Рассмотрена семантика пространства, раскрывающая феномен ансамбля дворцово-парковых образований эпохи классицизма в Украине. Современное следование законам их композиционно-пространственного построения может оказывать содействие сохранению и восстановлению единства природной и антропогенной составных. Проанализованы пространство парка в Тульчине и архитектурные сооружения этой усадьбы, несущие семантическую содержательность эпохи, от единства и сценарности построения которых зависит целостность ее образа. Приведены впервые вводимые в научный обиход архивные материалы.

Разработана методика выделения экотопов для парков Киева. Дан сравнительный анализ экотопов пяти парков центральной части города. На основе общеевропейской классификации CORINE и унифицированной украинской классификации экотопов до седьмого иерархического уровня построена классификация экотопов парков Киева.

Скупость природы Донецкого региона общеизвестна, а результаты промышленной деятельности привели к состоянию экологического бедствия. Описанные особенности территории указывают на целесообразность и необходимость создания зоны особой экологической территории - ландшафтного парка (ЛП). Исследовано загрязнение атмосферного воздуха на данной территории. Выявлены основные источники загрязнения. Приведенные расчеты показывают, что расположенные в непосредственной близости от территории предполагаемого ЛП промышленные предприятия не оказывают существенного влияния на состояние экологической системы ЛП, т.е. результаты исследований удовлетворяют санитарно-экологическим требованиям создания ЛП. Анализ и обобщение результатов проведенных исследований позволил разработать обоснования возможности создания ЛП в уникальном географическом комплексе Донбасса.

Дисертацію присвячено виникненню та розвитку міських садів в Україні. На основі нових інформаційних фактів і дослідницьких критеріїв виявлено та науково обгрунтовано перспективні принципи формування міських садів центрального регіону України. Розроблено історичну та сучасну класифікації міських садів, визначено рекреаційний потенціал міста щодо малих ландшафтів та виділено перспективні типи міського саду XXI ст.

На основе иерархического структурного анализа, выявляющего взаимосвязь иерархических уровней парковых систем раскрыты особенности формирования садово-парковых шедевров, в частности, парка Софиевка в Умани, парка Берминводы в Харькове, Стрийского парка во Львове, дворцово-паркового ансамбля Кацура, а также парков в Пушкине, Павловске и Петергофе. Определены факторы, воздействующие на формирование дворцово-парковых ансамблей.

Наведено основні прийоми ландшафтного проектування прирічкових територій. Описано вітчизняний та світовий досвід проектування прибережних територій річок. Систематизовано гідрологічні та містобудівні поняття. Окреслено найважливіші аспекти вирішення проблеми захисту існуючих та відродження деградованих ландшафтів прирічкових територій, яке може докорінно вплинути на архітектурно-ландшафтну структуру та об'ємно-просторову організацію природних та заселених територій.

Проаналізовано передумови зародження та становлення на європейському континенті ландшафтного стилю паркобудівництва. Зазначено головні особливості цього напряму, а також названо творців перших пейзажних садів у Західній Європі. Висвітлено історію створення ландшафтних парків у Росії.

Виявлено та проаналізовано передумови появи й розвитку парків з рекреаційною та розважальною функціями. З'ясовано основні чинники впливу на формоутворення зазначених об'єктів. Визначено закономірності формування внутрішньої функціональної, об'ємно-просторової та архітектурно-планувальної композицій сучасних об'єктів та стильові напрями в їх архітектурно-художньому устрої. Обгрунтовано основні принципи та прийоми формування ландшафтної та архітектурно-планувальної організації рекреаційно-розважальних парків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Н872.1 + П342.58

Рубрики:

Зелені насадження громадського користування

Охорона лісу

Шифр НБУВ: ВА759856 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено особливості фітоценотичної структури палацово-паркових комплексів Західного Лісостепу та розроблено наукові засади її оптимізації. Наведено соціально-історичні фактори, закономірності та етапи формування 116-ти палацово-паркових комплексів Західного Лісостепу. Досліджено історію формування 14-ти палацово-паркових комплексів, їх ландшафтно-планувальну структуру, просторову організацію та дендрологічний склад. Проаналізовано видову, вікову, географічну, екологічну та просторову структури паркових фітоценозів. Визначено санітарний стан паркових насаджень. Виявлено основні тенденції динаміки паркових фітоценозів у просторі та часі. Запропоновано шляхи регулювання фітоценотичної структури палацово-паркових комплексів та заходи з її оптимізації. Визначено природоохоронні та законодавчі аспекти збереження й відновлення палацово-паркових комплексів і напрями їх сучасного використання.

