікацію вірусів і таксономічну характеристику родин вірусів тварин і людини, питання лабораторної діагностики вірусних хвороб тварин. Описано сучасні методи індикації вірусів у патологічному матеріалі, культивування вірусів на чутливих біологічних об'єктах, методики серологічних реакцій для ідентифікації вірусів та специфічних антитіл.

Представлены данные о природе, происхождении, морфологии, химическом составе, механизме репродукции, генетике и экологии вирусов, патогенезе вирусных инфекций. Освещены особенности противовирусного иммунитета, специфической профилактики и химиотерапии вирусных инфекций. Рассмотрены современная классификация вирусов и таксономическая характеристика семейств вирусов животных и человека, вопросы лабораторной диагностики вирусных болезней животных. Описаны современные методы индикации вирусов в патологическом материале, культивирования вирусов на чувствительных биологических объектах, методики серологических реакций для идентификации вирусов и специфических антител.

Наведено відомості про склад популяції вірусу ящуру, описано її властивості. Висвітлено патогенез захворювання, клінічні ознаки та патолого-анатомічні зміни. Розглянуто питання виникнення мінливості вірусу ящуру. Проаналізовано закономірності виникнення, перебігу епізоотопій, заходи боротьби з ящуром та його профілактики.

Приведены сведения о составе популяции вируса ящура, описаны ее свойства. Освещены патогенез заболевания, клинические свойства и патологоанатомические изменения. Рассмотрены вопросы возникновения изменчивости вируса ящура. Проанализированы закономерности возникновения, течения эпизоотопий, меры борьбы с ящуром и его профилактики.

Розглянуто основні характерні особливості патогенності вірусу H5N1 з урахуванням його епідеміології в різних країнах світу.

Рассмотрены основые отличительные особенности патогенности вируса Н5N1 с учетом его эпидемиологии в различных странах мира.

Изложены краткие исторические сведения об изучении заболевания бешенства человека и животных, раскрыты его эпизоотологические особенности и приведена характеристика возбудителя инфекции. Проанализирована распространенность бешенства на территории стран СНГ и Балтии, описана эпизоотическая ситуация по данному заболеванию в Украине. Рассмотрены клиническое проявление и патологоанатомические изменения при бешенстве. Освещены вопросы иммунопатологии при вирусных инфекциях и бешенстве. Обоснована целесообразность использования иммуностимулирующих препаратов для повышения имунной реактивности организма животных и стимуляции поствакцинального иммунитета. Приведено описание механизма действия иммуномодуляторов на иммуную систему, исследованы особенности состояния иммунитета при бешенстве. Освещены некоторые вопросы иммуногенеза при пероральной вакцинации против бешенства плотоядных животных. Рассмотрены принципы изготовления различных типов антирабических вакцин, установлена их эффективность. Представлены современные методы диагностики, профилактики и терапии бешенства.

Ключ. слова: белки вируссодержащих суспензий, умеренно низкие температуры
Індекс рубрикатора НБУВ: Е30*716-636.601.2 + П843.9діарея

Рубрики:

Загальна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про вплив умов та доз зараження культури ВНК 21/13 виробничими штамами вірусу сказу на біологічну активність одержаної вірусної сировини.

Наведено дані досліджень порівняльної оцінки впливу різних температурних режимів культивування на рівень нагромадження у культурі клітин РК-15 авірулентного вакцинного штаму та високовірулентного польового ізоляту вірусу класичної чуми свиней з метою вивчення біологічних особливостей збудника.

Наведено результати досліджень за вивчення інфекційних, антигенних, імуногенних властивостей вірусів, що зберігалися за умов помірно низьких температур. Установлено зниження інфекційної активності й імуногенних властивостей вірусів у процесі довгострокового збереження. Деякі штами цілком інактивувались за даних умов.

Зазначено, що від різних видів тварин і з об'єктів навколишнього середовища виділено 50 штамів ентеровірусів свиней (ЕВС): від свиней - 19, мишей - 16, котів - 3, кролів - 3, домашніх птахів - 2, з об'єктів тваринницьких приміщень - 7, що свідчить про здатність ЕВС до репродукції в організмі невластивих для них хазяїнів. Деякі штами ЕВС обумовлюють цитопатогенну дію в культурі клітин людини. Антигенних зв'язків між дослідженими 16 штамами ентеровірусів свиней і поліовірусами серотипів 1 - 3 і Коксакі B5 не встановлено.

