Розглянуто проблему лікування хворих на флегмони щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД). Вивчено перебіг та загоювання гнійних ран м'яких тканин ЩЛД у трьох клінічних групах хворих, у кожній по 30 пацієнтів: чоловіків та жінок, віком від 18-ти до 60-ти років без супутньої соматичної патології. У всіх групах спостерігалась різна локалізація вогнища запалення, з його поширенням на одну та дві ділянки; ураження однієї анатомічної ділянки спостерігалось у 31,1 % хворих, двох ділянок - у 68,9 %; у 72,2 % виявлено одонтогенні флегмони; у 27,8 % - неодонтогенні флегмони, зокрема, у 14,5 % - остеофлегмони, у 10 % - аденофлегмони, у 3,3 % випадків зустрічались гнілосно-некротичні форми; переважала піднижньощелепна локалізація флегмон (у 53,8 % випадків). Розкрито особливе значення у патогенезі даного захворювання процесу зниження реактивності організму та порушення регуляції імунної відповіді у разі гнійної інфекції. Запропоновано новий патогенетично обгрунтований спосіб лікування флегмону ЩЛД з використанням препарату лімфоміозот H. Встановлено, що в результаті застосування даного способу лікування флегмон ЩЛД спостерігається швидше очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягненням, з менш вираженими проявами інтоксикації, скороченням післяопераційного періоду, який перебігав без ускладнень; підвищувалась активність показників клітинної і гуморальної ланок імунітету. За результатами проведених досліджень у разі флегмонів ЩЛД, для підвищення резистентності організму та скорочення термінів лікування показано застосування лімфоміозоту H безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено властивості напівпроникної мембрани (діалізатора), встановлено її здатність до проникливості для лікарських засобів. Розроблено нову лікарську композицію, до складу якої входять декасан, полісорб МП, мепівастезин і встановлено здатність до діалізу цих лікарських засобів. В експерименті на 100-та щурах вивчено ефективність дії ранового діалізу, що підтверджено результатами клінічних, біологічних, біохімічних і гістологічних методів дослідження. В клініці на 95-ти хворих показано ефективність застосування запропонованої лікарської композиції в комплексному лікуванні одонтогенних абсцесів і флегмон щелепно-лицьової ділянки, що підтверджується більш швидким зникненням гнійного ексудату, появою грануляційної тканини та загоєнням рани на 2 - 3-тю добу.

  Скачати повний текст

Встановлено, що за очікування оперативного втручання у досліджених хворих є певна напруженість стрес-реалізуючої системи, яка обумовлена психо-емоціональними факторами та больовим синдромом і проявляється підвищенням артеріального тиску, загального периферичного судинного опору та рівнів кортизолу та глюкози. Зазначено, що у хворих похилого та старечого віку з гіпертонічною хворобою під час оперативних втручань на щелепно-лицьовій зоні слід віддавати перевагу такому загальному анестетику, як пропофол.

  Скачати повний текст

Обстежено 109 хворих з гострими одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки та шиї. Виявлено, що у хворих з одонтогенними абсцесами цих тканин є тимчасовий імунодефіцит, який виявляється не тільки за умов госпіталізації та на всіх етапах проведеної загальноприйнятої комплексної медикаментозної терапії, а також зберігається у реконвалесцентному періоді протягом 1,5 - 2-х місяців після випискти хворих зі стаціонару. У 70,8 % виписаних зі стаціонару пацієнтів з одонтогенними абсцесами у реабілітаційному періоді можна виділити період неповного видужання, під час якого спостережено астенічний синдром, а також зареєстровано високу частоту різних загальних захворювань. Повне клінічне видужання у всіх хворих з гострими обмеженими одонтогенними гнійно-запальними захворюваннями відбувається не раніше, ніж через 1,5 - 3 місяці після завершення комплексного традиційного лікування. Тимчасовий імунодефіцит у хворих з гострими обмеженими одонтогенними гнійно-запальними процесами м'яких тканин обличчя та шиї на натуральній основі "Трофосан-4". Для медиментозного лікування одонтогенних абсцесів запропоновано комплекс сучасних вітчизняних лікувальних препаратів, застосування якого дозволяє скоротити строки перебування хворих у стаціонарі та знизити кількість ускладнень.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплекс, який дозволяє проводити ефективний контроль за перебігом запального процесу, та очищенням гнійної рани. Розроблено камеру, з використанням якої можна визначити оптимальні концентрації препаратів для місцевого застосування. Наведено методику лікування одонтогенних флегмон щелепно-лицьової ділянки з застосування іммобілізованих на поліметилсилоксані антибіотиків, яка підвищує ефективність місцевої терапії.

