Розглянуто основні джерела атмосферної електрики в мегаполісах і над ними. Наведено їх класифікацію, описано головні особливості. Обговорено питання проникнення атмосферного електричного поля над мегаполісом до нижньої іоносфери Землі. Наведено оцінки електричних полів.

Рассмотрены основные источники атмосферного электричества в и над мегаполисами. Приведена их классификация, описаны главные особенности. Обсуждены вопросы проникновения электрического поля в атмосфере над мегаполисом в нижнюю ионосферу Земли. Приведены оценки электрических полей.

Their classification is presented, main features being described. Questions of the atmospheric electric field over a mega-polis, penetrating into the lower ionosphere of the Earth are discussed. Estimations of the electric fields are given.

Проанализированы основные электрофизические эффекты и задачи взаимодействия больших импульсных токов, сильных электрических и магнитных полей с электропроводящими объектами (проводниками), используемыми в области высоковольтной импульсной техники, электроэнергетики, в авиационной и ракетно-космической технике. Приведены результаты расчетов электрических параметров массивных металлических проводников в импульсном режиме их работы. Усовершенствован физический механизм электрического взрыва тонких металлических проводников и квантовой теории атома Бора. Представлены новые квантово-физические подходы к исследованию распределения дрейфующих свободных электронов в металлических проводниках с током проводимости. Описана новая электрофизическая модель шаровой молнии с центральным электронным ядром и внешней водяной электронейтральной оболочкой, направленная на развитие теории этого природного феномена.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д236.12с14

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Характеристики верхньої атмосфери Землі безперервно змінюються під впливом електромагнітного випромінювання Сонця, сонячного вітру, потоків галактичних і сонячних космічних променів, а також висипань захоплених магнітосферних електронів. Залежно від своїх енергій, заряджені частинки і сонячна радіація проникають у різні атмосферні шари, іонізуючи їх і змінюючи склад, динамічні та температурні характеристики, що, в кінцевому підсумку, викликає значні кліматичні варіації. До недавнього часу основним джерелом іонізації нижніх шарів атмосфери вважали частки галактичних космічних променів. Розвиток вимірювальної апаратури і нагромадження довгих рядів супутникових і наземних спостережень, а також одночасне удосконалення модельних розрахунків надали змогу досягти значного прогресу в дослідженні цілого ряду корпускулярних потоків, що іонізують земну атмосферу від поверхні до верхньої атмосфери. Розглянуто різні джерела іонізації земної атмосфери. Показано, що суттєва роль в іонізації атмосфери належить частинкам сонячного походження, концентрація яких у навколоземному просторі набагато вища, ніж вважали раніше, а потоки їх не лише спорадичні, а й безперервні. Врахування множинності сонячних джерел іонізації може виявитися корисним під час моделювання кліматичних варіацій на коротких і довгих часових шкалах.

Широке застосування глобальних навігаційних супутникових систем спричинило розвиток нових методів, призначених для визначення та накопичення показника іонізації іоносфери. Оскільки за допомогою цих даних можливо суттєво підвищити точність і надійність визначення координат пункту спостережень, актуальним є створення моделі показника іонізації. Для побудови просторової моделі як базову систему функцій використано сферичні функції Лежандра першого роду дійсного порядку, але цілого ступеня. Величину порядку знаходили з використанням теорії Штурма - Ліувілля, оскільки вона залежить від розмірів регіону, що досліджується. Така система функцій формує дві ортогональні системи функцій на досліджуваному регіоні (сегменті сфери), проте не має рекурентних зв'язків між функціями, тому для їх знаходження необхідно використати розклад у гіпергеометричний ряд. Також для знаходження невідомих коефіцієнтів моделі необхідно використати параметр регуляризації Тіхонова, оскільки матриця нормальних рівнянь не буде стійкою. Для обчислення часової моделі іоносфери коефіцієнти різних просторових моделей розкладено в ряд за степеневими поліномами. На базі даних значень параметра іонізації, отриманих на 19 перманентних станціях мережі ZAKPOS за допомогою програмного забезпечення Trimble Pivot Platform, побудовано просторово-часову модель цього параметра з використанням сферичних функцій Лежандра до 3-го порядку та з використанням степеневих поліномів до 3-го порядку. Стандартне відхилення між виміряним і модельним значеннями параметра іоносфери VTEC не перевищує 1 TECU. Розроблено алгоритм для побудови просторово-часової моделі іоносфери. Отримано модель іоносфери високої розрізнювальної здатності, яку можна використовувати для розв'язання геодезичних задач щодо забезпечення необхідної точності у визначенні координат пункту, а також для дослідження і прогнозування космічної погоди.

Рассмотрено влияние на ионосферу резких усилений глобальной сейсмической активности. Для анализа использованы ежедневные данные за период 2007 - 2015 гг. о критической частоте области F2 в восточном и западном полушариях в сейсмически спокойных регионах и глобальные карты полного электронного содержания. Привлекались также данные о тропосфере и космической погоде. Обнаружен устойчивый отклик в ионосфере на глобальные литосферные процессы.