We develop the hypothesis about the coherent quantum origin of the decameter radiation of the system Jupiter - Io that may explain its very high brightness temperature. The typical magnitude of a magnetic field in the system produces the necessary value of the cyclotron frequency wc that is close to the experimentally observed one and corresponds to the quantum transitions between Landau levels. A possible source of this radiation is the transitions in the spectrum of highly excited hydrogen atoms (Rydberg atoms) that has a narrow band of almost equidistant levels (Landau quasi-levels) in a constant magnetic field. This part of the spectrum is calculated by a new nonperturbative method. We discuss also an additional formation mechanism of Rydberg atoms in a dusty plasma.

Наведено результати вимірювання розподілу яскравості по диску Місяця для різних кутів фази у синій та червоній ділянках спектра, а також результати лабораторних вимірювань розподілу яскравості зразків уздовж фотометричної широти. Показано, що для Місяця зменшення яскравості за широтою формується переважно мікро- та мезорельєфами її поверхні. Незначне сповільнення цього зменшення за довжиною хвилі пов'язано не стільки зі зміною альбедо, скільки зі зміною діапазону розмірів мікрорельєфу, що впливає на закон відбиття світла Місяцем.

Розглянуто питання створення інформаційно-обчислювальних комплексів у поєднанні з технологічними установками, які реалізують енергоємні технологічні процеси просторової контактної руйнівної взаємодії. Обгрунтовано, розроблено та створено математичні моделі установок, технологічних процесів, які вони виконують, обчислювальні алгоритми редукції непрямих експериментальних даних у системі "ЕОМ - установка", інтерпретації, відновлення на них подібності досліджуваних об'єктів та їх ідентифікації як розв'язання обернених (некоректних) задач. Наведено результати апробації розроблених обчислювальних алгоритмів на прикладах установок, які брали участь у реалізації програм з питань вивчення планет Сонячної системи.

Робота містить в собі постановку задачі розрахунку руху сипучого середовища в пристрої з складною геометрією та її розв'язання методами імітаційного моделювання і кінцевих елементів. Математична модель середовища розглядається як в'язко-пластична і містить фізичні та геометричні нелінійності, які зумовлюють поведінку середовища рідини, та твердого тіла. Задачу розглянуто в розтині оптимізації функціональних характеристик, які обумовлюють процес. Отримано принципово нові результати і залежності. Алгоритми оптимізації пройшли успішну апробацію в наукових космічних експериментах.

Наведено постановку задачі динаміки трансмісії бурового робота в екстремальних умовах космосу (як другу задачу за умов невизначеності навантажень на робочому органі) та її розв'язання, яке забезпечує виділення перехідних процесів. Виділена інформація забезпечує здобуття даних про об'єкт дослідження й адаптивне керування енергопостачанням робота. Отримано принципово нові результати і залежності, які пройшли успішну апробацію в космічних експериментах.

Стисло описано методику зведення спостережень Марса та його супутників до системи каталогів PPM і ACT. Визначено відхилення O - C і зроблено їх аналіз.

Порівняно методи описання гравітаційних потенціалів планет-гігантів у формі двох моделей: системи неоднорідних дисків і двоточкової моделі, параметри яких визначено для планет-гігантів. Динамічні характеристики планет-гігантів взято з даних астрономічних спостережень.

Знайдено еквівалентний самогравітуючий неоднорідний диск, зовнішній гравітаційний потенціал якого збігається з зовнішнім гравітаційним потенціалом еліпсоїда обертання. Отримано розв'язки для однорідного та неоднорідних співфокусних еліпсоїдів обертання. За умови, що планети-гіганти мають фігури, близькі до рівноважних, знайдено параметри систем неоднорідних дисків, за допомогою яких описуються зовнішні гравітаційні потенціали планет-гігантів. Порівняно спостережувані та модельні значення гравітаційних моментів планет-гігантів.

Обоснована перспективность дальнейшего изучения и освоения Луны человеком, приведены некоторые гипотезы происхождения и строения лунных грунтов, а также показано влияние внешних условий на их структуру и состав. Результаты исследований физико-механических характеристик и химического состава грунтов по отдельным районам лунной поверхности, выполненные автоматическими лунными станциями "Луна", "Сервейер", передвижными лабораториями "Луноход-1" и "Луноход-2", а также экипажами космических кораблей "Аполлон" рассмотрены как исходные данные, которые могут быть положены в основу проектирования и создания лунной строительной техники.

