Уперше визначено внесок співробітників Чернігова кінця XIX - початку XX ст. у розвиток вітчизняної археології та музейної справи. Установлено авторство відкриття та розглянуто історію перших досліджень ряду археологічних пам'яток Чернігово-Сіверщини (Мізинської стоянки, Шестовицького та Табаївського могильників). Систематизовано і проаналізовано шляхи формування та склад зібрання Чернігівського державного музею, накопиченого у період до 1948 р. Конкретизовано головні культурно-хронологічні показники колекцій. До науково обігу введено найбільш репрезентативні артефакти з музейного фонду, що не були раніше предметом наукового розгляду.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив наукової методології, методики експедиційної роботи та організаційної діяльності Володимира Гнатюка на розвиток української етнологічної науки в кінці XIX - на початку XX ст. Зазначено, що основним положенням концепції вченого було доведення засобами етнологічної науки ідеї соборності українського народу, його єдності та неподільності. Проаналізовано наукову працю В. Гнатюка в Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ), охарактеризовано його різноманітні наукові контакти як наукового секретаря НТШ з діячами української науки, а також науковцями інших країн, вперше висвітлено його роль у пропагуванні України та української етнографічної науки в зарубіжному світі. Вивлено нові факти щодо методики наукової діяльності вченого, вироблення ним комплексного підходу до дослідження народної культури, простежено вплив науковця на молоде покоління дослідників. Узагальнено спадщину В. Гнатюка як дослідника матеріальної та духовної культури українців, етнодемографічних процесів, зокрема, його роль у доведенні етнічної єдності та самобутності українців Закарпаття. Проаналізовано епістолярну спадщину вченого, введено до наукового обігу три неопубліковані праці етнографа.

  Скачати повний текст

На підставі результатів вивчення наративних, епіграфічних, нумізматичних, антропологічних та археологічних джерел реконструйовано етнічну історію Криму в I тисячолітті до н. е. - першій половині I тисячоліття н. е. Досліджено етнічну історію таврів протягом усього часу її існування - від початку формування етносу до його асиміляції пізніми скіфами. Вивчено етнічну історію скіфів, сарматів, германців, аланів з того часу, коли ці народи мігрували до Кримського півострова. Вивчено етнічні процеси, що відбувалися внаслідок контактів зазначених народів між собою, а також з античними греками. Обговорено проблеми щодо етнічної належності кизил-кобинської культури, а також причини формування різних варіантів культури кочових скіфів. Розглянуто питання щодо спадкоємності пізньоскіфської культури від ранньоскіфської, а також часу з'явлення в Криму сарматів і проникнення до Криму алан і племен, які входили до готського племінного союзу.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу архівних документів, статистичних матеріалів, здобутків вітчизняної та зарубіжної історіографії у регіональному вимірі досліджено етноконфесійні процеси в Автономній Республіці Крим (АРК). До наукового обігу введено значний масив першоджерел, в яких відображені етнічна та релігійна структури населення автономії. Висвітлено особливості етноконфесійного та міжконфесійного життя національних меншин автономії, еволюції етноконфесійних відносин і процесів в АРК, співвідношення національної, етнічної та релігійної ідентичностей населення Криму.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемам мезоліту України. Встановлено, що в ранньому мезоліті в лісостеповому Лівобережжі Дніпра і басейні Сіверського Донця розвивалося культурне явище, що отримало назву зимівниківська культура. Воно склалося на базі фінальнопалеолітичних пам'яток типу Борщево ІІ під під впливом красносільської культури не пізніше кінця дріасу ІІІ. Крем'яний інвентар зимівниківських стоянок відрізняється високою відщеповістю, застосуванням техніки твердого відбійника, великими розмірами і грубістю артефактів. Переважають одно- та двоплощадкові нуклеуси для нерегулярних платівок і відщепів. Основний тип мікролітів - великі грубі симетричні трапеції на відщепах. Як правило, вони мають увігнуті ретушовані окрайки, високі та середньовисокі пропорції. Зустрічаються й дрібні трапеції. Культура була представлена трьома локальними варінтами. В її розвитку, що продовжувався до кінця бореального періоду, виділяється два хронологічні етапи.

