Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

На підставі ультразвукового моніторингу інфекційного запального процесу визначено доплерографічні маркери запальної тканинної деструкції та гнійного розплавлення ниркової паренхіми від помірного збіднення до відсутності судинного малюнку. Виявлено періфокальне посилення кровотоку під час формування піогенної капсули. Доведено, що гострий фокальний бактеріальний нефрит, гострий мультифокальний бактеріальний нефрит і абсцес нирки є послідовними етапами розвитку єдиного інфекційно-запального процесу. Визначено доплерографічні маркери неопластичного судиноутворення, а саме: дефект дифузійного судинного малюнку паренхіми нирки у вигляді "озер" і "калюжок", "обривання" та розсування судин інтактної ниркової паренхіми, наявність множинних дезорганізованих сигналів кровотоку всередині об'ємного утворення, низький індекс резистентності судин утворення. Установлено, що прогресування інфекційного запального процесу супроводжується зменшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та підвищенням індексу резистентності ниркової артерії, а онкогенез нирки - збільшенням хвилинного об'єму ниркового кровотоку та зниженням цього індексу.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено морфологічні та імуногістохімічні особливості нирковоклітинного раку (НКР) і перитуморальної тканини нирки у хворих, які мешкають на забруднених радіонуклідами регіонів України (ЗРРУ) та в Києві у порівнянні з хворими з "чистих" регонів України та Валенсії (Іспанія). Встановлено, що екологічний патоморфоз НКР, на який страждають мешканці ЗРРУ та Києва, характеризується морфологічними та імуногістохімічними ознакам, які свідчать про зростання злоякісності фенотипу НКР. Запропоновано вважати зазначених пацієнтів хворими з підвищеним ризиком щодо розвитку генералізованого НКР. Показано, що особливостями морфогенезу НКР у хворих із ЗРРУ та Києва є зростання частоти осередків передраку в перитуморальній тканині нирки з високою експресією в них PCNA та онкопротеїнів K-ras і c-erbB-2. На підставі виявленої гетерогенності характеру експресії IFNR-I в пухлинних клітинах НКР визнано доцільними подальші дослідження імуногістохімічної експресії цього маркера у первинній пухлині хворих на НКР з аналізом віддалених ефектів інтерферонотерапії, результати яких доповнюють існуючі клінічні критерії відбору хворих імуноморфологічними та сприяють підвищенню ефективності інтерферонотерапії генералізованого НКР.

  Скачати повний текст

Зроблено оцінку ефективності ультрасонографії, рентгенівської комп'ютерної та магніторезонансної томографій у діагностиці ангіоміоліпоми (АМЛ) нирки, різних типів хірургічного втручання у разі даної патології залежно від її клінічних стадій. Викладено результати дослідження 132 хворих з різними об'ємними новоутвореннями нирок, з них 92 - АМЛ нирок, 40 - нирково-клітинним раком та іншою патологією. На основі простеженого матеріалу запропоновано власну клініко-діагностичну класифікацію АМЛ нирки на підставі розмірів, локалізації, мультифокальності та білатеральності пухлини. Більшість пацієнтів з АМЛ нирки перебували у групі динамічного спостереження (63 %), що об'єднало хворих з одно- та двобічними пухлинами, які не демонстрували симптомів та не перевищували у розмірах 5 см. Головним лікувальним підходом до АМЛ нирки визначено динамічне спостереження та органоощадну хірургію. Радикальне хірургічне лікування необхідно використовувати, якщо консервативна тактика недоцільна, пухлина заміщає більш ніж 2/3 нирки та за екстреним показанням. На підставі проведеної роботи вперше у вітчизняній практиці проведено інтегральну оцінку діагностичних спроможностей комплексу неінвазивних методів променевої діагностики. Виявлено, що фактично всі жировмісні пухлини мають доброякісний характер, тривалий період росту та не мають метастатичного потенціалу, що виправдовує тривале динамічне спостереження та органоощадну хірургічну тактику.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено показання до ендолімфатичної хіміотерапії за уротеліальних пухлинах нирки, у тому числі у сполученні з іншими методами лікування. Вперше запропоновано оригінальну методику ендолімфатичної поліхіміотерапії як ад'ювантного лікування. Вперше вивчено найближчі та віддалені результати комбінованого лікування хворих з уротеліальними пухлинами нирки залежно від варіантів введення хіміопрепаратів. Вперше досліджено якість життя хворих за системного й ендолімфатичного варіантів введення хіміопрепаратів. На основі досліджень визначено нові підходи у лікуванні даної категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст

Роботу присвячено підвищенню ефективності діагностики злоякісних пухлин нирок шляхом застосування комплексного ультразвукового дослідження (УЗД), що поєднує традиційну ехографію, кольорове допплерівське картування (КДК), енергетичне допплерівське картування (ЕДК) та імпульсну допплерографію (ІД). Досліджено 467 хворих з пухлинами і доброякісними утвореннями нирок і 220 здорових осіб різних вікових груп. Вивлено вікові особливості ниркової ангіоархітектоніки та гемодинаміки за даними КДК, ЕДК та ІД. Розроблено комплексну ехосеміотику нирково-клітинного раку (НРК) та доброякісних утворень. Доведено високу ефективність комплексних УЗД в діагностиці та диференціальній діагностиці НРК з більшістю ниркових утворень. Чутливість методу складає 97,7 %, специфічність - 97,5 %, точність - 97,6 %. Таким чином, встановлено, що для обстеження хворих з підозрою на НРК до складу УЗД мають бути включені КДК, ЕДК та ІД.

  Скачати повний текст

Вивчено роль магнітно-резонансного дослідження (МРД) у диференціальній діагностиці нирково-клітинного раку, також у плануванні різних видів хірургічних втручань. Наведено результати дослідження 138 пацієнтів і виявлено 166 випадків пухлин нирки (78 % нирково-клітинний рак) і 48 пацієнтів з іншою об'ємною патологією нирки. Точність, специфічність і чутливість методу відносно диференціації нирково-клітинного раку становили 90 %, 89 % та 90 % відповідно. Продемонстровано високу ефективність МРТ у плануванні органоощадних операцій у разі нирково-клітинного раку на підставі визначення дійснх розмірів, локалізації, мультифокальності на стадії пухлини. Найбільшу інформативність МРТ відзначено у діагностиці венозного тромбу НПВ і виявленні його дистального кінця (точність, чутливість і специфічність методу - 100 %). Застосування МРТ доцільне за невизначених результатів інших методів дослідження, а також у пацієнтів, яким планується органоощадна хірургія, венакаватромбектомія, розширена лімфаденектомія та радикальна нефректомія, яка не включає іпсілатеральну адреналектомію.

