Обгрунтовано використання 1-оксил-2,2,6,6-тетраметилпіперидинилових естерів гідрофобних кислот для вивчення особливостей функціонування ліпоксигеназ. 1-Оксил-2,2,6,6-тетраметилпіперидинилові естери гідрофобних кислот у міцелярній системі зменшують швидкість окиснення лінолевої кислоти або лінолелевого спирту, що каталізуються 5-ліпоксигеназою. Запропоновано механізм інгібування, який передбачає взаємодію ліофільних нітроксильних сполук з радикальними інтермедіатами, що утворюються у каталітичному циклі, та блокування подальших радиальних перетворень. Показано, що ефективність інгібування визначається природою субстрату реакції за присутності алостеричного ефектора - додецилсульфату натрію. Зроблено припущення, що взаємодія 5-ліпоксигенази з додецилсульфатом натрію посилює дисоціацію радикальних інтермедіатів з активного центру ферменту. Визначено термодинамічної параметри термоінактивації 5-ліпоксигенази. Показано, що за присутності додецилсульфату натрію константи швидкості термоінактивації та енергія активації термоінактивації ферменту збільшуються. Встановлено, що фосфатидилхолін і фосатидилінозит заміщують молекули субстрату у центрах зв'язування ферменту. Ці результати свідчать про алостеричний механізм регуляції активності 5-ліпоксигенази цими фосфоліпідами.

  Скачати повний текст

Досліджено структурні засади міжбілкового розпізнавання та комплексоутворення, можливостей їх практичного застосування та функціональної ролі у перебігу численних фізіологічних і патогенних процесів. Створено та досліджено властивості групи нових афіно-хроматографічних сорбентів та інгібіторів протеїназ хімотрипсин-трипсинового ряду. Показано залежність зв'язувальних властивостей сорбентів від структури іммобілізованого ліганду, що створює передумови для розробки афінних сорбентів з наперед заданими властивостями. Перевірку ролі цієї ділянки проведено за новим методом фермент-фіксованого зонду, за якого вміщення відповідної групи ліганду у досліджувану слабозв'язувальну ділянку забезпечується фіксацією іншої групи сильнозв'язувальною ділянкою фермента. Показано невід'ємну участь ефекторної ділянки серинових протеїназ у процесах протеолітичної активації білкових проформ і обмеження надмірного протеолізу за рахунок комплексоутворення ферментів з білковими інгібіторами. Наведено приклади їх прояву за численних аномалій у дії серинових протеїназ. Обгрунтовано положення про комплексну структуру підвищеної спорідненості до активного центру фермента, що складається з комплементарної зв'язувальній й ефекторній ділянкам пари відповідних за лігандною специфічністю та розміщених в оптимальній конформації амінокислотних залишків. На підставі одержаних даних сформульовано структурні вимоги та створено принципово новий інгібітор меринових протеїназ полімерного типу. Показано перспективність подібного напряму для розробки засобів терапії патологій, взаємопов'язаних з дисбалансом активаційних та інгібіторних процесів. З'ясовані принципи структурних засад міжбілкового розпізнавання та комлексоутворення дозволили пояснити основні аномалії пріон-зумовлених звхворювань, обгрунтувати їх механізм і місце серед фолдингових захворювань - великої групи захворювань, зумовлених порушенням клітинного фолдингу білків. Запропоновано методичні підіходи щодо очищення білків від домішки патогенної форми пріонового білка та його вияву. Розглянуто фактори ризику, пов'язані з порушенням клітинного фолдингу білка.

  Скачати повний текст