Висвітлено соціально-філософські та етико-гуманістичні аспекти проблеми смерті й безсмертя на рівні осмислення останньої у свідомості провідних в українському суспільстві XVII ст. спільнот духовенства і козацтва як довготривалих суб'єктів соціальної пам'яті, які визначали основи соціальної поведінки особи перед обличчям смерті. На підставі дослідження новітніх соціально- й етико-філософських інтерпретацій концепту смерті обгрунтовано правомірність вивчення автентичного потенціалу осмислення понять життя - смерть - безсмертя в духовному досвіді минулого. Відтворено основи барокової концептуалістики конверсивності зазначених понять у межах уявлень про смерть як "хворобу до зцілення". Розглянуто специфіку "мілітарного" ("елліністичного") тлумачення проблеми конечності в контексті ідеї життєвого краю як межі, за якою особисте безсмертя підтверджувалось гідною пам'яті нащадків "живою славою", трансформуючись в ідею виживання українського роду загалом.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему відношення екзистенції до смерті. Розкрито суть різноманітних підходів до концепту смерті, їх морально-етичне значення. Проаналізовано джерельну базу дослідження. Здійснено історико-філософське дослідження поняття смерті, трансформацію цього поняття у європейській свідомості. Значну увагу приділено смерті як символічному феномену, мотиву смерті та воскресіння в літературі та мистецтві. Поняття символічної смерті взаємопов'язується з поняттям духовної самотрансценденції, зміною установок існування людиною, яка прагне вирватись за межі повсякденного, профанного світу і, долучитися до царини сакрального, стати автентичною особистітю. Розглянуто роль страху та мужності під час символічного помирання та відродження.

  Скачати повний текст