Определены факторы формирования максимального стока рек лесостепной и степной зон Украины, проанализированы особенности обоснования параметров их расчетной схемы. Предложена новая расчетная схема операторного вида для определения максимальных расходов воды, изложена методика оценки точности данной схемы. Рассмотрено влияние типа подстилающей поверхности на слой стока весеннего половодья. На основании геометрической схематизации склонового и руслового гидрографов приведены методы расчета максимального стока, а также максимальный модуль склонного притока.

Розглянуто найбільш відомі формули максимального стоку, встановлено їх відмінності та недоліки. Теоретично обгрунтовано наукові та методичні підходи щодо побудови нової нормативної бази в галузі максимального стоку.

Приведены результаты обобщения характеристик и методика расчета максимального стока весеннего половодья в бассейне р. Северский Донец.

Приведены теоретические аспекты формирования максимального стока паводков и половодий, а также возможности построения расчетно-нормативных структур.

Викладено науково-методичні підходи щодо нормування характеристик максимального стоку весняного водопілля та дощових паводків на річках Причорноморської низовини.

Наведено методику визначення усіх стокоутворювальних чинників максимального стоку весняного водопілля та дослідження впливу на них залісеності та заболоченості водозборів у басейні р. Прип'ять.

Приведен краткий экскурс в истории развития учения о максимальном стоке представителями Одесской научной школы теоретической и прикладной гидрологии.

Обоснована структура формулы максимального стока, которая опирается на модель русловых изохрон.

Обгрунтовано розрахунковий варіант формули максимального стоку з невеликих водозборів.

Здійснено подальший розвиток теоретичних ідей А.М.Бефані (1958 р., 1981 р.), Н.Ф.Бефані (1977 р.) і Є.Д.Гопченка (1999 р.) стосовно обгрунтування науково-методичної бази для нормування розрахункових характеристик максимального стоку річок. Обгрунтовано варіант операторної формули максимального стоку, запропонованої Є.Д.Гопченком, за певних теоретичних умов. Уперше установлено максимальні моделі схилового припливу під час весняного водопілля для дослідженої території. На підставі матеріалів спостережень визначено коефіцієнт нерівномірності схилового припливу води до руслової мережі. З використанням коефіцієнтів перевищення миттєвих витрат води понад їх середньодобових значень здійснено перевірку його стійкості. У межах формули А.М.Бефані та за методом об'ємного типу завдяки оберненим розрахункам встановлено для території Приазов'я тривалість припливу поталих вод до руслової мережі. Установлено числові значення трансформаційних коефіцієнтів максимального стоку (розпластування та русло-заплавного регулювання).

З застосуванням моделі руслових ізохрон обгрунтовано науково-методичну базу для нормування розрахункових характеристик максимального стоку річок. Уперше на єдиній методичній базі здійснено поєднання формул операторного типу, межової інтенсивності та найбільш відомих редукційних структур. На підставі результатів спостережень гідрометеорологічної мережі, що розміщується на території півдня України, виявлено недоліки в області можливого використання розрахункових структур. Зокрема, показано, що під час нормування характеристик максимального стоку весняного водопілля на півдні України відомі формули редукційного типу не спроможні забезпечити необхідну точність.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей формування стоку весняної повені в умовах лісостепової зони України (за матеріалами Нижньодевицької ВБС) і розробці методики розрахунку характеристик весняного стоку невивчених річок у басейні Сіверського Дінця. Як теоретична база для побудування розрахункової схеми максимального стоку весняної повені використана модель А.М.Бефані. На підставі даних стаціонарної гідрологічної мережі Держкомгідромету розроблені та узагальнені за територією регіональні значення параметрів. Проведена оцінка ступеня впливу характеру припливу води зі схилів у руслову мережу і форми водозбору на максимальний стік. Визначені критичні площі, вище та нижче яких максимуми стоку (паводків чи повеней) будуть мати різне походження. Основні результати та методика розрахунку максимального стоку весняної повені рекомендуються для практичного застосування для річок басейну Сіверського Дінця.

Обгрунтовано розрахункову схему максимального стоку, яка структурно враховує основні види трансформації паводкових хвиль під впливом тривалості руслового добігання, русло-заплавного регулювання та їх регулювання проточними озерами, водосховищами, ставками. Базовим параметром розрахункової схеми є максимальний модуль схилового припливу води зі схилів до руслової мережі, визначений на підставі даних про тривалість припливу води зі схилів, коефіцієнта його нерівномірності у часі та розрахункового шару стоку. За гірських умов Карпат чітко прослідковується закономірність збільшення шару стоку та тривалості схилового припливу через зростання висотного положення водозборів та ступеня їх залісеності. Трансформаційна функція, пов'язана з тривалістю руслового добігання, в основному залежить від співвідношення між тривалістю руслового добігання та припливу води зі схилів до руслової мережі. Функцію русло-заплавного регулювання визначено розмірами водозборів.

Розглянуто особливості рельєфу, карсту, грунтів, рослинності, кліматичних умов в басейні р. Прип'ять. Проаналізовано умови формування весняного водопілля в басейні даної річки та розброблено методичну базу для розрахункових прогнозів максимального водостоку. Запропоновано модель операторного типу, яка дозволяє враховувати всі етапи трансформації стоку - на схилах і в руслі. У прогнозній методиці розвиток процесів водопілля на водозборі описано на основі використання дискримінантного аналізу та подальшого встановлення прогнозних величин за регіональними залежностями. Прогнозні величини шарів стоку та максимальних витрат води наведено в розроблених картах очікуваних характеристик у вигляді модульних коефіцієнтів.

Розглянуто науково-методичні підходи щодо використання структури об'ємних формул для нормування розрахункових характеристик максимального стоку весняного водопілля і дощових паводків.

На примере данных по максимальному стоку весеннего половодья рек севера Тюменской области проанализировано соответствие требованиям, предъявляемыми современными нормативными документами, к исходной информации по стоковым рядам.

Розглянуто науково-методичні проблеми розрахунку характеристик максимального стоку паводків і водопіль з невеликих водозборів.

Проведен анализ современного состояния в области расчетов основных гидрологических характеристик паводков и половодий. Теоретически обоснована методика, которая может быть положена в основу нового нормативного документа по расчету максимального стока рек.

Розглянуто питання щодо вдосконаленням науково-методичної бази розрахунків максимального стоку дощових паводків.

Розглянуто науково-методичні підходи щодо створення розрахункової методики для визначення характеристик максимального стоку невеликих річок.