Показано, що деградація корпусних сталей за сумісного впливу високої температури та наводнювального середовища як за експлуатаційних, так і за лабораторних умов виявляється на мікроструктурному рівні перерозподілом карбідів шляхом їх коагуляції та передислокації на межі субзерен і зерен. Встановлено, що газоподібний водень сприяє локальній пластифікації металу та підвищує швидкість усталеної повзучості (ШУП) сталі корпусу реактора гідрокрекінгу нафти у вихідному стані та після деградації за експлуатаційних умов. Визначено ефект інтенсифікації ШУП сталі 2,25Cr-1Mo корпусу реактора гідрокрекінгу нафти, спричинений деградацією металу за експлуатаційних умов. Розкрито відмінності у механізмах руйнування за умов повзучості у водні, зумовлені деградацією корпусних сталей. Зазначено, що тривала експлуатація корпусних сталей у наводнювальному середовищі спричиняє мікропошкодженість у вигляді глибоких ямок діаметром до 120 мкм, які виникли внаслідок декогезії неметалевих включень з матрицею.

  Скачати повний текст