Проаналізовано наукову спадщину 80-ти одеських учених періоду 1946 - 1996 рр., наведено бібліографію їх праць.

Проанализировано научное наследие 80-ти одесских ученых периода 1946 - 1996 гг., приведена библиография их трудов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч213(4УКР)6-8 + Б.д(2)

Рубрики:

Історія науки

Персоналії науковців < Природознавство >

Шифр НБУВ: Ж16332/з CDR Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведена библиография работ по использованию идей академика В.И.Вернадского при разрешении проблем устойчивого регионального развития как "исходной" задачи в общемировой и национальной государственной политике перехода к устойчивому развитию в ХХІ в. с учетом формирующейся новой научной картины мира на базе новой постнеклассической научной парадигмы в условиях мировой глобализации. Освещена деятельность В.И.Вернадского, связанная с кременчугским краем, где ученый вместе со своим учителем В.В.Докучаевым в 1890 - 1891 гг. изучал его почвы, геологию и археологию и высказал догадку своей будущей великой идеи живого вещества, центрального понятия созданного им учения о биосфере и гипотезу о ноосфере, сформулированную уже во время Отечественной войны, в переломный ее момент: ноосфера не простое продолжение биосферы, а ее новое качественное состояние, фаза, в которую она закономерно устремлена, и требует уже управления со стороны Человека разумного.

Рассмотрены основные жизненные этапы, научная, организационная и государственная деятельность О.Ю.Шмидта - выдающегося математика, известного исследователя-географа, руководителя крупных полярных экспедиций, геофизика, астронома, историка науки, крупного государственного и общественного деятеля, Героя Советского Союза, академика Академии наук СССР и УССР. На базе исследования опубликованных трудов О.Ю.Шмидта и его обширного архива освещены научные достижения известного ученого, организатора науки и советского книгоиздательства, популяризатора научных знаний, талантливого педагога, реформатора школьного образования и вузовской системы обучения. Приведены материалы о полярных экспедициях и географических исследованиях О.Ю.Шмидта 1928 - 1936 гг.

Подано відомості про професійні стосунки всесвітньо відомого вченого, організатора науки та вищої школи, засновника геохімії, біогеохімії та радіології В.І. Вернадського (1863 - 1945) з установами, громадянськими діячами, науковцями та мешканцями Полтавщини. Наведено його нові, раніше неопубліковані праці та листи, а також бібліографію видань, присвячених зв'язкам ученого з регіоном. Охарактеризовано Фонд В.І. Вернадського у Полтавському краєзнавчому музеї.

Даны сведения о профессиональных отношениях всемирно известного ученого, организатора науки и высшей школы, основоположника геохимии, биогеохимии и радиологии В.И. Вернадского (1863 - 1945) с учреждениями, общественными деятелями, учеными и жителями Полтавского края. Приведены его новые, ранее не опубликованные труды и письма, а также библиография изданий, посвященных связям ученого с регионом. Охарактеризован Фонд В.И. Вернадского в Полтавском краеведческом музее.

Відзначено, що видатний грунтознавець В.В.Докучаєв (1846 - 1903) - одна з ключових постатей у ході становлення В. І. Вернадського-вченого. Він вплинув не лише на вибір В. І. Вернадським життєвого шляху, а й на формування його наукового світогляду, методологію наукової творчості та обгрунтування основних концептуальних ідей.

Відзначено, що особистість і наукова спадщина видатного російського вченого Д. І. Менделєєва мали значний вплив на становлення наукового світогляду та активної громадської позиції академіка В. І. Вернадського. В юності Вернадський слухав лекції Менделєєва в Петербурзькому університеті, а пізніше спілкувався з ним і постійно звертався до його класичних праць, вважаючи Дмитра Івановича одним з попередників геохімії. Як і Менделєєв, Вернадський був видатним педагогом-організатором науки та вищої школи в Росії та Україні, а також ученим-практиком, що прагнув використати найпередовіші наукові відкриття для зростання продуктивних сил країни та підвищення добробуту населення. Віра Менделєєва в прогресивну роль живої наукової думки була розвинута пізніше Вернадським у його вченні про ноосферу.

Проаналізовано вплив ідей В. І. Вернадського про виникнення життя на Землі на розвиток природознавства з 1930-х рр. до сучасності. Запропоновано розроблену на базі однієї з цих ідей авторську гіпотезу причин, часу та механізму первісного глобального виникнення земного життя.

