Проведено комплексне дослідження біомінералогічних факторів стійкості жовчних камінців, виявлено структурно-текстурні параметри з мінімальними стійкісними характеристиками. Експериментально обгрунтовано чинники зовнішнього впливу на конкременти, які мають найбільш ефективний дезінтеграційний вплив. Досліджено вплив мінерального складу на стійкість жовчних камінців (виявлено, що найслабкішими є чисті холестеринові камінці, з ускладненням мінерального складу в бік збільшення вмісту білірубінату кальцію та карбонатів стійкість зростає). Вивчено структурно-текстурні особливості, мікро- та макропорожнини, дефекти та тріщини у жовчевих камінцях, закономірності їх орієнтації в просторі, визначено головні чинники стійкості жовчних камінців до зовнішнього впливу, які зумовлюють характер та напрям руйнування. Досліджено міжкаміневі взаємодії у численних асоціаціях жовчевих камінців, які визначають особливості самоорганізації морфології, активно впливають на ущільнення та руйнування приповерхневих прошарків жовчних камінців, визначають можливість агрегації та сегрегації поліядерних конкрементів. З'ясовано, що еволюція мінерального складу, структурно-текстурних особливостей, морфології жовчних камінців визначає їх різну стійкість на різних етапах онтогенезу.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив супутньої жовчокам'яної хвороби (СЖХ) на стан місцевих факторів ульцерогенезу (кислотно-пептичну агресію, інфікування слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori, дуоденогастральний рефлюкс), а також факторів захисту слизової оболонки гастродуоденальної зони (рівень гастральних муцинів) у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки у період загострення захворювання та вибір тактики лікування даних хворих. Встановлено, що у процесі СЖХ виявляються більш виражені порушення у стані ульцерогенних факторів, які виявляються наявністю більш високого ступеня хелікобактеріозу, частим виникненням дуоденогастрального рефлюксу, а також більш вираженим зниженням вмісту мукополісахаридів у слизовій оболонці гастродуоденальної зони. Виявлено, що глибина та вираженість даних порушень корелювала із високим ступенем хелікобактеріозу, що підтверджує його важливу патогенетичну роль у розвитку та рецидивуванні не тільки виразкової, а і жовчнокам'яної хвороби. Запропоновано та апробовано схему лікування хворих із поєднаною патологією, яка включає додатково до ерадикаційної терапії засоби, що нормалізують моторику гастродуоденальної зони та захисні властивості слизового бар'єру та є патогенетично обгрунтованою та високоефективною.

  Скачати повний текст

Досліджено клініко-біохімічні, лабораторні та сонографічні особливості неускладнених форм холестерозу жовчного міхура, розглянуто методи їх діагностики та лікування у хворих з надлишковою масою тіла. Встановлено, що для неускладненого холестерозу жовчного міхура характерний латентний перебіг, помірні зміни показників функціонального стану печінки, дисліпідемія, зниження моторно-евакуаторної функції жовчного міхура, зменшення вмісту жовчних кислот і підвищення концентрації холестерину, особливо в міхуровій порції жовчі, наявність великої кількості кришталиків холестерину та мікролітів за мікроскопії центрифугату міхурової жовчі. Виявлено, що скоротлива функція жовчного міхура найбільш знижена за дифузних форм холестерозу - сітчастої та поліпозно-сітчастої, а за поліпозної - у меншій мірі. Доведено, що дієта з обмеженням енергетичної цінності за рахунок вуглеводів збагачена полієнами, харчовими волокнами, вітамінами та мінералами, а також подовжені курси терпії лецитином та урсофальком сприяють нормалізації ліпідного, вуглеводного обмінів, біохімічного складу жовчі, запобігають прогресування та викликають регрес сонографічних показників холестерозу жовчного міхура.

  Скачати повний текст

Розглянуто клініко-лабораторні параметри, перебіг та результати різних варіантів медикаментозної терапії у 131-го хворого на мікрохолелітіаз. У 87 % осіб була різноманітна клінічна симптоматика, за цього в 22,1 % спостерігали "біліарну" диспепсію, а в 29 % - "біліарноподібний" біль; в 67,2 % відзначено зниження скорочувальної функції жовчного міхура, в 86,3 % - біліарний сладж. У хворих на мікрохолелітіаз середні рівні основних показників поверхневого натягнення жовчі за її динамічної міжфазної тензіометрії були значно вищими за такі у здорових, а показники реометрії чітко визначалися на відміну від контрольної групи. Основними параметрами, що асоціюються з високим ризиком розвитку й прогресування мікрохолелітіазу, визнано коефіцієнт скоротності жовчного міхура менш, ніж 50 % та значення холато-холестеринового коефіцієнта порцій жовчі "В" і "С" менш, ніж 8 і 8,5 відповідно. Призначення хворим на мікрохолелітіаз урсодезоксихолевої кислоти супроводжується позитивною динамікою з боку ультрасонографічних і біохімічних проявів захворювання і тензіометрії жовчі, тоді як подібні ефекти від симптоматичної терапії були відсутні. Частота формування конкрементів у хворих на мікрохолелітіаз, яким призначали урсодезоксихолеву кислоту (1,7 %), була нижчою за таку у пацієнтів, які не одержували медикаментозну терапію або приймали тільки симптоматичне лікування (15,3 %).

