Малу прозу В.Винниченка та І.Буніна розглянуто у принципово новому теоретичному ракурсі. Досліджено твори обох письменників з точки зору специфіки художнього психологічного аналізу. Засадним принципом, на якому грунтується дослідження, є зміна ідейно-естетичних пріоритетів у літературі початку XX ст. і як наслідок - трансформація літературних жанрів. Зіставний аналіз малої прози Винниченка і Буніна довів перспективність встановлення і вивчення типологічних паралелей у їх творчості, зокрема, на рівні філософсько-світоглядного та естетичного узагальнення. Досліджено засоби психологізації, які функціонують у малій прозі, зроблено висновки: у художній системі Винниченка і Буніна домінує психологізм, як визначальний чинник характеротворення; традиційні (статичні й динамічні) засоби психологізації увиразнюються і видозмінюються, підпорядковуються неореалістичним засадам.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується драматургія В.Винниченка через призму художнього осмислення проблем духовного буття особистості у перехідні історичні моменти, морально-етичні аспекти взаємин людини і суспільної моралі.

  Скачати повний текст

Вперше визначено жанрову специфіку драматургії В.Винниченка та етапи його драматургійної творчої еволюції, яка характеризується, в основному, жанровими змінами у творчості митця, який зарекомендував себе майстром інтелектуальної драми та мелодрами, героїко-психологічної драми, сатиричної комедії, трагедії. Зазначено, що п'єси Винниченка відзначаються жанровою багатогранністю, однак, завдяки превалюванню певного жанрового аспекту вони набувають особливої структурної цілісності. З урахуванням попередніх досліджень визначено основні риси індивідуального художнього стилю Винниченка-драматурга, суголосного суттєвим мистецьким тенденціям доби та зроблено спробу осмислення характеру цілісності багатогранного стилю автора. Натуралістична точність у його драматургії підноситься до символістської таємничості, передусім, за допомогою парадоксального поєднання засобів експресіонізму та імпресіонізму, певною мірою сюрреалізму, у драматургії письменника виразне також передчуття мистецьких можливостей театру й абсурду. Встановлено, що поєднати різноманітні стильові стихії автору найчастіше вдається завдяки наголосу на ігровій стихії драматичної дії, вигадливому використанню принципу "театр у театрі".

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний історико-філософський аналіз екзистенційно-антропологічних мотивів у винятковій за формою та змістом творчості В.К.Винниченка у контексті української філософської традиції. З'ясовано основні філософсько-світоглядні засади творчості письменника, досліджено вплив на формування світогляду митця західноєвропейської та української інтелектуальної культури. Запропоновано тезу, що філософський дискурс митця-мислителя вписує його у контекст неакадемічного філософського дискурсу XIX - XX ст. та екзистенційної спрямованості української літератури початку XX ст. Обгрунтовано думку, що одне з центральних місць в історії української філософії належить творчому доробку В.Винниченка.