Зазначено, що В. І. Вернадський - організатор і перший президент Української академії наук. Його ім'я відоме не тільки у науковому середовищі. Геніальний вчений, мислитель, філософ, відомий суспільний діяч, талановитий організатор науки, він встиг зробити надзвичайно багато як для своїх сучасників, так і для нащадків.

Поставлено питання: чи не слід нам серйозно задуматися про вернадськіанську революцію як термін, що охоплює його широку концепцію, яка може ефективно привести до прогресу в просвіті стосовно навколишнього середовища, і, врешті, до загального прогресу світу.

Отмечено, что основатель Природоведческого музея во Львове граф Владимир Дидушицкий (22.06.1825 - 19.09.1899) еще в середине 19 века заложил главные принципы музейной системы, в которой музей представлял доминирующий компонент, связанный с хозяйственными угодьями. Последние рассматривались как форма расширения музейного освоения натурных объектов.

Розглянуто багаторічне листування всесвітньо відомих вчених і близьких друзів - фундатора і першого Президента Української Академії наук академіка В. І. Вернадського та українського ботаніка академіка М. Г. Холодного. Зазначено, що наведені матеріали, які є відбитком наукових інтересів і людських стосунків двох видатних природознавців і непересічних особистостей, друкуються вперше.

Приведены некоторые страницы из истории пребывания и деятельности в Крыму, в Симферополе трех Франков - крупных отечественных ученых - математика, биофизика и физика.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б.д(0)

Рубрики:

Персоналії науковців < Природознавство >

Шифр НБУВ: Ж14597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано розуміння В. І. Вернадським етики і цінностей науки, відповідальності вченого перед суспільством, морального образу людини науки, що викладене у його працях та продемонстровано у власному житті.

Проаналізовано наукову, педагогічну та освітянську діяльність видатного вченого Г. І. Танфільєва (1857 - 1928), показано основні напрямки його творчості, внесок у вивчення природи України.

Наведено відомості про видатного українського орнітолога, зоогеографа та організатора заповідної справи полтавця М.І. Гавриленка (1889 - 1971), його нові, раніше не опубліковані праці та листи, найбільш повну бібліографію праць вченого, спогади друзів і учнів, а також характеристику його Фонду в Полтавському краєзнавчому музеї.

Приведены сведения о выдающемся украинском орнитологе, зоогеографе и организаторе заповедного дела полтавчанине Н.И. Гавриленко (1889 - 1971), его новые, ранее не опубликованные труды и письма, наиболее полная библиография трудов учёного, воспоминания друзей и учеников, а также характеристика его Фонда в Полтавском краеведческом музее.

Викладено відомості про спільність родоводу всесвітньо відомих особистостей, таких як натураліста В. І. Вернадського (1863 - 1945 рр.) та письменника В. Г. Короленка (1853 - 1921 рр.). Наведено нові, раніше невідомі факти родинних стосунків троюрідних братів, проаналізовано спорідненість їх поглядів і вчинків.

Розкрито творчу спадщину видатного вченого-винахідника С. Стубелевича, яку складають наукові праці, рукописи, винаходи, важливі для утвердження методології вивчення електродинаміки відповідно до змісту її наукового пізнання, дидактичного принципу науковості. Проведено структурний аналіз розвитку природничих наук кінця XVІІІ - початку XIX ст. Узагальнено наукові матеріали С. Стубелевича, які стали наслідком досліджень ним лікувальної дії електрики. Визначено вплив ученого на розвиток медичної науки та практики того часу.

Изложены взгляды В.И. Вернадского на науку в целом, ее природу, пути ее движения, закономерности развития, формы организации, характер научного творчества, роль науки в экономике и обществе. Отмечено, что для ученого не были безразличны такие темы, как развитие форм общения ученых, история научных школ, коммуникаций, публикаций, история норм и критериев ценностей в научном сообществе, социальная ответственность ученых и т.д. Узловые события в развитии науки он связывал с деятельностью различных исследовательских объединений внутри дисциплинарной структуры науки. Историю науки В.И. Вернадский рассматривал в связи с конкуренцией, полемикой между научными школами, с разработкой конкурирующих концепций и методов. Обращение его к проблемам логики, методологии, социологии науки, психологии научного творчества, как и у других выдающихся деятелей науки XX в., стимулировало их развитие философами, логиками, социологами, психологами.