  Скачати повний текст

Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження хворих на жовчокам'яну хворобу, що перенесли лапароскопічну холецистектомію. Виділено діагностичні критерії постхолецистектомічного синдрому, пов'язаного з втратою функціональної активності жовчного міхура. Відзначено, що відновлення порушеного морфо-функціонального стану органів біліодуоденальної системи та нормалізація біохімічного складу жовчі у хворих з постхолецистектомічним синдромом є головними проблемами післяопераційного лікування. Встановлено, що віддалені результати холецистектомії залежать не тільки від своєчасної та бездоганно виконаної операції, але й від адекватної патогенетично обгрунтованої програми медикаментозної терапії, що виконує коригувальну роль втраченого жовчного міхура. Зазначено, що до програми терапевтичних заходів хворих постхолецистектомічним синдромом доцільно включати препарати жовчних кислот, біофлавоноїди, нестероїдні протизапальні засоби.

  Скачати повний текст

Розглядаються актуальні питання біологічної мінералогії жовчевих камінців: їхнього речовинного складу, морфології, мікроструктури, зародження, росту та еволюції. На основі теорії фракталів та аналізу результатів комп'ютерного моделювання, біомінералогічних, рентгенодифрактометричних та рентгенотопографічних досліджень запропоновано п'ятистадійну модель їх формування: І. Стадія сфероліт-дендритного (фрактального) росту холестеринових агрегатів. ІІ. Стадія зміни фрактального механізму формування. ІІІ. Стадія зародження нового камінця (центру фрактальної агрегації). IV. Стадія міжкамінцевих (міжфрактальних) взаємодій. V. Стадія перекристалізації жовчевих камінців.

  Скачати повний текст

Уперше обстежено хворих на постхолецистектомічний синдром (ПХЕС) з порушеннями маси тіла, серед яких 74 % пацієнтів мали надмірну масу тіла або ожиріння, 26 % - її дефіцит. Показано, що вагомими чиниками, які мають вплив на показники маси тіла даних хворих, є особливості ї харчування. Виявлено, що в осіб з надмірною масою тіла харчування збагачене простими вуглеводами, рослинними білками та тваринними жирами, а у хворих з дефіцитом маси тіла має місце низькоенергетичне харчування з дефіцитом білка тваринного походження. Установлено, що у 23 % пацієнтів з ПХЕС порушений вуглеводний обмін (цукровий діабет II типу, порушена толерантність до глюкози, підвищені показники глікозильованого гемоглобіну). У 71 % хворих виявлено порушення ліпідного обміну внаслідок підвищення тригліцеридів та холестерин ліпопротеїдів (ХС) низької щільності та зниження вмісту ХС ліпопротеїдів високої щільності. Зазначено, що вказані дані свідчать про наявність у 23 % хворих на ПХЕС метаболічного синдрому. Виявлено роль позапечінкових жовчних шляхів та сфінктера Одді у формуванні фунціональних і органічних захворювань гепатопанкреатобіліарної системи у хворих на ПХЕС. Визначено різні типи функціональних порушень сфінктера Одді та позапечінкових жовчних шляхів: гіпертонічно-гіперкінетичний (24,5 %), гіпертонічно-нормокінетичний (18,4 %), гіпертонічно-гіпокінетичний (8,9 %), нормотонічно-гіпокінетичний (9,2 %), гіпотонічно-нормокінетичний (8,9 %) та гіпотонічно-гіпокінетичний (11,6 %). Доведено, що у 21,2 % пацієнтів з ПХЕС має місце гіпотонія позапечінкових жовчних протоків. Установлено, що для оцінки стану жовчовивідних шляхів у досліджених хворих значення має не тільки тонус сфінктера Одді, але й функціональний стан холедоха. Доведено позитивний вплив дієти з підвищеним вмістом білка та різким обмеженням вуглеводів щодо тенденції нормалізації маси тіла, глікемічної кривої, глікозильованого гемоглобіну у хворих з ожирінням. Визначено позитивну корекцію маси тіла призначенням дієти з підвищеним вмістом білка на тлі фізіологічної норми жиру та вуглеводів, лецитину у хворих на ПХНЕС з дефіцитом маси тіла.

  Скачати повний текст