Розглянуто кальпаїни - сімейство цитоплазматичних кальційзалежних протеїназ з папаїноподібною активністю, які беруть участь у різноманітних процесах, що відбуваються в організмі: за вікових змін, у функціонуванні ендотелію та легеневої системи, регуляції апоптозу та некрозу, розвитку різних гіпометаболічних станів, гіпертензії, а також при діабеті, хронічній хворобі нирок і пухлинному рості. Дійшли висновку, що кальпаїни, спричиняючи обмежений протеоліз субстратів, відіграють важливу роль у реалізації широкого спектра біологічних явищ. Їх функціонування пов'язане з відповіддю на кальційзалежну сигналізацію. Пригнічення активності кальпаїнів сприяє гальмуванню розвитку дисфункції ендотелію, серцево-судинних ускладнень, формуванню структурних та функціональних змін у тканинах нирок, а також спричинює нейропротекторний ефект, запобігає саркопенії і послаблює запальні реакції, зумовлені гіпервентиляцією легенів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177*715.72*72

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*736.322*55 + Е0*551.7*715.7

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*736.322*55 + Е0*551.7*715.7

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати мас-спектрометричних досліджень композицій солей полігексаметиленгуанідину (ПГМГ) з ліпідами. Полімерні похідні гуанідину, в тому числі й ПГМГ, зазвичай застосовують як дезінфектанти. Мас-спектрометричний аналіз сумішей показав, що стійкі міжмолекулярні комплекси олігомерів ПГМГ із ліпідами не утворюються. У дослідах використано лецитин і холестерол, які входять до складу цитоплазматичних мембран. Дослідження проведено за допомогою методу MALDI-TOF MS. Запропоновано модель зв'язування полікатіона ПГМГ із мембраною клітини. У разі його адсорбції на негативно зарядженій бактеріальній мембрані може мати місце як електростатична взаємодія, так і утворення петлеподібних структур. Такий стереохімічний механізм забезпечує міцність адсорбції досліджуваного полікатіона на мембрані. У поєднанні з іншими деструктивними чинниками, це й спричинює руйнування цитоплазматичної мембрани мікроорганізму дезінфектантами, виготовленими на основі солей ПГМГ.

Исследовано влияние твина 20, а также лизоцима и протамина на способность полиреактивных иммуноглобулинов (ПРИГ) связываться с различными антигенами. Тогда как твин 20 ингибирует реакцию связывания ПРИГ с антигенами, сорбированными на иммунологических плашках, лизоцим и протамин, наоборот, усиливают ее. Поскольку смесь протамина и лизоцима в оптимальных для стимуляции реакции ПРИГ-антиген не усиливает эффект, сделан вывод, что механизм воздействия этих протеинов на реактивность ПРИГ является однотипным. Особый интерес, по мнению авторов, вызывает то, что твин 20 в присутствии лизоцима или протамина не ослабляет действие этих протеинов на реактивность ПРИГ по отношению к сорбированным на плашке антигенам, а, наоборот, усиливает этот эффект.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*440.173-641.1

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е521.551.1 Sac*334.23

Рубрики:

Endomycetales

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив гіпоксично-гіпероксичних тренувань (ГГТ) на стан мітохондріального глутатіонового пулу (відновлений, окислений глутатіон, протеїнзв'язаний глутатіон), вміст карбонільних груп та вільних сульфгідрильних груп протеїнів, експресію протеїну ключових антиоксидантних ензимів - глутатіонпероксидази та тіоредоксинредуктази, а також активність глутатіонзалежних ензимів - глутатіонредуктази, глутатіонпероксидази та глутаредоксину в мітохондріях печінки щурів, що зазнали дії гострої гіпоксії. Показано, що запропонований режим ГГТ знижує інтенсивність процесів окисної модифікації протеїнів, активує важливі ланки антиоксидантного захисту мітохондрій, а також впливає на тіол-дисульфідний обмін, редокс-баланс у мітохондріях, модифікує процеси S-глутатіонування/деглутатіонування в мембранах мітохондрій.

