Показано, що ідея всеєдності є конститутивним елементом східнохристиянської філософської культури. Обгрунтовано положення, що всеєдність - багатозначне та багатоінтервальне явище. Розкрито змістовну структуру зазначеної категорії, яка містить суцільне знання (гносеологічну сферу людської діяльності), боголюдство (суспільно-політичну), свободну теургію - моральну філософію (етико-моральну сферу). Показано актуальність категорії всеєдності для сучасної духовної культури. Виявлено джерела генези та розвитку феномена всеєдності. Проведено систематизацію розрізнених досліджень представників східнохристиянської філософської традиції "срібного віку" з даної проблеми. Наведено характеристику основних рис східнохристиянської філософської думки кінця XIX - початку XX ст. Обгрунтовано актуальність ідеї всеєдності як основи східнохристиянської духовної культури, а також необхідності звертання до поняття всеєдності сьогодні. Розглянуто способи її досягнення в бутті на основі загального закону розвитку.

  Скачати повний текст

Доведено, що політематичні інтелектуальні дискусії стали підгрунтям для утворення особливого метафізичного спрямування у російській філософській думці ідеал-реалізму, що остаточно визначилося на початку XX ст. Його засади було викладено у працях М.Лосського та С.Франка. Упродовж наступних десятиліть ідеал-реалізм набув вигляду своєрідної філософської системи - конкретного ідеал-реалізму. На початку 1920-х рр. вона вважалася зразком російської академічної філософської традиції, а у вирішенні проблем гносеології, теорії цінностей, антропологічної проблематики, соціально-філософських проблем успішно конкурувала з панівними течіями російської філософії, поступово набуваючи визнання в Європі та Америці. Зауважено, що провідним мотивом гносеології ідеал-реалізму є визначальна роль інтуїтивного пізнання. Онтологія ідеал-реалізму містить оригінальне персоналістичне вчення про субстанційного діяча; існування є витвором творчого прагнення і ствердження цінностей відносно їх сили та рангу. Це було б неможливим поза феноменом свободи волі, яка становить суть соціально-історичної та філософської атропологій у системі конкретного ідеал-реалізму. Наявність духовної свободи виправдовує існування людини як апокаліптичного виміру всесвіту, висвітлення кінцевої мети його існування (causa finais).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано значення російського соціального архетипу як складної динамічної взаємодії тернарних (характерних для азіатського або східного менталітету) та бінарних (типових для європейського або західного світосприйняття) структур, внаслідок якої виникає постійний конфлікт християнсько-платонічної та гностико-маніхзейської неоплатонічної парадигм. Встановлено, що архетипова дисонансність, обумовлена геополітичним положенням і соціально-історичними контактами Росії, виявляється у структурі національної ідентичності як комплекс своєрідності та детермінує вибір месіанської онтології історії та соборного способу суспільного діяння з метою загального перетворення. Виявлено, що універсальний архетип матері, трансформований у російській православній свідомості у формі міфу "свята Русь" і відрефлексований як месіанський концепт "Москва - третій Рим", визначив теургічний характер соціальної й індивідуальної практики, орієнтованої на особисте обожнення та колективне перетворення. Доведено, що універсальний архетип самості прийняв форму міфа "народ-христосоносець" і розпався на два конфліктуючі соціальні архетипи свободи та влади. Відзначено, що наслідком такого перетворення став соціокультурний розкол. Встановлено наявність трьох аспектів ідеалу "соборності" (соціальний, ціннісний та метафізичний). Показано вплив проблеми людини, вирішеної у контексті співвідношення трансцендентного й іманентного, на формування метафізичного характеру та антропологічного спрямування російської філософії та утворення двох нових самостійних форм - метафізики всеєдності й екзистенційної метафізики. Обгрунтовано значення російської метафізичної філософії як спроби раціонально-дискурсивного синтезу бінарних і тернарних архетипічних структур у національній свідомості та як особливого православно-теургічного досвіду (способи трансценденції) у межах російської соціокультурної системи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми містики та містицизму в російській традиції філософування XIX - XX ст. Розглянуто методологічні засади дослідження таких проблем, виділено головні підходи до їх вирішення у російській традиції філософування (В. Соловйова, Л. Карсавіна, Л. Шестова). Проаналізовано погляди видатних російських мислителів XX ст. М. Бердяєва та С. Франка, а також існуючі інтерпретації проблеми містики та містицизму у зв'язку з проблемою людини. Виявлено рівні функціонування містики та містицизму як індивідуальний і теоретичний. Відзначено, що обгрунтованими є існуючі підходи до проблеми містики та містицизму у працях російських філософів, а також диференційований підхід до цієї проблеми у західноєвропейській і російській традиціях філософування. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що на базі творчої спадщини російських мислителів відбувається конкретизація методологічних і загальнотеоретичних положень проблеми містики та містицизму, а також виділено основні методологічні підходи.

  Скачати повний текст