  Скачати повний текст

Здійснено експериментальне дослідження 85-ти безпородних щурів та встановлено, що під дією оксациліну відбувається пригнічення їх імунітету, що проявляється у зниженні функціональної активності Т-лімфоцитів, порушенні їх диференціації та достовірному зниженні відносної кількості Т-хелперів, В-лімфоцитів, титру комплементу у порівнянні з показниками імунітету інтактних тварин. Виявлено, що пригнічення імунної системи негативно впливає на процеси загоєння гнійної рани. З'ясовано, що за комбінованого лікування амізоном і оксациліном пригнічувальний вплив оксациліну на імунітет нивелюється препаратом "Амізон", який має імуномодулювальні, протизапальні, протимікробні та інтерфероногенні властивості. Показано, що за умов застосування амізону у тварин відбувалась нормалізація показників імунограм, рани достовірно швидше очищувалися від мікробного вмісту та загоювались, нормалізувалась вага тварин у більш короткі терміни, ніж у щурів, лікування яких здійснювалося оксациліном. Запропоновану схему комплексного лікування амізоном з антибіотиком апробовано у клініці під час лікування гнійно-запальних процесів щелепно-лицьової ділянки у 117-ти хворих. Установлено, що завдяки наведеному методу лікування з одонтогенними та неодонтогенними флегмонами щелепно-лицьової ділянки покращується самопочуття хворого, нормалізуються показники імунограм, усуваються ознаки запального процесу, зокрема, підвищення температури, біль, порушення функції ураженого органу, гіперемія та набряк м'яких тканин у значно короткі терміни, ніж за традиційної терапії. На підставі аналізу клінічних спостережень, даних імунологічних, мікробіологічних, цитологічних, вірусологічних, лабораторних методів дослідження показано, що у хворих, яким у комплексному лікуванні був застосований препарат "Амізон" відбувалося швидше загоєння гнійних ран, ніж у хворих контрольної групи (на 2 - 3 доби).