  Скачати повний текст

Встановлено хронологізацію та культурно-періодичну періодизацію античного городища Калос Лімен: іонійський період (перша половина - початок третьої чверті IV ст. до н.е.); дорійський (херсонеський) - з кінця третьої чверті IV ст. до н.е. до першої половини II ст. до н.е.; скіфський - з другої половини II ст. до н.е. до початку II ст. н.е. Зазначено, що протягом перших двох періодів городище цілком відповідало усім стандартам античних населених пунктів. Визначено, що зміна етнічного складу неселення відбилася на вигляді його споруд і плануванні. Завдяки археологічному вивченню пам'ятки встановлено, що протягом всього часу її існування землі ближньої хори Калос Лімена активно використовувалися для вирощування зернових культур. За часів перебування у складі Херсонеського поліса та за влади Кримської Скіфії гавань була одним з основних осередків на Західному узбережжі Криму, що експортували збіжжя. Зазначений факт, а також важливе стратегічне положення містечка стали гарантом того, що Калос Лімен до остаточного знищення залишався військово-політичним і економічним центром Тарханкутського півострова.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням розвитку міста Лучеська середньовічного періоду. Лучеськ, як місто, сформувався на базі одного з племінних центрів волинян. У кінці Х ст. в ньому було збудовано потужну фортецю, яка стала опорним пунктом поширення влади київських князів на землі в басейні р.Стир. Виділення Лучеська в кінці ХІ ст. у центр князівського уділу прискорило його розвиток, що проявилося в швидкому збільшенні площі поселення, у структурі якого існували дві частини: дитинець і окольний город (посад). У ХІІ - 1-й половині ХІІІ ст. Лучеськ формується як визначний економічний центр Волині, столиця князівства. В цей час виникає третя укріплена частина міста - торгово-ремісничий Поділ. У 2-ій половині ХІІІ - 80-90-х рр. ХІV ст., не дивлячись на ординські набіги, Лучеськ продовжує розвиватись як визначне місто і залишається столицею окремого князівства. Споруджуються кам'яні укріплення Верхнього і Нижнього замків. З кінця ХІV і в ХV ст. Лучеськ поступово втрачає своє політичне значення, але залишається визначним центром ремесла і торгівлі.

  Скачати повний текст

Зібрано та систематизовано археологічні дані щодо вивчення ремесел і промислів давньоруського сільського населення Середнього Подніпров'я, які відображають сировину, інструменти та пристосування, виробничі споруди, напівфабрикати, готові вироби, виробничий брак і відходи виробництва. Доведено, що зіставлення археологічних знахідок із даними письмових джерел та етнографічними матеріалами дозволило визначити продуктивність давньоруських сільських металургійних горнів та їх потенційні можливості. Запропоновано пояснення значного відсотку на південноруських землях суцільносталевих виробів за рахунок використання спеціалізованих тепло-технічних споруд для навуглецювання. Уточнено найбільш вірогідну форму конструкції давньоруського жорнового поставу. Визначено приблизно пропорційне розповсюдження у селищах жорен із різних типів порід каменю, на цій підставі простежено відсутність виразних відмінностей у споживанні борошна з різних видів злакових у районах із сприятливими та несприятливими для землеробства умовами.