  Скачати повний текст

Установлено критерії консервативного лікування хворих на кісти нирок: розмір кісти нирки до 5 см; відсутність скарг хворого, збереження уродинаміки. Відзначено, що такі хворі потребують динамічного спостереження уролога з обов'язковим УЗ-контролем 1 раз на рік. Зауважено, що найбільш доступним та інформативним методом діагностики кіст нирок є ультразвукове досліження. Зазначено, що перед пункцією кісти нирки необхідним є рентгенологічне дослідження: екскреторна урографія та комп'ютерна томографія. Визначено, що показаннями до проведення лікувальних заходів з приводу простої кісти нирки є: наявність клінічних проявів, порушення уро- або гемодинаміки, діаметр кісти більше 5 см у разі напівінтрапаренхіматозного розташування, у випадку поєднання простої кісти з каменем чашково-мискової системи, ускладнення кісти - нагноєння, крововилив, підозра на злоякісний характер кісти. Показано, що аспірація вмісту кісти без дренування та склеротерапії є недостатньою, через 3 місяці рецидив кісти виявляється у 100 % випадків. Доведено, що неприпустимим є виконання дренування кіст нирок, якщо пункційний канал проходить через ниркову паренхіму або будь-які сусідні органи чи порожини. Цим хворим необхідно виконувати традиційне відкрите хірургічне втручання. З діагностичною метою є можливою пункція кістозної порожнини через паренхіму нирки з аспірацією вмісту та цитологічним дослідженням, у цьому випадку проведення склеротерапії неприпустиме. Обов'язковими етапами лікування шляхом пункційного дренування є цитологічне дослідження, кістографія та склерозування порожнини кісти. Зазначено, що відкрита операція з приводу простої кісти нирки показана для лікування парапельвікальних кіст з наявністю глибокого кратероподібного дефекту паренхіми нирки (інтрапаренхіматозне розташування), хворим з моножинними кістами, кістами з нагноєннями, кістами з супутньої патологією (сечокам'яна хвороба, нефроптоз), а хворим з кістами у верхньому полюсі або передньої поверхні, локалізація кісти не дозволяла виконати пункцію та дренування кісти. Лапароскопічна резекція простої кісти нирки може бути методом вибору у разі локалізації кісти на її передній поверхні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено особливості комплексного лікування хворих на конвенційний нирково клітинний рак, яке передбачає призначення у післяопераційному періоді різних видів біотерапії залежно від експресії ІФНР-I типу. Обгрунтовано та розроблено принципи індивідуалізованого вибору методів біотерапії конвенційного нирковоклітинного раку залежно від прогностичних критеріїв (клінічної стадії, ступеня злоякісності за Фурманом, експресії ІФНР-I, індексу Карнофського). Установлено позитивний кореляційний взаємозв'язок між показниками імуногістохімічної експресії онкомаркерів (PCNA, K-ras, c-erb-b-2, p53) у пухлинній тканині й осередках ренальної інтратубулярної неоплазії, що доводить наявність у останньому передракового стану.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему удосконалення діагностики та лікування хворих з простими кістами нирок з використанням методу черезшкірної пункції з подальшою поетапною склеротерапією (118 пацієнтів) шляхом підвищення інформативності, об'єктивності та фізіологічної адекватності критеріїв оцінки функціонального стану нирок. На підставі комплексного клініко-інструментального обстеження, а саме - динамічної ультрасонографії (напередодні, через 1, 3, і 12 місяців після пункції) та динамічної нефросцинтиграфії (напередодні лікування - 47-ми пацієнтів і через 6 місяців - 38-ми пацієнтів) визначено показання до пункційної склеротерапії неускладненої кісти нирки, дозволяючи уніфікувати та оптимізувати алгоритм перед- і післяопераційного обстеження пацієнтів. Визначено прогностичні критерії ефективності пункційної склеротерапії у разі простих кіст нирок, що підвищують інформативність моніторингу пацієнтів на реабілітаційному етапі завдяки об'єктивізації критеріїв адекватності функціональної репарації нирки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностики об'ємних утворень нирок за допомогою сучасних променевих методів дослідження - ультразвукової (УЗД), комп'ютерної (КТ) та магнітно-резонансної томографії (МРТ). Досліджено анатомо-топографічні особливості нирок у нормі та у разі об'ємних утворень. Наведено порівняльну характеристику діагностичних можливостей УЗД, КТ, МРТ. Проведено клінічні випробування нового препарату "Лантавіст" під час діагностики кіст та пухлин нирок. Розроблено алгоритм променевого дослідження з метою покращання діагностики об'ємних утворень нирок.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано концептуальну модель тактики ведення хворих з місцевопоширеним і метастатичним раком нирки. Вивчено віддалені результати лікування 234-х хворих з верифікованим діагнозом, які перебували у 1995 - 2004 рр. у Миколаївській міській лікарні N 3. Хворих було розділено за шістьма групами, а саме: хворих, що одержали тільки хірургічне лікування, комбіноване з післяопераційною променевою, імунохіміотерапією, аутовакцинацією, екстракорпоральною детоксикацією, а також виключно симптоматичну терапію під час активного спостереження. Виявлено особливості стосовно частоти прогресування пухлин, виникнення рецидивів, летальності, трирічного виживання. Досліджено залежність між критерієм оцінки та видом допомоги, оперативним доступом, загальним станом хворих і наявності у них первинно-множинних злоякісних новоутворень, поширеності метастазів, ступенем категорії пухлин. На підставі всебічного аналізу результатів лікування розроблено концептуальну модель, складовими якої є три блоки - діагностичний, лікувальний, диспансерного нагляду. З'ясовано, що застосування моделі сприяє ранній діагностиці, вибору раціонального методу лікування, адекватному індивідуалізованому за строками й обсягом обстеження диспансерному нагляду.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням функціонування 2'5'-олігоаденілатсинтетази, ключового ферменту системи інтерферону, в перещеплюваних лініях і первинних культурах пухлинних клітин та в ефекторних клітинах імунної системи хворих на рак нирки та рах сечового міхура. Проаналізовано сприйнятливість цих клітин до інтерферонів за визначенням активності цього ферменту. Встановлено, що модуляція дії інтерферонів ретиноїдами в пухлинних клітинах може опосередковуватись через систему 2'5'-олігоаденілату. Одержано перещеплювані лінії клітин мишачої лімфоми та охарактеризовано асоційовані з ними ретровіруси. При аналізі функціонування 2'5'-олігоаденілатсинтетази в безклітинних системах показано, що препарати природних тРНК можуть правити за її активатори.

  Скачати повний текст