Досліджено проблему взаємовідношення трансцендентальної антропології та феноменологічної онтології. Висвітлено особливості розуміння людського буття в екзистенціальній, трансцендентально- та структурно-орієнтованій філософії. Під час визначення предмету та методу вчення про буття та людину з'ясовано єдність і розбіжність антропології та онтології передусім стосовно феномену людського буття, спільного для обох вчень. Розробка цієї вихідної реальності призводить до ототожнення кола значень двох теорій. Акцентування різних сторін синкретичного світу людського буття виявляє певні розбіжності обох теорій людського буття. З'ясування способів і підстав такої акцентуації для визначення буття та сутності людини надає особливої актуальності даного дослідження. Наведено смислово-життєву оцінку результатам порівняльного аналізу. З'ясовано, що тема людини не може взагалі підкорятися проблематиці існування, тому наголошено на небезпеці недалекоглядного розуміння субординації двох близьких теорій. Таке розуміння призводить до звуженого бачення людини, її цінності та продуктів її діяльності, апелює до "буттєвих", об'єктивних обставин людських вчинків, а, отже, породжує безвідповідальність і пасивність. З'ясування особливого місця та ролі знання про людину серед інших онтологічних вчень дає змогу по-новому осмислити причини і характер сучасної кризи людства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано феноменологічну теорію сприйняття й онтології тілесності. У досліджуваних феноменологічних концепціях інтерсуб'єктивності виділено чинники, що перешкоджають побудові вчення про людські взаємини на підставі трансцендентальної феноменології. Виявлено переваги феноменології у питанні обгрунтування онтології тілесності у порівнянні з редукціоністськими та фізикалістськими теоріями сприйняття та їх визначеннями зв'язку свідомості та людського тіла. Встановлено, що розв'язання психофізичної проблеми у феноменології відбувається шляхом феноменологічного осмислення тілесності й інтерсуб'єктивності досвіду. З'ясовано, що подолання окремих теоретичних проблем гештальт-психології уможливлене феноменологічною концепцією тілесності. Обгрунтовано можливість подолання суперечливості підходів у феноменології до проблеми співвідношення інтерсуб'єктивності та тілесності досвіду. Викладено ідеї щодо усунення суперечностей феноменологічної концепції інтерсуб'єктивності Ж.-П. Сартра за допомогою методологічних засобів соціальної феноменології А.Шюца та "сферології" П.Слотердайка.

  Скачати повний текст

Визначено теоретичні та методологічні засади пізнання психічного у феноменології. На підставі принципового для феноменології ототожнення психіки та свідомості доведено абсолютну тотожність сутнісної структури психічного сутнісній структурі свідомості. З'ясовано, що сутнісна структура свідомості виявляється лише на рівні трансцендентальної редукції, після здійснення якої розкриваються фундаментальні характеристики свідомості: інтенційність, темпоральність та інтерсуб'єктивність. Показано сутнісний зв'язок даних характеристик, що обумовлює їх виникнення. Встановлено, що єдність фундаментальних характеристик свідомості формує трансцендентальну структуру свідомості. На підставі вивчення наукових праць Е.Гусерля й інших феноменологів доведено найбільшу ефективність пізнання психічного у феноменології у межах трансцендентального варіанта.

  Скачати повний текст