A sphere model for quantitative analysis of supported catalysts with a low specific surface area by X-ray photoelectron spectroscopy method is developed. New method for estimation of particle size, surface coverage and the surface'density of promoter particles is proposed.

The growth of clusters in an overcooled atomic jet is calculated with the simultaneous allowance for two processes: the condensation of supersaturated gas and the cluster-cluster aggregation. These processes are consistently described within a quasi-equilibrium approach for large enough clusters, while their nucleation stage is allowed for phenomenologically by the use of a fitting parameter. The theory quantitatively describes the experimental dependence of the mean cluster size on the initial gas temperature within a broad range of sizes. The mean size of clusters, their distribution over sizes and the contribution of clusters to the total mass of the jet are calculated versus the distance from the gas ejection point (nozzle entry). It is shown that these characteristics are mainly determined by the initial gas entropy which is equivalent to the empirical law of corresponding jets. The size distribution function has a halfwidth exceeding the mean cluster size and is close (on a relative scale) to an universal curve. The broad size distribution of clusters should be taken into account when analyzing spectroscopic data on the size dependence of electronic processes in a cluster.

Сформулирована и решена гидродинамическая задача двухфазного течения (расплав окислителя + частицы металла) для больших угловых скоростей вращения (более 15000 - 20000 об/мин) изделия. Результаты расчетов соответствуют данным микрокинограмм процесса распространения волны горения в условиях вращения изделия.

На основі моделі хаотично розташованих пор (циліндрів) отримано систему рівнянь для описання кінетики газифікації високопопелястого вугілля. Показано вплив домішок на зміну площі поверхні пор вугілля та швидкість процесу. Проведено порівняння розрахованих та експериментальних даних по кінетиці газифікації та активації природного вугілля водяною парою при різному вмісту домішок та температурах.

Встановлено, що термічний розклад гексаціанідних комплексів перехідних металів, капсульованих у великих порожнинах фожазиту, відбувається за гідролітичним механізмом, на відміну від масивних аналогів. Показано, що склад газоподібних продуктів термічного розкладу визначається особливостями локалізації катіонів різної природи у сполуках включення.

Розглянуто неадіабатичний перенос електрона між донором і акцептором у полярному середовищі. Показано, що внаслідок інерційності поляризації середовища в перший момент після переходу на акцептор валентний електрон відносно слабко зв'язаний з акцепторним центром і опиняється в сильному кулонівському полі іонізованого донора, що призводить до значної поляризації, а в деяких випадках і до нестійкості локалізованого акцепторного стану електрона.

Показано вплив магнітного поля з градієнтом напруженості на кінетику інверсії сахарози, гідроліз оцтового ангідриду і сечовини. У всіх випадках швидкість цих реакцій в магнітному полі сповільнюється.

Для цеолітів з високою гідрофільністю міжфазний перенос води є одним з факторів, що визначають ряд селективності обміну катіонів. Вільна енергія реакцій іонного обміну на цеолітах з низькою гідрофільністю змінюється симбатно величині різниці вільних енергій гідратації катіонів, що обмінюються, і співпадає з нею за знаком незалежно від заряду, природи та об'єму катіонів металів та алкіламонію з причини незначного внеску міжфазного переносу води до вільної енергії реакцій іонного обміну.

Показано, що під впливом магнітного поля змінюється швидкість деяких хімічних реакцій, які проходять у водних розчинах.

Встановлено, що надмолекулярні структури лецитину можуть відігравати роль темплату в синтезі мезопористих алюмосилікатів. Показано, що при використанні різних комбінацій лецитину з бромідом цетилтриметиламонію або октадециламіном як темплатних агентів у алюмосилікатній системі можуть бути одержані мезопористі речовини з розміром пор до 100 ангстрем, а також біпористі матеріали.

На основі високодисперсного алюмовмісного кремнезему одержано гранульовані каталізатори з різним вмістом фази H-ZSM-5 (3 - 59 %), які було застосовано для синтезу диметоксиметану (ДММ) з метанолу та формальдегіду. Активність одержаних каталізаторів перевищує активність чистого цеоліту. Знайдено лінійну залежність виходу ДММ від вмісту кислотних центрів Бренстеда в каталізаторах. Запропоновано механізм утворення ДММ за участю кислотних центрів поверхні.

Методом інгібованої полімеризації і кінетичними дослідженнями термолізу полімерного пероксиду себацинової кислоти (ППСК) в полімеризаційній суміші показано, що причиною зміни полімеризації стиролу в розчині в присутності аеросилу є різний вплив наповнювача на стадію ініціювання полімеризації стиролу в залежності від природи розчинника. В полярних розчинниках (диметилформамід, діоксан) введення аеросилу приводить до прискорення полімеризації стиролу, ініційованої ППСК, а в неполярних розчинниках (бензол, хлороформ), як і при полімеризації в масі, присутність аеросилу сповільнює полімеризаційний процес.