Проведено порівняльне дослідження температурних залежностей активності нейрамінідази вірусів грипу птахів, виділених в Ізраїлі під час епізоотії 2000 - 2004 рр., референтного штаму вірусу грипу птахів і двох референтних штамів вірусу грипу людини. Показано, що температурний оптимум активності нейрамінідази хронологічно більш пізніх груп вірусу грипу птахів наближується до оптимуму активності референтних штамів вірусу грипу людини. Це підтверджує гіпотезу про можливий перехід вірусу грипу від птахів до людини та в зворотному напрямку, що є одним зі шляхів еволюції цього вірусу.

Досліджено підбір клітинної лінії для виділення вірусу класичної чуми свиней (КЧС). З цією метою випробувано гомологічні перещеплювані клітинні лінії нирки свині (SK-6) та нирки поросяти (PK-15) з колекції Європейської референс-лабораторії КЧС (National Veterinary Research Institute, Pulawy, Poland) і первинну гетерологічну культуру клітин тестикули ягняти (ТЯ) з колекції "Біотест-лабораторії". Клітинні культури вирощували у вигляді моношару на 96-лункових мікротитраційних пластинах. Антиген вірусу КЧС визначено за допомогою пероксидазозв'язаного методу (PLA). Найбільш придатною клітинною лінією для виділення вірусу КЧС зі зразків органів та зразків інфікованих культур клітин є культура клітин SK-6. Інші клітинні лінії - ТЯ та РК-15 для цієї мети менш придатні. Рекомендовано використовувати в процесі вірусологічної діагностики КЧС перещеплювану культуру клітин SK-6.

Ключ. слова: рабдовіруси, вірус кучерявої карликовості картоплі, вірус везикулярного стоматиту, вірус сказу, серологічна спорідненість, структурні білки, нуклеокапсид
Індекс рубрикатора НБУВ: П843.5 + П478.2

Рубрики:

Рабдовіруси

Вірусні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено набір праймерів, який дає змогу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції здійснювати ампліфікацію провірусної ДНК ретровірусу нез'ясованої патології - вірусу імунодефіциту великої рогатої худоби (ВІ ВРХ). Як мішень для праймерів вибрано короткий фрагмент гена pol ВІ ВРХ, для якого були відомі послідовності провірусної ДНК, виділений з культури клітин з ВІ ВРХ, а також із лімфоцитів експериментально інфікованих тварин. Обговорено проблему детекції ВІ ВРХ із клінічного матеріалу від експериментально чи природно інфікованих тварин. Амплікон очікуваного розміру детектовано для ДНК, екстрагованої з лімфоцитів периферійної крові серопозитивних овець і корів, що були експериментально інфіковані ВІ ВРХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.9 + П821.219.212

Рубрики:

Окремі зоопатогенні віруси та їх групи

Вакцини проти сказу

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П843

Рубрики:

Ветеринарна вірусологія

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результати досліджень показали значне поширення контамінації культуральних вакцин як вітчизняних, так і імпортних, пестивірусами, зокрема вірусом діареї великої рогатої худоби. З метою попередження контамінації вакцин вірусами необхідно посилити контроль за якістю препаратів на усіх ланках виробництва.

Розроблено експрес-метод визначення противірусної дії препаратів для ветеринарної медицини. Суть експрес-методу полягає у відсутності фаголізису під час дослідження препаратів, які володіють противірусною активністю. Встановлено специфічність та ефективність експрес-методу визначення противірусної дії сполуки флуорену F1, що підтверджено класичними методами визначення вірусостатичної та вірулецидної дії на штами вірусу хвороби Ньюкасла та вірусу грипу птиці на різних тест-системах. Використання експрес-методу дозволить швидко виявити противірусну активність нових речовин і в подальшому застосування уніфікованих методів та критеріїв оцінки противірусної активності потенційних засобів, які розробляються в Україні, сприятиме впровадженню у ветеринарну медицину високоспецифічних противірусних засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П843.9 с8

Рубрики:

Окремі зоопатогенні віруси та їх групи

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано епізоотологічні дані щодо ньюкаслської хвороби (НХ) - висококонтагіозного інфекційного захворювання сільськогосподарської, синантропної та дикої птиці з ураженням центральної нервової системи, органів дихання і кишкового тракту - у різних регіонах України. Визначено нуклеотидні послідовності ділянки гену F0 ізолятів вірусу даної хвороби, виділених від птиці на території країни, диференційовано генетичні групи штамів вірусу НХ, створено банк даних нуклеотидних та відповідних амінокислотних послідовностей варіабельної ділянки гену F0 вірусу НХ. Досліджено індекси інтрацеребральної та внутрішньовенної патогенності ізолятів зазначеного вірусу та середнього часу загибелі курячих ембріонів, інфікованих ізолятами вірусу НХ, доведено їх загальне походження з ізолятами, що циркулювали в Росії та в Приморському краї, а також у Південно-Східній Азії.