Мета дослідження - розробка цілісної моделі української науки як соціокультурного феномена та вивчення особливостей наукової діяльності в ході соціокультурних трансформацій. Уперше у вітчизняній соціології виявлено переваги інкубаційної моделі розвитку української науки у порівнянні з імітаційною та інноваційною та розглянуто основні заходи, що сприятимуть швидкому втіленню основних принципів даної моделі розвитку науково-технологічної сфери в Україні. Уперше системно обгрунтовано положення про те, що вікові, гендерні, мотиваційні та стратифікаційні аспекти наукової діяльності дають можливість аналізувати процес продукування наукового знання зсередини (наукова лабораторія, науково-дослідний інститут, викладацький колектив тощо). Набули подальшого розвитку пояснення взаємовідносин всередині спільноти учених впливом як суб'єктивних факторів (психологічних особливостей кожного члена спільноти), так і об'єктивних (взаємодії ціннісних орієнтацій науковців та моральних норм сучасного суспільства). Удосконалено роль соціального інтелекту як сукупного творчого потенціалу суспільства, що значною мірою впливає на прийняття громадськістю будь-яких наукових відкриттів.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми соціальної детермінації наукової діяльності, що визначає її зміст та різних етапах суспільного розвитку. Висвітлено основні рівні наукової діяльності, на яких послідовно здійснюється інкорпорація суспільних потреб, тобто відбувається адаптація до основних вимог часу епох суспільного розвитку. Як суб'єкти наукової діяльності розглянуто соціальний інститут науки, спеціалізовані організації, науковці. Значну увагу приділено аспекту залучення наукової діяльності до процесу творення суспільних відносин, базуючись на її здатності виробляти специфічні дискурси, що легітимізують трансляцію чи трансформацію соціогрупової структури та шляхом перерозподілу владних повноважень між окремими соціальними групами, завдяки зміні змістового наповнення критерію істинності наукового знання.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження наукових комунікцій за умов сучасного українського суспільства, визначено чинники, які обумовлюють їх особливості. З використанням системного, конструктивістсько-структуралістського, дискурсивного, структурно-функціонального та соціокультурного підходів проаналізовано комунікації як систему, що забезпечує відтворення науки у суспільстві. Запропоновано класифікацію, що охоплює наукові комунікації, а також організаційні, комунікації-ритуали, допоміжні та зовнішні щодо системи науки, які становлять комунікаційну систему науки. Досліджено культуру наукових комунікацій, яка в Україні має бюрократичні передумови розвитку, розвинену сферу інформаційних комунікацій, що компенсує недоліки роботи формальної системи комунікацій та за сучасних умов є перевантаженою функціями. Зазначено, що мережева форма комунікацій, яка набуває нового еволюційного етапу з розвитком в інтернет-середовищі, є шляхом самоорганізаційного пристосування системи наукових комунікацій до сучасної ситуації. Визначено подвійну природу соціального конструювання наукового капіталу "науковим" (інтелектуальним) і "політичним" (влада організаційної позиції) шляхами. Охарактеризовано чинники, що обумовлюють ефективність наукових комунікацій. Проаналізовано передумови виникнення проблем і бар'єрів, наявних у наукових комунікаціях України. Визначено характерні риси та тенденції розвитку наукових комунікацій з урахуванням залежності від типу наукової організації, типу дисциплінарного факторного оточення, кваліфікаційної позиції та комунікаційної інтегрованості науковця. Запропоновано напрямки подолання осередків неефективності у наукових комунікаціях. Наведено рекомендації щодо застосування елементів ринкової гнучкої культури наукових комунікацій, активації використання можливостей інтернет-комунікацій, стимулювання мотивації вчених до опанування міжнародних комунікаційних практик.

  Скачати повний текст

Удосконалено соціологічний підхід щодо аналізу творчості особистості у контексті особистісно-діяльнісної концепції освіти. Сформульовано визначення поняття "творчий потенціал особистості студента", що розглядається як динамічне структурно-рівневе утворення, яке відображає міру можливостей реалізації творчих сил особистості у навчальній та майбутній професійній діяльності, що виступає як єдність та взаємозв'язок мотиваційно-особистісного, інтелектуально-змістовного та процесуально-діяльнісного компонентів. Вперше у вітчизняній соціології визначено структурно-змістовні характеристики творчого потенціалу особистості студента, що формуються у процесі виконання науково-дослідних робіт, зокрема, розкрито сутність методології наукового дослідження та дослідницьких умінь, пізнавального інтересу, самостійності та продуктивності дослідницької діяльності, за показниками яких визначають низький (відтворювальний), середній (перетворювальний) та високий рівень можливостей реалізації творчих умінь. Вперше розроблено соціологічні критерії та індикатори виміру рівня творчого потенціалу особистості студента, що формується засобами науково-дослідної роботи. Уточнено уявлення про роль науково-дослідної роботи як засобу розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців, розкрито можливості реалізації есенціалістського принципу у системі науково-дослідної роботи студентів. Розроблено методику поетапного розвитку та реального втілення творчого потенціалу особистості студента у процесі виконання науково-дослідних робіт. Сформульовано вимоги щодо організації творчо-розвивального середовища як умови розвитку творчої активності майбутнього фахівця. Показано, що творчий потенціал максимально розвивається у системі взаємодії освітнього середовища, особистісно-стверджувальної ситуації та евристичних складових особистості студента.

  Скачати повний текст

Розроблено концепцію соціального механізму відтворення наукової еліти за умов сучасної України, відповідно до якої діяльність соціальних суб'єктів відтворення (вчених, науково-дослідних, науково-педагогічних колективів) визначається взаємопов'язаними, взаємообумовленими чинниками, які мають об'єктивну й суб'єктивну, зовнішню та внутрішню природу та виявляються на макро-, мезо- та мікрорівнях соціальної взаємодії. Як чинник макрорівня розглянуто інтелектуальну міграцію, мезорівня - функціонування інституту вищої освіти, мікрорівня - зміни ціннісних орієнтацій і суттєве зростання соціально-професійних домагань студентської молоді. На основі інтеграції статусно-функціонального, ціннісно-нормативного та меритократичного підходів запропоновано визначення поняття наукової еліти. З застосуванням методу порівняльного аналізу зроблено розмежування понять і феноменів наукової й інтелектуальної еліти, уточнено їх спільні ознаки та відмінності. На підставі сучасних концепцій інтелектуальної міграції охарактеризовано її фактори, властиві сучасному українському суспільству, проаналізовано вплив даного процесу на відтворення вітчизняної наукової еліти. Описано форми інтелектуальної міграції, участь у яких можна розглядати як умову відновлення якісних характеристик і кількісного складу наукової еліти. Виокремлено чинники негативного впливу на функціонування вищої освіти як складової механізму відтворення наукової еліти. Методом типологічного аналізу визначено групи студентства, які є найперспективнішими для поповнення наукової переделіти.

  Скачати повний текст