На моделі інсулінорезистентності (IР) в щурів, спричиненої розвитком аліментарного ожиріння, вивчено вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст фосфоліпідів печінки та їх жирнокислотний склад. Результати проведених досліджень показали, що довготривале жирове навантаження спричинює дисбаланс у складі основних фосфоліпідів печінки і є одним із факторів розвитку IР в щурів. Зокрема, виявлено вірогідне зростання вмісту фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну та значне зниження вмісту лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну, дифосфатидилгліцеролу, фосфатидилінозитолу, фосфатидилсерину. Розвиток ожиріння характеризується істотними змінами жирнокислотного складу фосфоліпідів печінки щурів, а саме: зростанням вмісту моноєнових (ерукової, нервонової, олеїнової), полієнових (ейкозатриєнової, докозатриєнової, арахідонової) жирних кислот та вірогідним зниженням рівня дієнових. Введення N-стеароїлетаноламіну (50 мг/кг маси тіла протягом 2 тижнів) сприяє нормалізації рівня індивідуальних фосфоліпідів в печінці щурів з IР, що корелює зі зниженням вмісту інсуліну плазми крові та підвищенням чутливості до нього. За дії NSE спостерігається нормалізація жирнокислотного складу фосфоліпідів, що може бути повіязано з його модулювальною дією на активність основних десатураз. З огляду на те, що дисбаланс фосфоліпідного складу печінки щурів, спричинений аліментарним ожирінням, зумовлює серйозні метаболічні зміни, пов'язані з розвитком IР, його компенсація за дії NSE може сприяти відновленню інсулінового сигналінгу, пригніченню розвитку ожиріння та діабету 2-го типу, за рахунок послаблення IР.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено сумарну активність NO-синтази та вміст стабільних продуктів метаболізму оксиду азоту в периферичній крові щурів за впливу малих доз іонізуючого випромінювання на фоні введення препарату природного поліфенольного комплексу з виноградного вина. Виявлено здатність поліфенольних сполук коригувати радіоіндуковані зміни в системі L-аргінін/NO. Показано, що дія малих доз рентгенівського випромінювання призводить до підвищення активності NO-синтази в периферичній крові щурів, однак у разі споживання природного поліфенольного комплексу з виноградного вина цей показник знижується до рівня контрольних значень. Підвищення активності NO-синтази за впливу радіації зумовлює збільшення вмісту NO, що відображується в накопиченні нітрит- та нітрат-аніонів у периферичній крові щурів. За введення поліфенолів сумарний вміст стабільних метаболітів оксиду азоту знижується на ранніх етапах експерименту, а на третю добу після опромінення цей показник є дещо вищим порівняно із показниками контрольної групи тварин. Таким чином, експериментально доведено здатність природного поліфенольного комплексу послаблювати нітративний стрес, спричинений дією іонізуючого випромінювання.

Солі важких металів виводяться нирками і, як прооксиданти, стимулюють процеси вільнорадикального окислення. Іони меркурію накопичуються в нирках. Тому актуальним є дослідження особливостей адаптивної відповіді антиоксидантних ензимів різних шарів нирок у відповідь на введення меркурію дихлориду. Для з'ясування впливу солей меркурію на антиоксидантну систему нирок за умов індукованого діурезу важливим є вивчення активності каталази, глутатіонпероксидази в нирках щурів. Встановлено, зниження активності глутатіонпероксидази в кірковому, мозковому та сосочковому шарах нирок за умов водного і сольового навантаження в щурів через 72 год після введення їм розчину меркурію дихлориду (5 мг/кг), що супроводжується підвищенням вмісту продуктів окислювальної модифікації ліпідів і протеїнів та морфологічними змінами в тканині нирок. Одержані результати свідчать про пригнічення ензимів антиоксидантного захисту в нирках щурів за дії меркурію дихлориду.