Запропоновано проект реконструкції частини Національного природного парку "Голосіївський", орієнтований на підвищення якості та рівня життєвого простору в м. Київ. На сьогодні розробка складних комплексних проектів без використання геоінформаційних технологій неможлива та нераціональна, оскільки для будь-якого проекту має бути комплексна характеристика території з урахуванням особливостей всіх природних компонентів. Для розробки парків і зон відпочинку обов'язковим є передпроектне дослідження, передусім геодезичне. Якщо дендрологічна основа зберігається, то виконують детальні геодезичні роботи із зазначенням характеристик кожного існуючого дерева. Геологічні дослідження території проводять із застосуванням сучасних методів геоінформатики. До комплекту розробленого проекту входить стандартна документація для ландшафтного парку із зонування території, проектування максимально можливого та оптимального перетворення території, створення ескізів окремих проектувальних елементів, дендрологічний проект. Запропонований проект може бути рекомендаційною основою для реконструкції існуючої ділянки вздовж Китаївського каскаду ставків у межах Національного природного парку "Голосіївський". Ця ділянка має важливе значення з позиції збереження унікальних природних утворень, оскільки зазнає негативного впливу з боку жителів і гостей м. Київ, які відвідують її в рекреаційних і паломницьких цілях.

Визначено сучасні проблеми формування національних природних парків (НПП) України та тенденції їх розвитку, проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід. Здійснено порівняльний аналіз законодавства України та країн ЄС, установлено відсутність законодавчих актів, що регулюють містобудівну діяльність у межах українських НПП. Досліджено та сформовано класифікацію НПП за різними характеристиками, запропоновано нові критерії та підходи до їх класифікації. Розроблено методику оцінки рекреаційної ємності територій НПП, установлено залежність рекреаційної ємності від рівня благоустрою територій. Визначено показники допустимих рекреаційних навантажень на ландшафт у НПП України. Сформульовано нові наукові принципи та планувальні моделі еколого-містобудівного зонування й організації територій НПП. Рекомендовано впроваджувати ці принципи у проектну практику на основі запропонованих планувальних моделей НПП.

Комплексно досліджено парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва Тернопільщини та одного перспективного для заповідання парку (Микулинецький). Розглянуто законодавчу і нормативно-правову бази стосовно функціонування парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історію розвитку заповідної справи і періодизацію формування заповідних садово-паркових об'єктів України. Проаналізовано особливості формування парків-пам'яток садово-паркового мистецтва та здійснено огляд методичних рекомендацій щодо проведення комплексного дослідження парків і скверів, які мають заповідний статус. Проведено ретроспективний аналіз формування території та дослідження парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Тернопільщини. Проаналізовано та сформовано комплексну характеристику ландшафтно-композиційної структури досліджуваних парків за композиційно-просторовою оцінкою. За підсумками комплексного оцінювання сучасного стану історичних парків, встановлено, що до категорії цінних належить дев'ять об'єктів, які вирізняються високими архітектурно-естетичними якостями композиційних елементів. До категорії малоцінних віднесено Гримайлівський парк і Старий парк, які потребують відновлення композиції паркового простору. За результатами оцінювання залишки парку у Залишках старовинного парку в с. Бережанка і у Залишках старовинного парку в с. Млиниська потребують відновлювальних заходів. Для парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення розроблено туристичні екологічні маршрути. Визначено перспективні напрями подальшого функціонування досліджуваних парків, сформовано науково-практичні рекомендації щодо їх збереження та адаптації до сучасних містобудівельних умов.

Викладено методологічні основи архітектурно-ландшафтної організації прибережних і водних територій. Науково обґрунтовано новий об'єкт ландшафтного та містобудівного проєктування - "водні території" інтегровані з "прибережними територіями" - як перспективну основу розвитку нового напряму містобудівних та економіко-географічних наукових досліджень "водної урбаністики". Розроблено основи концепції планувальної інтеграції прибережних і водних територій при їх архітектурно-ландшафтній організації на основі парадигми їх сучасного співіснування та взаємодії, розробленої моделі "системних зв'язків водного та антропогенного середовищ"; теоретичного обґрунтування впливу водного компоненту на середовище життєдіяльності людини на 5-ох концептуальних ієрархічних рівнях (планетарному, континентальному, державному, локальному й індивідуальному). Зазначено, що метод дослідження "взаємозалежних перехідних масивів (матриць) даних" прибережних і водних територій ураховує "багатомірність" територіальних рівнів об'єктів дослідження та "перехідність" фізичних станів води (твердий, рідкий, газоподібний). Сформульовано основні принципи архітектурно-ландшафтної організації та планувальної інтеграції прибережних і водних територій ("ієрархічної планувальної організації", "територіальної безперервності", "відповідності планування природним процесам у водних екосистемах", "доступності та контакту людини з водним компонентом"). Удосконалено методику архітектурно-ландшафтної організації прибережних територій у частині "природно-гідрологічного захисту", формування "блакитно-зеленої" інфраструктури; визначення "водних об'єктів історико-культурної спадщини", інформаційно-цифрового контролю й управління територіями. Досліджено архітектурно-ландшафтне засвоєння водних територій залежно від виду водного об'єкта (море, річка, озеро), фізичного стану водного елемента (рідкий, твердий, газоподібний) і їх територіального рівня (планування поселень, окремої споруди; конструктивного елемента). Виявлено композиційні прийоми архітектурно-ландшафтної організації прибережно-водних територій, а також декоративні засоби ландшафтної архітектури залежно від фізичного стану водних компонентів.