  Скачати повний текст

Розроблено метод кількісної оцінки місцевих симптомів запалення та відновлення тканин, що дає змогу надати оцінку ступеню вираженості кожного симптому та симптомокомплексу в цілому до та після лікування захворювання та підвищити рівень об'єктивності оцінки кінцевого результату. Встановлено залежність між інтенсивністю процесів перекисного окиснення ліпідів у плазмі крові, мембранах еритроцитів та функціональною (антиоксидантною) активністю сироваткового альбуміну в хворих з обмеженими та розлитими гострими гнійно-запальними захворюваннями (ГГЗЗ) м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки, що має важливе значення для прогнозування перебігу захворювання та контролю за ефективністю проведеного лікування. Розроблено, патогенетично обгрунтовано та клінічно апробовано спосіб комплексного лікування ГГЗЗ м'яких тканин у щелепно-лицевій ділянці (ЩЛД) з використанням препаратів "Гентаксан" і "Траумель-С". Доведено переваги та доцільність використання цих препаратів як складових частин комплексного лікування ГГЗЗ м'яких тканин у ЩЛД у порівнянні з традиційним способом лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано програму місцевого лікування гнійно-запальних процесів лиця та шиї. На підставі експериментальних і клінічних досліджень доведено високу протимікробну та лікувальну ефективність застосування озонованих розчинів з іонами срібла, виявлено їх взаємопідсилювальну антимікробну дію. Встановлено, що детоксикації вогнища запалення сприяє використання сорбувальної композиції, до складу якої включено гідрофобний і гідрофільний сорбенти (поліметилсилоксан і високодисперсний двоокис кремнію) та поверхнево-активну речовину. З'ясовано, що пропорційний склад сорбувальної композиції залежить від фази ранового процесу. Встановлено, що у І фазі ранового процесу доцільно застосовувати гідрофільно-гідрофобну композицію сорбентів, у II фазі - гідрофобно-гідрофільну композицію. Розроблено оптико-електронний комплекс для діагностики стану судинного русла експрес-методом на різних стадіях гнійно-запального процесу та визначення ступеня мікроциркуляторних і гемодинамічних порушень. Показано високу ефективність розробленої програми з використанням озону, іонів срібла та сорбувальних композицій за рахунок скорочення термінів лікування, зменшення витрат дорогих антибіотиків і перев'язочного матеріалу. Доведено перевагу запропонованої програми у порівнянні з традиційними схемами лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено протікання ранового процесу й енергетичного метаболізму в тканинах ділянки вогнища гнійного запалення за застосування препаратів на основі сорбітолу та ксилітолу. Проведено мікробіологічне дослідження впливу ксилітолу на чутливість мікроорганізмів до антибіотиків. Результати ретроспективного аналізу архівних історій хвороб 1 278-ми пацієнтів, що знаходились на лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії (ЩЛХ) Львівської ОКЛ впродовж 2004 - 2009-х рр. з приводу запальних захворювань м'яких тканин щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД) засвідчили прогресивне збільшення кількості пацієнтів із флегмонами ЩЛД, що охоплюють три та більше клітковинних просторів. У процесі клінічного дослідження обстежено та проліковано 100 хворих на розлиті флегмони ЩЛД, порівняльне оцінювання результатів лікування яких проведено на підставі вислідів клінічно-лабораторних досліджень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему підвищення ефективності лікування хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки (ШЛД) шляхом вдосконалення діагностики, прогнозування та корекції клінічного перебігу хвороби. На підставі ретроспективного аналізу історій хвороби пацієнтів з флегмонами ЩЛД та амбулаторних карт стоматологічних хворих за 10-літній період вивчено клініко-статистичну характеристику цієї хвороби, виявлено основні тенденції змін її перебігу та рівня захворюваності. Визначено чинники, які можуть впливати на виникнення флегмон ЩЛД та їх перебіг. Визначено статистично вірогідну ефективність ультрасонографічного дослідження у разі діагностики флегмон ЩЛД та розробленого інтегрального гематологічного прогностичного показника щодо прогнозування перебігу цієї патології. На підставі проведених бактеріологічних досліджень вивчено зміни мікрофлори флегмон ЩЛД за 10 років та наведено рекомендації щодо основних засад сучасної антибіотикотерапії. Сформульовано засади клінічного перебігу флегмон ЩЛД.

  Скачати повний текст

Досліджено можливість застосування низьких концентрацій артифріну. Розроблено новий позаротовий метод провідникового знеболення язикоглоткового нерву - ангулярний. Запропоновано оптимальну схему премедикації для хворих з гнійно-запальними процесами в якості методу "попереджувальної аналгезії". Розроблено метод комбінованого знеболення операцій в щелепно-лицевій ділянці на основі комбінації провідникового знеболення на фоні оптимальної премедикації та подальшої внутрішньовенної седації. За результатами клініко-лабораторних методів дослідження визначено, що оптимізовані методики знеболення з використанням провідникових блокад не поступаються в ефективності загальному знеболенню у хворих за ASA I, застосування нестероїдних протизапальних препаратів у схемі премедикації дозволяє збільшити тривалість безболісного періоду після операції, а метод комбінованого знеболення забезпечує адекватність анестезії на всіх етапах оперативного втручання та достатню аналгезію в післяопераційному періоді, швидше відновлення свідомості та мінімізує розвиток побічних наслідків.

  Скачати повний текст