Розглянуто теоретичну модель формування максимального стоку річок на базі схеми руслових ізохрон. Наведено приклад їх практичної реалізації для річок Передкарпаття.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу питань щодо розрахунку характеристик максимального стоку весняного водопілля для їх нормування в басейні р.Сіверський Донець запропоновано удосконалену та теоретично обгрунтовану методику. На регіональному рівні запропоновано формулу для визначення швидкості руслового добігання повеневих хвиль. З використанням даних спостережень побудовано карту розрахункових шарів стоку весняного водопілля 1 %-ої ймовірності перевищення у басейні даної ріки. З використанням числових методів визначено й узагальнено у межах дослідженої території розрахункові характеристики гідрографів схилового припливу (коефіцієнти часової нерівномірності і тривалість припливу води зі схилів до руслової мережі. Визначено й узагальнено коефіцієнт русло-заплавного регулювання максимальних витрат води під час водопілля. Запропоновано розрахункову методику для визначення максимальних витрат води весняного водопілля різної ймовірності перевищення у басейні р.Сіверський Донець.

Досліджено закономірності часового та просторового розподілу гідролого-гідрохімічних характеристик мінімального стоку річок басейну Дніпра. Проаналізоано матеріали Центральної геофізичної обсерваторії Гідромету України та внесено до інформаційної бази дані спостережень на 42-х річках (понад 60-ти пунктів) з тривалістю за витратами 30 - 75 років та хімічним складом - 25 - 60 років. З використанням методу апроксимації емпіричних кривих розподілу витрат теоретичними кривими оброблено близько тисячі стокових рядів. На базі геоінформаційної системи MapInfo побудовано картосхеми модулів мінімального стоку та хімічного складу води. Виявлено загальні тенденції у формуванні середньомісячних і мінімальних середньодобових витрат води різної забезпеченості та деякі відмінності, характерні для окремих річок, обумовлені взаємодією комплексу фізико-географічних, гідрогеологічних та антропогенних чинників. Встановлено, що у літньо-осінню та зимову межені за менших витрат зростає вміст головних іонів і мінералізація води, а за останні десятиріччя помітних змін зазнав хімічний тип річкових вод, зокрема на Поліссі. Виділено групи водозаборів і розрахункових залежностей, які свідчать, що мінімальні модулі стоку збільшуються з глибиною врізу русел річок. За гідролого-гідрохімічними показниками мінімального стоку проведено районування території басейну Дніпра у межах України.

На основі довготривалих рядів спостережень на 12 гідрологічних постах здійснена оцінка мінімального стоку в районі басейнів Пруту та Сірету. Оцінка гідрографів стоку води у співставленні з ходом атмосферних опадів дала підставу виокремити літньо-осінній (з серпня по листопад) та зимовий (з грудня по лютий) періоди низького стоку, а також встановити оптимальний період стійкого мінімального стоку - 7 днів. Отримані ряди середніх 7-денних мінімальних витрат води двох періодів були перевірені на однорідність. При встановленні 1-% рівня значимості усі ряди виявились однорідними, принаймні за одним критерієм. Ряди мінімальних витрат води переведені у модулі стоку для побудови картосхем розподілу мінімального стоку води по території басейнів. В результаті отримані достовірні, детальні та сучасні картосхеми для даного регіону. Картосхеми демонструють зменшення модулів стоку води в районі басейнів Пруту та Сірету з заходу на північний схід.

Виділено два райони за умовами внутрішньорічного розподілу стоку. Обґрунтовано вибір величини мінімальних витрат води за 7 діб як основного розрахункового для генетично-однорідних мінімальних витрат води для літньо-осінньої та зимової межені. Ряди гідрологічних величин перевірені на внутрішньорядну однорідність, проведена оцінка їх мінливості та встановлені багаторічні коливання. Виконано оцінку зв’язків мінімальних витрат води за 7 та 30 діб, розраховані забезпеченості мінімальних витрат води та перехідні коефіцієнти між заданими забезпеченостями. Встановлено співвідношення між середнім та мінімальним стоком води. Проаналізовано емпіричні регіональні залежності мінімального стоку від визначальних факторів.