  Скачати повний текст

Вивчено характер структурування метафізичного й естетичного у малій прозі В.Винниченка у контексті модерністських перетворень у літературному процесі кінця XIX - початку XX ст. На підставі аналізу оповідань письменника з'ясовано специфіку та новаторство його художнього мислення, простежено еволюцію відтворення картини світу та свідомості героя. Визначено основні напрями розвитку літературного стилю митця - від кризи метафізичної моделі культури до естетизації буття. Проведено дослідження західноєвропейських філософсько-естетичних концепцій З.Фрейда, Ф.Ніцше, М.Гайдеггера, Г.Маркузе та спроби В.Винниченка щодо переосмислення культури в аспекті "філософії життя" та доведено пріоритетність поняття метафізики в літературному стилі письменника, про що свідчить його переорієнтація на західноєвропейську модель модернізму.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості мови ранніх творів В.Винничена в аспекті мовно-естетичного освоєння світу. Проаналізовано різні шари лексики, зокрема, розмовного лексикону, діалектизмів, жаргонізмів, застарілої та суспільно-політичної та визначено їх функції. Виявлено особливості вживання фразеологізмів, естетичні засоби колористики та тропеїстики, що визначає індивідуально-авторську манеру письма.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику прози В.Винниченка 1900 - 1910-х рр. з позицій структуралізму, постструктуралізму, рецептивної етики. З'ясовано особливості формування й функціонування художнього мислення прозаїка. Розглянуто концепцію людини, запропоновану письменником, структуру його творів, яка передбачає вивчення сюжетобудови, поетики деталей, розповідної структури, на кожному з яких простежено еволюцію структурних і жанрових моделей та їх концептуальне навантаження. З'ясовано взаємодію прози В.Винниченка зі стильовими течіями української літератури початку XX ст., місце його доробку серед найбільш показових явищ вітчизняного літературного контексту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано поетику роману Володимира Винниченка "Записки Кирпатого Мефістофеля" через призму трьох методологічних проекцій - феноменологічну, структуралістську та компаративістську. З'ясовано особливості формування художньо-естетичного мислення Винниченка-романіста, а також типологію та генезис героя роману в межах трьох контекстуальних площин: світової "дияволіади" кінця XIX - першої половини XX ст., романістики В.Винниченка 1911 - 1916 рр. та ніцшеанських ідей. Досліджено структуру твору, що передбачає вивчення семантичних рівнів, літературних інстанцій твору (рамки, художнього простору, сюжету, персонажу, точки зору), принципів організації системи персонажів, функціональної ролі образу Мефістофеля.

  Скачати повний текст

Відзначено, що романна творчість В.Винниченка представлена на широкому історичному та літературному тлі кінця XIX - початку XX ст. Проаналізовано теми шлюбу, стосунків між статями, народження дітей, кохання. Розглянуто основні проблеми, що були в центрі уваги Винниченка-митця - гру інстинктів, боротьбу свідомого та позасвідомого, поєднання тваринного та людського, божого та диявольського начал у людині тощо. Романи В.Винниченка "Чесність з собою" (1911), "Рівновага" (1912), "По-свій" (1913), "Божки" (1914), "Заповіт батьків" (1914), "Хочу" (1915), "Записки кирпатого Мефістофеля" (1916) розглянуто у порівнянні з кращими творами українських, російських та західноєвропейських письменників.

  Скачати повний текст

Уперше багатоаспектно розглянуто текстологічні питання творчості В.Винниченка, історію багатотомних видань його творів в Україні. Досліджено едиційні проблеми творчості митця, питання персональної текстології (творчої волі, вибору основного тексту). На підставі аналізу авторського листування та щоденникових записів уточнено деякі факти життя і творчості письменника, висвітлено історію написання та видання його еміграційних творів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано авторську концепцію амбівалентної особистості літературного героя та художні особливості картин національно-визвольної боротьби у повісті "На той бік". Досліджено образну природу збірки В.Винниченка "Намисто". Розкрито особливості поєднання утопічного й антиутопічного дискурсів у структурі роману "Сонячна машина". Охарактеризовано вплив авторської "філософії щастя" на образну систему роману "Поклади золота".

  Скачати повний текст

Комплексно проаналізовано характери інтелігентів у романістиці В.Виниченка 1910-х рр. у контексті екзистенціальної філософії та психоаналізу. Уперше в українському літературознавстві вмотивовано використання письменником концепції "чесності з собою" як визначального фактора характеротворення. Розглянуто формування й еволюцію типу "нової" людини в романах В.Винниченка 1910-х рр., зроблено типологічне зіставлення образів-характерів цих романів з персонажами творів І.Франка, М.Яцкова, А.Кримського, О.Плюща, Л.Андреєва, Ф.Достоєвського.

  Скачати повний текст

Досліджено художньо-естетичну концепцію активної особистоті на матеріалі драматургії Лесі Українки та Володимира Винниченка, де особистість розуміється як неповторна індивідуальність у поєднанні соціально-специфічних та індивідуально неповторних рис, активність якої спрямована на власне самовизначення. Це особистість, що протиставляє себе загалу, слідує власним законам буття, дає змогу говорити про індивідуалізм даних літературних персонажів, який, однак, специфічно трактується кожним з митців.

  Скачати повний текст