Досліджено політичну доктрину Арістотеля, її історичну роль та вплив концепції філософа на розвиток європейської політичної думки стосовно основних проблем державознавства. Висвітлено історико-теоретичні традиції розвитку арістотелівської ідеї визначення політики як певного логічного порядку буття. Аргументовано, що арістотелівський концепт "середнього класу", який включає в себе політичне (громадянин) і економічне (власник) начала, є основою процвітання та стабільності конституційно-правової держави, її політичною та соціальною засадою й активним учасником громадсько-політичного процесу. Виділено й узагальнено арістотелівські критерії оцінки державного посадовця: політичний (співчувати існуючій політичній системі); професійний (мати здібності керівника); морально-етичний (відзначатись доброчинністю та справедливістю у діях). Обгрунтовано думку, що теорія розподілу влади започаткована не Локком і Монтеск'є, а Арістотелем завдяки його концепції існування трьох органів влади в державі та розподілу їх функцій з управління. Конституційно-правовий характер арістотелівської ідеальної держави базується на домінуванні права та розподілі функцій трьох гілок влади. Запропоновано тезу про існування в Середньовіччі двох, одночасно існуючих поглядів на політичну концепцію Стагірита: християнсько-томістичного й об'єктивно-гуманістичного. Аргументовано положення про вплив теоретичних ідей конституційно-правової держави Арістотеля на процес становлення та розвитку лібералізму в політичній думці Нового часу, з чого покладено початок сучасного розуміння ліберальної держави (особа, свобода, право, власність).

  Скачати повний текст