Методом математичного моделювання виявлено загальну залежність фізико-механічних властивостей змішаного в'яжучого з техногенних відходів від його складу. Область оптимальних значень міцності на стиск і згин відповідає складам в'яжучого з підвищеним вмістом гіпсу (50-70 ). При збільшенні вмісту домішки спостерігається закономірний спад міцності і водостійкості в'яжучого. Визначено оптимальний склад в'яжучого, який відповідає марці 150 і має підвищену водостійкість. На його основі розроблено довговічний скловолокнистий композиційний матеріал з використанням відходів виробництва алюмоборосилікатного скловолокна.

Рассмотрены некоторые аспекты исследования прочностных свойств комплексного шлакощелочного вяжущего на базе отходов металлургии, а также влияние силикатного модуля жидкого стекла на активность вяжущего и изменение активности камня вяжущего во времени.

Рассмотрены проблемы разработки ресурсо- и энергосберегающих технологий современных вяжущих материалов полифункционального назначения с комплексом заданных свойств, необходимых для развития атомной, химической, металлургической, нефтехимической, электротехнической, нефте- и газодобывающей отраслей промышленности. Представлена теоретическая концепция получения вяжущих материалов нового класса, которая базируется на прогнозировании необходимых комбинаций фаз с учетом фундаментальных законов термодинамики в приложении к фазовым равновесиям многокомпонентных систем в субсолидусной области. Сформирована база термодинамических данных барийсодержащих бинарных и тройных соединений. Рассмотрены процессы фазообразований специальных цементов полифункционального назначения, механизм твердения и продукты гидратации, а также определены физико-механические и технические свойства разработанных материалов.

Вивчено структуроутворення доменних відвальних шлаків за присутності неорганічного полімеру. Розглянуто механізм гідратації в'яжучого за умов механічної активації. Запропоновано схему тверднення в'яжучих у зв'язку з структуроутворювальними та деструктивними процесами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л456.44

Рубрики:

Чотирикомпонентний цемент

Шифр НБУВ: Ж61063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л424.95 + Л456.41-1

Рубрики:

Вогнетривкі бетони

Портландцемент з наповнювальними домішками (двокомпонентний цемент)

Шифр НБУВ: Ж61063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л456.42

Рубрики:

Пуцолановий портландцемент з наповнювальними домішками (трикомпонентний цемент)

Шифр НБУВ: Ж61063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено принципи композиційної побудови модифікованих багатокомпонентних в'яжучих для жаростійких матеріалів, одержаних за допомогою механіко-хімічної активації портландцементів з мінеральними компонентами та комплексними хімічними додатками поліфункціональної дії. Визначено оптимальні склади модифікованих багатокомпонентних цементів для даних матеріалів, а також показано їх ефективність у процесі виготовлення блоків, футерування вагонеток, випалу керамічних виробів. Досліджено особливості процесів гідратації та дегідратації модифікованих багатокомпонентних цементів, що вирішує проблему одержання жаростійких матеріалів з підвищеними термомеханічними характеристиками завдяки направленому формуванню мікроструктури цементного каменю.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних основ, науково-практичному обгрунтуванню метода віброактивації для підвищення міцності вапняно-пуцоланових в'яжучих з метою використання їх у виробництві газосилікату. Розроблено склади вапняно-пуцоланових в'яжучих з оптимальними технологічними характеристиками. Досліджено вплив віброактивації суспензій пуцоланів на міцність в'яжучих на їх основі. Вивчено фізико-хімічні властивості віброактивованих суспензій пуцоланів. Розроблено технологію виробництва неавтоклавного газосилікату з використанням комплексної вібрації, здійснено її апробацію. Досліджено структурно-механічні властивості газосилікатних сумішей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л456.4-32

Рубрики:

Цемент з наповнювальними домішками (мікронаповнювачами)

Шифр НБУВ: РА333846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Л456.4

Рубрики:

Цемент з наповнювальними домішками (мікронаповнювачами)