Обговорено результати спостережень високочастотного спорадичного радіовипромінювання магнітосфери Землі на середніх широтах напередодні максимуму 23-го циклу сонячної активності. Проведено зіставлення рівня радіофону та густини радіосплесків на частоті 150 МГц з сонячною та магнітосферною активністю за період з 20 липня до 16 серпня 1999 р. Показано, що найбільш ефективними для генерації спорадичних радіосплесків є сонячні спалахи, які супроводжуються викидами великих мас низькоенергетичних частинок та плазмових неоднорідностей. Зіставлення сплесків радіофону з динамікою активних електронів на висотах геостаціонарних супутників показало високу кореляцію за умови взаємного часового зсуву максимумів процесів у декілька годин. Зроблено припущення про генерацію сплесків, що спостерігаються, як правило, протягом 2 - 3 годин у внутрішніх шарах магнітосфери після радіальної дифузії активних електронів зовнішньої магнітосфери.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.01

Шифр НБУВ: Ж14560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано сучасний стан і діяльність центру обробки РНДБ-спостережень в ГАО НАНУ. Анонсовано нове покоління програмного забезпечення обробки РНДБ-спостережень "SteelBreeze".

Изложены новые, ранее неизвестные результаты исследований, основанные на открытии физического вакуума в атомных системах, предопределившего всю систему мироздания и возникновения жизни на Земле. Приведены краткие замечания по некоторым проблемам естествознания и социологии. Раскрыта схематическая аналогия организационного устройства человечества и природы.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.14-42

Рубрики:

Марс

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено астрометричне калібрування поля зору одного з двох об'єктивів двоканального фокального редуктора Інституту аерономії товариства ім. Макса Планка (Німеччина), встановленого на 2-м телескопі (пік Терскол). Показано, що внутрішня точність визначення координат зірок за допомогою цього приладу знаходиться в межах 0,03 - 0,12". Подано результати обробки спостережень супутників Юпітера та Сатурна під час опозиції 1998 р.: 29 положень Теби (JXIV), 7 положень Амальтеї (JV) відносно Галілеєвих супутників та 9 положень Феби (SIX) відносно зірок каталогу USNOA-2.0. Середні квадратичні похибки відхилень спостережених координат від ефемеридних становлять 0,06 - 0,12".

Наведено результати фотометричних вимірювань Місяця при різних кутах фази. Вивчався розподіл яскравості вздовж фотометричної широти. Показано, що падіння яскравості до полюсів посилюється з кутом фази alpha, і при alpha approx 120 °. Місяць відбиває майже за законом Ламберта. Обговорюється походження цього явища.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654

Рубрики:

Планети та супутники.

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано новий метод визначення періодів обертання планет-гігантів, що базується на аналізі середнього руху масивних супутників, для частот обертання яких обчислюється так званий резонанс-спектр. Знайдено, що "динамічний" період обертання Сатурна становить 10,76 +- 0,15 год. Він збігається з періодом 10,66 год обертання магнітного поля планети, визначеним космічною станцією "Вояджер-1". Однак для Юпітера нове значення 10,69 +- 0,15 год суттєво відрізняється від загальноприйнятого (approx 9,9 год), раніше визначеного також за обертанням магнітного поля та радіоспостережень. Зроблено висновок, що періоди планет-гігантів, визначені за обертаннями магнітного поля, не обов'язково відображають обертання основної гравітуючої маси планети. Причиною може бути диференціальне обертання магнітосфери і магнітного поля планети - явище, аналогічне диференціальному обертанню магнітного поля Сонця.

Обговорюється проблема визначення орієнтації селеноцентричної динамічної системи координат. Визначено сталі члени фізичної лібрації Місяця за даними лазерної локації і різними моделями селенопотенціалу. Значення сталих членів в довготі (67,6" +- 0,8") і широті (78,7" +- 0,2"), отримані по моделі LP75G, побудованої за сукупністю даних вимірювань КА "Лунар Проспектор", "Клементина", "Лунар Орбітер (1-5)" і субсателітів КК "Аполлон-15, -16", розглядаються як найдостовірніші.

Індекс рубрикатора НБУВ: В387 + В654-54

Рубрики:

Фізика космічних променів

Планети та супутники.

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