  Скачати повний текст

Вивчено механізм формування фортифікаційних структур з короткочасним циклом розвитку, для чого як базисну модель використано кріпосний ансамбль Фуни. Встановлено, що хронологічні рамки існування даної фортеці охоплюють період 1423 - 1475 рр. Об'єкт мав три чітко виражені періоди, кожний з яких позначився кардинальними змінами в об'ємно-планувальній та фортифікаційній структурах. Відповідно тричі змінювалась оборонна концепція, що отримала своє втілення у воєнно-інженерному вирішенні ансамблю та архітектоніці його споруд. Визначено, що формування подібних структур цілковито залежало від воєнно-політичної ситуації, геофізичного фактора та будівельних традицій регіону. Апробовано метод використання конструктивних особливостей будівель для розробки хронології укріплень, а також запропоновано нову дату ялтинського землетрусу XV ст.: жовтень - листопад 1423 р. Дослідження дають змогу створити базу для подальшого вивчення Фуни - на сьогодні однієї з найбільш інформативних і репрезентативних сердньовічних пам'яток Криму.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу наукових джерел і результатів проведених досліджень обгрунтовано, що нові умови мешкання чеських поселенців у Північному Приазов'ї - географічні, соціально-економічні, близькість українського, російського, болгарського, німецького оточення зумовили формування у сфері духовної та матеріальрної культури колоністів локальних етнокультурних особливостей. Комплексно досліджено чеське поселення Чехоград. Проаналізовано етапи переселення чехів з їх історичної батьківщини спочатку в Крим, а пізніше - у Північне Приазов'я. Висвітлено соціально-економічний розвиток переселенців, починаючи з 1870-х рр. до кінця XX ст. За результатами прроведених експедиційних досліджень визначено традиційні чеські звичаї, взаємопов'язані з календарною та родинною обрядністю. Досліджено асиміляційні процеси під впливом іноетнічного оточення. Відзначено, що завдяки застосуванню сільгоспмашин та можливості збільшити власний парк агротехнічних засобів чеські селяни досягли висого рівня у сільськогоподарському виробництві. У скотарстві приазовських чехів великого масштабу набуло розведення великої рогатої худоби, головним чином молочних порід. Певне місце займало розведення коней, овець, беконних порід свиней і кіз. Традиційне житло чехів Північного Приазов'я, поступово трансформуючись шляхом розвитку від простих напівземлянкових споруд до складних цегляних конструкцій, зберегло особливості традиційного чеського дому та набуло нових характеристик, притаманних спорудам мешканців навколишніх поселень. Національні елементи в одязі чеських колоністів зберігалися майже до початку XX ст., хоча в крої його основних частин поширилася мода міського типу. Усна народна творчість чеських переселенців представлена головним чином піснями, а казки, перекази, загадки, легенди майже не збереглися. Взаємопов'язаний з побутом пісенний фольклор супроводжував майже всі родинні та календарні свята та достатньо добре зберігся. Календарний фольклор предаставлений світськими та духовними колядками, віншуваннями, обрядовий фольклор - весільними та поховальними піснями. Післяобрядовий представлений баладами, соціально-побутовою лірикою, жартівливими, сатиричними та танцювальними зразками.

  Скачати повний текст

Здійснено українознавчо-історичне дослідження етносоціальної системи Гуцульщини, розглянуто її структуру. Доповнено історіографічну джерельну базу дослідження традиційної культури мисливства та рибальства гуцулів фактографічними даними, одержаними під час українознавчих експедицій на території Гуцульщини. Доведено, що мисливство та рибальство становить автохтонну складову частину етносоціальної системи регіону України - Гуцульщини. На території Гуцульського регіону Українських Карпат виявлено ефективну дію звичаєвого права власного мисливського та рибальського ревіру. На підставі результатів дослідження розроблено конкретні практичні рекомендації стосовно перспектив сталого розвитку мисливства та рибальства краю за сучасних ринкових умов України.

  Скачати повний текст

В дисертації досліджується етнографічна діяльність НТШ від створення Етнографічної комісії - 1898 р. до 1939 р., її організаційні та науково-методологічні засади. Аналізується наукова, музейно-збирацька робота Етнографічної комісії. Визначено внесок вчених НТШ у розвиток народознавства, в інтеграцію української етнології в тогочасну світову науку.

  Скачати повний текст

На підставі картографування черняхівських селищ та могильників Західного Поділля встановлено, що вони локалізуються за двома груапи, які співпадають з ландшафтними районами - Тернопільським та Придністровським. За результатами аналізу нових та відомих раніше матеріалів простежено спільні та відмінні риси між обома групами пам'яток. До спільних належать: розміщення селищ, біритуалізм у поховальному обряді, типи конструкції могильних ям, набір поховального інвентарю, єдиний господарський уклад населення другої чверті I тис. н.е. Відмінні риси виявлено у житлобудуванні, окремих аспектах поховального обряду та деяких рисах матеріальної культури, насамперед типах ліпної кераміки. Специфічні риси придністровських старожитностей продовжують побутувати у регіоні та на пам'ятках гунського часу, а також празько-корчацьких, а відмінні риси пам'яток тернопільської групи мають аналогії у вельбарській культурі. Зроблено висновок, що у другій чверті I тис н.е. Західне Поділля населяли дві етнічні групи - атохонна слов'янська та прийшла германська.

  Скачати повний текст