Шифр НБУВ: РА348149 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено закономірності процесів синтезу рідкого скла та лужних силікатних суспензій (ЛСС) шляхом механохімічної активації техногенних продуктів. Визначено оптимальну енергоємність процесів і основні вимоги до хімічного складу та концентрації сировинних компонентів. Установлено наявність структурних змін у рідкому склі та виявлено взаємозв'язок характеристик рідкого скла й одержаних ЛСС і технологічних та фізико-механічних характеристик шлаколужних в'яжучих (ШЛВ). Встановлено, що за рахунок змін структури рідкої фази ЛСС у момент синтезу змінюються технологічні характеристики бетонної суміші на основі ЛСС без введення хімічних домішок. Доведено, що структурні зміни рідкої фази не впливають на міцність ШЛВ і шлаколужних бетонів (ШЛБ). Наведено рекомендації щодо проектування ШЛБ на основі розроблених ЛСС, використання яких дозволяє одержати декоративні ШЛБ без висолів на поверхні виробів за рахунок додаткового зв'язування вільного лугу в складі новоутворень в'яжучого.

Визначено оптимальні співвідношення між мінеральними домішками з відходів промисловості Донбасу, на основі яких розроблено склади багатокомпонентних композиційних цементів типу КЦ У/Б-400, які містять замість частини доменного граншлаку та золи-винесення мелений шлак ТЕС, мелений вапняк або пил шамотно-каоліновий, та склади композиційних портландцементів типу ПІД П/Б-К-500, які містять замість частини доменного граншлаку мелений вапняк, пил шамотно-каоліновий або мікрокремнезем, які за показниками якості відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-46-96.

Наведено результати розробки та дослідження високоміцних гіпсових, фосфогіпсових і сульфатно-шлакових в'яжучих і матеріалів на їх основі - сухих будівельних сумішей, бетонів і розчинів. Розглянуто методи модифікації гіпсових і фосфогіпсових в'яжучих, комплексний модифікатор на основі вапна та суперпластифікаторів полікарбоксилатного або поліакрилатного типу, який дозволяє перевести рядові гіпсові та фосфогіпсові в'яжучі у розряд високоміцних. Доведено можливість одержання сульфатно-шлакових в'яжучих підвищеної міцності з використанням низькоглиноземистих доменних шлаків та фосфогіпсу.

Наведено речовинні склади та властивості композиційних цементів, які внесені в Державний стандарт України на цементи загальнобудівельного призначення ДСТУ Б В.2.7-46-96 та Європейські норми EN 197. Подано теоретичні основи одержання модифікованих композиційних цементів, описано особливості процесів їх гідратації та рекомендовані сфери використання.

Приведены составы и свойства композиционных цементов, которые внесены в Государственный Стандарт Украины на цементы общестроительного назначения ГСТУ Б В.2.7-46-96 и Европейские нормы EN 197. Освещены теоретические основы получения модифицированных композиционных цементов, а также особенности процессов их гидратации и рекомендованные сферы использования.

Розроблено принципи композиційної побудови пластифікованих шлаколужних цементів (ПШЦ) за рахунок використання у в'яжучій композиції комплексної поверхнево-активної домішки на основі поєднання речовин гідрофобної та гідрофільної дії. Встановлено, що розподіл домішок за ефективністю не відповідає відомим уявленням, які характерні для клінкерних цементних систем, гідратованих водою і змінюються у ряду: гідрофільні ПАР > гідроксикарбонова група нейтралізована лугами > гідрофобні ПАР > аніоноактивні ПАР > синтетичні полімерні ПАР. Оптимізовано склад комплексної домішки з урахуванням виду лужного компонента шлаколужної цементувальної системи, якісних характеристик компонентів і технології виготовлення цементу. Розроблено й оптимізовано склади бетонів класів В40 на основі ПШЦ. Визначено характеристики зміни експлуатаційних властивостей таких бетонів у часі. Запропоновано основи технології виготовлення ПШЦ та здійснено апробацію розроблених складів бетонів на його основі за промислових умов.

Визначено співіснування алітової та сульфоферитної фаз, що є підставою для розробки методики розрахунку складу сировинної суміші для одержання алітосульфоферитного клінкеру мінералогічного складу. Встановлено закономірності мінералоутворення за випалу клінкерів і вивчено їх властивості. Обгрунтовано диференційований підхід до регламентованої дисперсності сировинної суміші. Розроблено нові склади в'яжучих композицій. Здійснено технологію виробництва цементів спеціального призначення з використанням відходів гірничо-металургійного комплексу та наведено результати промислових випробувань.