На великому літературному матеріалі другої половини ХІХ-початку ХХ ст. й творчості В.Шевчука досліджуються функціональні можливості сновидіння в художній системі твору. Дослідження картини сновидіння дає змогу довести, що через феномен сну письменник освоює глибину внутрішньої суті героя. Класифіковано сновидіння за характером впливу на внутрішній світ героїв, за формальними ознаками, за типом мислення автора тощо. Значний естетичний потенціал картин сну виникає на рівні концептуальної основи твору. Розуміння сну як концепції дійсності пов'язано з культурологічним аспектом дослідження. Естетична функція сновидіння розглядається на психологічному, ідейно-композиційному рівнях із врахуванням їхньої взаємодії з усією структурою художнього твору.

  Скачати повний текст

Проаналізовано процес моделювання історії у сучасній українській прозі та засоби формування історичного контексту у межах художнього тексту. Вивчено особливості постмодерного розуміння часу та історії. Визначено специфічні риси діалогу з історією у творах В.Кожелянка, В.Єшкілєва, О.Гуцуляка, В.Шевчука, Я.Ороса, М.Матіоса, О.Ірванця, Дм.Білого, Б.Бойчука, М.Омели, В.Туркевича. Здійснено дослідження художніх творів з альтернативної історії, визначено особливості та принципи її моделювання. Визначено засоби формування історичного контексту в літературі, зокрема інтертекстуальність, авторське незнання, різні види фрагментарності, реалізацію власне історичних чинників (включення в художній текст датування, документів, реальних історичних подій та персонажів), а також авторське визначення жанрових різновидів і символіку.

  Скачати повний текст

Уперше в українському літературознавстві комплексно вивчено характер літературної рецепції Каїнової міфологеми у національному контексті. Досліджено процес виникнення мотиву братовбивства, його збереження, передавання та реалізацію у художніх творах. Проаналізовано старозавітний традиційний сюжет. Розглянуто його трансформації в апокрифах, творах гностиків, фольклорі, творах світової літератури. Значну увагу приділено формам і способам дослідження традиційного Каїнового мотиву, характерних для романтизму, модернізму. Визначено вплив соціально-ідеологічних, національно-історичних і морально-психологічних факторів на характер відображення мотиву протистояння братів у творах українських письменників XIX - XX ст.

  Скачати повний текст

Досліджуються етапи процесу традиціоналізації образу історичної постаті Нестора Махна, простежується амплітуда оціночних коливань в історії художнього втілення ватажка селянського руху, охарактеризовано прорахунки документального і художнього мислення радянської доби, яке створило Нестору Махну негативний міфоімідж. Творчий доробок письменників 20-х років М.Ірчана, В.Підмогильного, В.Сосюри, К.Поліщука та ін. залишив для нащадків реалістичні риси образу, багатовимірність характеру, вдачі Н.Махна. Проаналізовано тенденції літератури соціалістичного реалізму 30-70-х рр., зокрема творів О.Гончара, П.Панча, на соціальне замовлення малювати спотворений образ Н.Махна. Вийшовши з-під контролю офіційні догматики, письменники 90-х років Р.Самбук, Я.Стельмах, В.Савельєв, Д.Маркиш, Г.Лютий та ін. створили нову ауру довкола імені Н.Махна.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності рецепції ідей та образів Нового Завіту в українській літературі ХХ ст. Розглянуто соціально-ідеологічні, філософські, морально-психологічні та літурознавчі аспекти трансформації євангельських колізій в українській літературі. У контексті функціонування загальнокультурних традицій в українській літературі проаналізовано систему мотивувань євангельського матеріалу. З урахуванням трагічних процесів еволюції національної духовності визначено форми та способи трансформації євангельських структур. Наведено аналіз онтологічних і аксіологічних домінант образів Ісуса Христа, Іуди Іскаріота, Понтія Пілата.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему функціонування "вічних" образів в українській літературі 1920-х рр. Проаналізовано історію вивчення поняття "вічні" образи. Доведено, що між українською та західноєвропейською літературами у 1920-х рр. існували незаперечні зв'язки. Розглянуто шляхи взаємодії прози, поезії та драматургії українських митців із творчістю М.Сервантеса, Ф.Достоєвського, В.Шекспіра, античною та біблійною міфологією, розкрито суть понять "донкіхотство", "гамлетизм", "карамазовщина", "достоєвщина". Обгрунтовано естетичні принципи поетів-"неокласиків". Визначено естетичні функції "вічних" образів, які є варіантом атрибутування позитивних якостей класичного образу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано просторові образи-конструктиви, окреслено їх роль в творах Т. Шевченка, П. Мирного, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського. Ю. Яновського, О. Гончара й О. Сизоненка. Розглянуто генезу літературного освоєння топосу степу у всій його тематичній поліфонічності. Встановлено, що географія Степу в художніх концепціях даних письменників завжди відкривається в контексті історичної долі української нації, у широкому геософському дискурсі та національно-екзистенційному вимірі. Зазначено, що еволюція художнього образу степу відбувається по висхідній лінії, з виразною тенденцією до семантичної поліфонічності (степ переходить зі статусу чужого/ворожого простору в геосвіт завойований і освоєний), ускладнення художньо-образної символіки та метафорики (до традиційних "степ широкий", "чисте поле" додаються індивідуально-авторські новоосмислення степу), ущільнення інформативності топіки, поглиблення історіософського та культурно-екзистенційного дискурсу. Обгрунтовано, що рецепція степу в українській прозі відбувається за естетичними й історіософськими принципами. Визначено, що степ - один з конструктивних топосів, що утворюють цілісність національного образу світу в художньо-літературній площині.

  Скачати повний текст

Розглянуто мистецьку концепцію гайдамацьких рухів в українській літературі. Вивчено художньо-естетичні особливості творів про гайдамаччину, виданих протягом XIX - XX ст. Досліджено вплив української, польської, російської та західноєвропейської історіографії на художню творчість про гайдамаччину, визначено ідейно-естетичну роль історичних документів у мистецькому моделюванні подій і постатей героїчного минулого. З'ясовано місце гайдамаччини як однієї з форм державницьких змагань українського народу в історичному розвитку етносу та особливості художньо-образного втілення її в літературі. Показано національні витоки цього літературного явища, велику роль народнопоетичної творчості в його становленні та розвитку, окреслено магістральні засади та провідні мистецькі механізми конструювання художніх образів у творах про гайдамаччину. До наукового обігу введено чимало замовчуваних свого часу та маловідомих творів, обгрунтовано місце та роль літературної гайдамакіани у національному літературному процесі.

  Скачати повний текст