Досліджено каталітичні властивості Fe - Te - Mo - O-вмісних каталізаторів з різним ступенем відновлення, а також залежно від кислотності розчинів солей їх приготування в реакції окислювального дегідрування бутену-1 до дивінілу. Встановлено, що невідновлений каталізатор виявляє максимальну активність і селективність, а кращим контактом за виходом дивінілу є каталізатор, який приготували осадженням із розчину солей з рН 7. Визначено оптимальні за виходом дивінілу умови процесу.

Рассмотрены особенности технологических применений газовой детонации в различных областях науки и техники. Изложены общая характеристика явления взрыва и взрывчатых веществ, закономерности воспламенения и горения газообразных смесей в детонационно-газовых установках, распространение пламени и переход горения в детонацию, общая характеристика и основные зависимости для детонационной волны, закономерности распространения детонации в газообразных смесях. Из процессов обработки непосредственным воздействием детонационно-газовой струи рассмотрены очистка поверхностей нагрева котлов-утилизаторов и взрывоимпульсное разрушение горных пород. Среди методов детонационно-газовой обработки в закрытых камерах рассмотрены листовая штамповка, удаление заусенцев и облоя, модифицирование поверхности металлов детонационно-газовой обработкой и др. Из методов детонационно-газовой обработки косвенным воздействием продуктов сгорания на материалы и конструкции описаны обработка материалов машинами-орудиями с взрывоимпульсным газовым приводом, резка холодного и горячего металлов и др. Рассмотрены методы детонационно-газовой обработки при вводе материалов в камеру сгорания: детонационно-газовое напыление покрытий; получение быстрозакаленных материалов; избирательное дробление сверхтвердых материалов и др. Освещены процессы детонационно-газовой обработки с использованием в качестве готового продукта компонентов продуктов детонации, а также комбинированные способы обработки с использованием детонации в газах. Изложены основные пути управления режимами и совершенствования процессов детонационно-газовой обработки.

Вивчено стабілізуючий вплив матриці на водневу форму цеоліту типу У. Показано, що за однакових умов декатіонування воднева форма на основі чистого цеоліту У за активністю в модельній реакції крекінгу кумолу поступається формі НУ на основі цеоліту, синтезованого в каоліновій мікросфері способом "in situ", тобто безпосередньо з матричного матеріалу - каоліну, коли цеолітна фаза не втрачає генетичного зв'язку з матричною. Зроблено висновок, що спосіб "in situ" для одержання цеолітвмісних каталізаторів має переваги перед способом змішування, коли каталізатор готують через попередню гомогенізацію чистого цеоліту та матричного матеріалу.

Встановлено, що у випадку застосування N,N-діетилдитіокарбамату міді як аніоноїдного реагенту та каталізатора, селективність процесу взаємодії тетрафтороборату арилдіазонію з акриламідом зменшується, а сама реакція відбувається за радикальним механізмом, на відміну від реакції, що проходить у присутності N,N-діетилдитіокарбамату натрію. Остання реакція відбувається селективно з утворенням продукту аніонарилювання, N,N-діетилдитіокарбаматобензолу та цис-азобензолу. Вихід основного продукту - аміду-2-N,N-діетилдитіокарбамату-3-фенілпропанової кислоти за каталітичних умов приблизно в 13 разів вищий, ніж в некаталітичних.

Вивчено антиоксидантну та антирадикальну активність 5-[2-гідроксибензиліден]роданину в процесі окислення алкілбензолів. Визначено кінетичні параметри інгібованого окислення. Встановлено, що антиоксидант обриває ланцюги окислення за реакцією з пероксидними радикалами алкілбензолів, а також пригнічує реакцію виродженого розгалуження ланцюгів у результаті розпаду гідропероксидів за молекулярним механізмом. Вивчено кінетику та механізм взаємодії 5-[2-гідроксибензиліден]роданину з гідропероксидом кумілу. 5-[2-гідроксибензиліден]роданин можна віднести до інгібіторів комбінованої дії.

Приведены результаты экспериментальных исследований и теоретические оценки основных физико-химических процессов, протекающих в зонах воздействия волны горения на системы магний + нитрат натрия в условиях встречного обдува потоком воздуха (до 3,5 М, М - число Маха) и вращении (до 70000 об/мин).

Досліджено реакційну здатність 3-хлорфенолу з епіхлоргідрином у присутності заміщених піридинів. Визначено порядки реакцій за реагентами та каталізатором. Наведено кореляційні рівняння, що дозволяють провести оцінку впливу структури та концентрації каталізатора на швидкість реакції. Ідентифіковано механізм каталізу.

Показано, що карбіди перехідних металів є ефективними каталізаторами реакцій окиснення завдяки їх металоподібній природі, яка поєднується з високою хімічною та термічною стійкістю. Розглянуто результати наших систематичних досліджень каталітичних властивостей карбідів у реакціях окислення водню, моноксиду вуглецю, аміаку і процесу окиснювального сполучення метану (ОСМ). Перші дві реакції відносяться до процесів повного окиснення, реакція окиснення аміаку - до реакцій селективного окиснення. Реакція ОСМ є гетерогенно-гомогенним процесом, який являє собою перспективний спосіб прямого перетворення метану у вищі вуглеводні.