Дисертація присвячена дослідженню феномена естетичної перцепції та способів її прояви у релігійному досвіді сучасної людини. З'ясовані основні тенденції естетичного досвіду, проаналізовані особливості взаємозв'язку категорій "естетичний досвід" та "релігійний досвід". Проаналізовано конструктивну роль візуального й аудіального сприйняття у формуванні релігійного досвіду сучасного українського суспільства. Розглянуто цінність православного церковного мистецтва, розкрито розуміння краси скрізь призму софіології (на прикладі робіт П. Флоренського). Визначено особливості естетичної перцепції релігійного досвіду за умов українського суспільства як конструктивно-поновлюючого, моральні та світоглядні, показані компенсаторні можливості релігійної перцепції в ціннісних системах сучасної особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні інтерпретації категорії сакрального в історії естетики та мистецтва, здійснено аналіз впливу даної категорії на естетику античності, середньовіччя, ренесансу та бароко. Визначено співвідношення сакрального з такими категоріями естетики, як трагічне, комічне й естетичний ідеал. Встановлено, що сакральне й естетичний процес як феномени буття нерозривно пов'язані між собою. Кожен з цих феноменів самостійний у своїй основі та має власний зміст. Розглянуто медіатори сакрального в естетичному процесі: слово, символ, міф. Розкрито пізнавальний потенціал категорії сакрального, просторові та часові аспекти сакралізованої форми, етико-естетичні аспекти категорії сакрального. Висвітлено проблему десакралізації сучасної естетики в постмодернізмі. З'ясовано, що десакралізація естетики є проявом кризи естетичної свідомості й веде до деестетизації посткультури. Феномен сакрального осмислено як одну з найважливіших засад людського світу. Запропоновано нові інтерпретаційні підходи до вивчення феномена сакрального в естетиці. Розглянуто численні історико-художні факти, які пов'язані з проблемою сакрального та стосуються різних етапів розвитку мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформацію візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики XX ст. Проаналізовано концепти "ідеї" та "символу" як основні об'єкти зображення ікони та сучасного мистецтва. Визначено стилістичні особливості ікони в мистецтві XX ст., зокрема, іконографічні деформації, умовність образу та "літературність" художнього твору в контексті звернення до візантійської традиції в художніх течіях західного модернізму та постмодернізму, українського та російського авангарду та в неофіційному пізньорадянському мистецтві. Розглянуто шляхи та способи використання в мистецьких течіях XX ст. таких естетичних принципів ікони, як зображення часопростору, зворотня перспектива, теорія світла та символічна мова кольорів. Проведено паралель між об'єктами (творами) східнохристиянського та сучасного мистецтва у схожості їх сприйняття та між суб'єктами (художником та іконописцем) в їх трактуванні авторської індивідуальності. Виявлено спільний для ікони та мистецтва некласичної естетики принцип - презентацію трансцендентного сакрального. На підставі дослідження теоретичних і стилістичних настанов представників сучасного мистецтва й естетичної програми ікони висвітлено суттєві досягнення щодо розуміння ікони та вивчення гетерогенного мистецтва некласичної естетики.

  Скачати повний текст