Матеріали II-ї міжнародної науково-технічної конференції "Розвиток технічної хімії в Україні".

Запропоновано методику розрахунку кількості компонентів у разі одержання герметиків на основі рідких каучуків, які утворюються за реакціями функціональних груп. Створено програму, що дозволяє швидко та легко одержати всі необхідні для створення композиції дані.

Изучено влияние содержания вспенивающих реагентов в рецептуре кремнийорганического пеногерметика на его основные свойства - коэффициент вспенивания, жизнеспособность и время отверждения. Показано, что увеличение содержания донора водорода приводит к плавному, а активатора вспенивания - к скачкообразному увеличению коэффициента вспенивания до определенного предела. Установлено, что увеличение коэффициента вспенивания сопровождается увеличением времени отверждения композиции и уменьшением ее жизнеспособности.

Изучено влияние температуры и влажности воздуха на скорость "холодной" вулканизации двухкомпонентного кремнийорганического герметика в присутствии оловоорганического катализатора. Исследовано изменение жизнеспособности и времени отверждения герметика под воздействием разной температуры и относительной влажности воздуха.

Проведено дослідження гідрофобності ізоляційних матеріалів на прикладі базової бітумно-полімерної мастики марки МБПіД-1 та модифікованих мастик інгібіторами корозії в дистильованій та морській воді. Встановлено, що природа інгібіторів призводить до підвищення гідрофобності модифікованих мастик, які зберігають пластичні властивості протягом 790 діб випробувань. Експериментально доведено залежність гідрофобності як базової мастики, так і модифікованих мастик від складу електроліту. Встановлено, що водостійкість ізоляційних матеріалів на бітумно-полімерній основі в морській воді майже удвічі вища порівняно з дистильованою водою. Цей факт свідчить про можливість використання модифікованих мастик в сильно мінералізованих грунтах. Результати досліджень необхідно враховувати у разі використання ізоляційних матеріалів на бітумно-полімерній основі в болотних, замулених грунтах.

Полімеррозчини на основі епоксидної смоли модифіковано з метою підвищення стійкості в агресивних середовищах і зниження вартості. Поставлена мета реалізована за рахунок наповнення багатофракційним мінеральним каркасом і модифікацією цеолітом та фурфуролом. Варіювалися кількість фурфуролу, загальний вміст мінерального каркасу і частка в каркасі окремих компонентів. Досліджувані композиції призначені для роботи за умов впливу сумішей води з нафтопродуктами та іншими агентами (в елементах споруд, пов'язаних з технічним обслуговуванням транспорту). Властивості композицій визначалися після експозиції окремо в повітряному середовищі, у воді і двох видах нафти. Для пошуку оптимальних композицій використовувалася ітераційна процедура випадкового сканування полів властивостей матеріалу в п'яти координатах варійованих факторів. Поля властивостей досліджено за експериментально-статистичними моделями, які отримані за результатами натурних експериментів. ЕС-моделі використовуються для реалізації обчислювальних експериментів за допомогою методу Монте-Карло. Підтверджено можливість визначення оптимальних (по набору критеріїв) багатокомпонентних полімерних композицій для різних умов експлуатації за допомогою ітераційної процедури випадкового сканування полів властивостей. Отримано композиції для ремонту та захисту конструкцій, що контактують з водою: паста (композиція зниженої в'язкості без піску) і розчин (зі зніженою витратою епоксидної смоли). Суміші, що забезпечують збереження необхідних властивостей захисного розчину після тривалих впливів сумішей води з нафтопродуктами, застосовані під час капітального ремонту залізничного переїзного настилу.