У кератинових волокнах частина структурних ліпідів знаходиться у вільному стані, а інша через 18-метилейкозанову кислоту зв'язана тіоефірним зв'язком із протеїнами волоса. На сьогодні остаточно ще не встановлено походження цих ліпідів, їхній склад та функціональні властивості. Тому завданням було дослідити вміст та склад вільних і зв'язаних внутрішніх ліпідів у вовні овець із різними дефектами. Установлено, що у вовняних волокнах незалежно від виду дефекту мають місце істотні зміни в якісному складі структурних ліпідів, проте загальний вміст вільних і зв'язаних ліпідів у всіх випадках є практично ідентичний. Характерно, що в складі як вільних, так і зв'язаних структурних ліпідів зваляної та одночасно зваляної і пожовтілої вовни зміни стосуються в основному вмісту вільних жирних кислот та церамідів, тоді як патологічне стоншення вовняного волокна супроводжується зменшенням вмісту сульфоліпідів.

Большинство транскриптов не являются матрицей для синтеза протеинов, а выполняют разнообразные функции, контролируя такие клеточные процессы, как эмбриогенез и дифференциация, импринтинг и инактивация Х-хромосомы, иммунный ответ и реакции на стресс. Значительная часть РНК, в том числе длинные некодирующие РНК (long non-coding RNA; lncRNA), выступают в роли сигнальных молекул, навигационных систем и платформ для cборки сложных рибонуклеиновых комплексов; участвуют в организации специальных клеточных доменов; связывают регуляторные протеины и микроРНК; являются предшественниками малых РНК. LncRNA осуществляют регуляцию транскрипции, альтернативного сплайсинга, редактирования, транспорта, трансляции и деградации мРНК. В процессах ремоделирования хроматина и контроля транскрипции важную роль играет пространственная структура lncRNA. Обзор посвящен различным аспектам функционирования длинных некодирующих РНК.

Узагальнено механізми передачі електронів на нерозчинний термінальний акцептор (анод) асоціацією хемоорганотрофних бактерій в біоелектрохімічних системах, які не є взаємовиключними. Їх розподілено на механізми: з використанням сполук-медіаторів електронного переносу; опосередкованої передачі електронів за допомогою проміжних продуктів метаболізму і прямої передачі електронів із поверхні клітини. Так, медіаторами електронного переносу слугують штучні або синтезовані бактеріями рибофлавін і похідні феназину, які також зумовлюють здатність бактерій до антагонізму. У механізмах опосередкованої передачі електронів за допомогою проміжних продуктів метаболізму, якими є низькомолекулярні карбонові кислоти, спирти, водень та ін., задіяні мікроорганізми з гідролітичною, кислотогенною та екзоелектрогенною активністю. Пряма передача електронів на нерозчинний анод можлива за рахунок мембранних структур (цитохроми, пілі та ін.). Асоціація мікроорганізмів, а, отже, й біохімічні механізми передачі електронів, залежать від походження інокуляту, субстрату, інтенсивності масообміну, умов аерації, потенціалів і розташування електродів та інших чинників, що визначаються технологічними і конструктивними біотехнологічними параметрами продукування електричної енергії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*734.26*551.322.6 + Е0*551.7*715.7

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*669.343.1 + Е0*551.7

Рубрики:

Загальна зоологія

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою сучасних методів молекулярного докінгу, квантової хімії та квантової теорії атомів у молекулах досліджено взаємодію протипухлинного препарату ТіоТЕФ з окремими нуклеотидними основами та дезоксирибонуклеозидмонофосфатами ДНК. Встановлено фізичні властивості одержаних комплексів "нуклеотидна основа + ТіоТЕФ" та "дезоксирибонуклеозидмонофосфат + ТіоТЕФ" та деякі закономірності зв'язування в них. Показано, що сильні водневі зв'язки типу NH°°°N є вирішальним чинником, який зумовлює високу селективність зв'язування ТіоТЕФ із гуанінвмісними ланками ДНК.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е0*723.411.2 + Е623.33*738.82*72

Рубрики:

Загальна біологія

Pisces Риби. Іхтіологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