Модемное оборудование тропосферных линий связи является важным компонентом современных средств телекоммуникаций. Рассмотрены теоретические и практические аспекты выбора предпочтительного варианта модемного оборудования с учетом совокупности показателей качества. Цель работы - представление особенностей построения модемного оборудования тропосферных станций нового поколения, которые смогут обеспечивать высокую скорость передачи информации с гарантированным качеством обслуживания в условиях сложных стационарных и нестационарных помех, присущих тропосферным каналам. Поставленная цель достигается применением новых технических и архитектурных решений по построению модемного оборудования, спектрально-эффективных видов модуляции и кодирования, эффективных алгоритмов адаптации к изменяющимся условиям работы. Реализуемость предложенных подходов к построению модемного оборудования отрабатывается на прототипе такого оборудования на базе отладочных модулей HSMC ARRadio Daughter Card. Представлены особенности построения модемного оборудования тропосферных станций с высокой скоростью передачи информации. Для достижения предельных параметров таких станций предложено применение в модемном оборудовании новых технических и архитектурных решений, спектрально-эффективных видов модуляции (OFDM плюс линейная модуляция) и помехоустойчивого кодирования, эффективных алгоритмов адаптации к изменяющимся условиям работы, технологии SDR, структур кадров физического уровня. Предложены варианты конфигурации модемного оборудования применительно к режимам работы малогабаритной тропосферной станции. Выводы: предложены способы улучшения характеристик модемов для повышения эффективности современных малогабаритных тропосферных радиорелейных станций.

Існують сценарії застосування безпроводових сенсорних мереж, в яких використання наземного зв'язку стає неприйнятним: значна відстань між сенсорними вузлами, руйнування наземних ліній зв'язку під час стихійних лих та ін. Альтернативою наземного зв'язку під час вирішення завдання забезпечення передачі інформації від сенсорних вузлів може бути використання супутникових каналів зв'язку. Однак використання супутникового каналу пред'являє високі вимоги до енергетики приймально-передавальних пристроїв, що накладає обмеження на характеристики сенсорних вузлів. Мета досліджень - огляд існуючих методів застосування супутникових каналів зв'язку в безпроводових сенсорних мережах. Аналіз відомих публікацій, присвячених застосуванню супутникових каналів зв'язку в безпроводових сенсорних мережах, надав змогу виявити характерні сценарії, в яких застосування супутникових каналів може бути ефективним рішенням. Встановлено, що, незважаючи на додаткові складності застосування супутникових каналів зв'язку в безпроводових сенсорних мережах, які пов'язані з енергетичними обмеженнями сенсорних вузлів, супутникові канали здатні забезпечити необхідну територіальну гнучкість під час розгортання безпроводових сенсорних мереж. Висновки: використання супутникових каналів зв'язку в безпроводових сенсорних мережах має ряд нерозв'язаних проблем. Наприклад, відсутня методика вибору протоколу множинного доступу до супутникового каналу, яка необхідна для ефективного використання ресурсів каналу під час передачі різних типів трафіка. Перспективним напрямком застосування супутникових каналів зв'язку в безпроводових сенсорних мережах є метод утворення каналу передачі даних від групи рознесених сенсорних вузлів з енергетичними обмеженнями, який базується на принципах фазованих антенних решіток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч231.680.2

Рубрики:

Інформаційне забезпечення. Інформаційна база

Шифр НБУВ: Ж100651 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Технологія EFM, яка поширена на мережах доступу по мідним кабельним лініям, передбачає низку перетворень Ethernet-сигналу для його розподілення та передачі по багатьом парам кабелю з метою підвищення перепускної спроможності з'єднання. Так як пари кабелю можуть мати різні передаточні характеристики, то застосовуються методи нерівномірного розподілу Ethernet-потоку між парами. Це призводить до потреби передавати певні ідентифікатори параметрів передачі, що викликає зниження перепускної спроможності багатопарного з'єднання. Мета досліджень - аналітичне та практичне дослідження коефіцієнта використання перепускної спроможності багатопарного з'єднання SHDSL з EFM залежно від виду трафіку, що передається. Проведено аналіз всіх відомих публікацій та стандартів, присвячених технології EFM, а тпкож аналіз форматів фреймів протоколів, що використовуються в SHDSL системах з EFM, з метою вирахування співвідношення між корисними та службовими даними. Побудовано натуральну модель лінії з SHDSL EFM та проведено практичні дослідження її перепускної спроможності. Одержано теоретичні та практичні результати щодо коефіцієнта використання перепускної спроможності у багатопарному з'єднанні SHDSL з EFM. Висновки: методика досліджень та одержані результати можуть бути використані для оцінки реальної перепускної здатності ліній SHDSL з EFM у процесі укладання угод про якість надання послуг користувачу.

Хмарні обчислювальні середовища та сервіси на їх основі пропонують безпрецедентну економію коштів, вдосконалений обмін інформацією та ефективність функціонування інфраструктури. Відповідно, використання таких рішень надає змогу підвищити ефективність сервісів національного мережного сегменту. Таким чином, розроблення архітектури масштабованих сервісних мережних систем є ключовим аспектом, який безпосередньо формуватиме перевагу національних електронних сервісів, як державного, так і приватного секторів. Мета дослідження - пошук шляхів оптимальної консолідації хмарних сервісних систем для своєчасних трансформацій єдиного національного інформаційного простору України. На думку авторів, забезпечення можливостей впливу на дані процеси з боку державних наглядових структур є критично важливим для України. Актуальність досліджень у даному напрямі підтверджується швидким розвитком і синтезом комерційних технологій, які роблять процес впровадження хмарних систем простішим, безпечнішим, а також значно продуктивнішим за критеріями прозорості, інтегрованості, розширення (масштабованості), якості сервісу. Впровадження хмарних сервісів державними та приватними операторами розподілених сервісних платформ потребує консолідації потреб у хмарних сервісних технологіях, а також узгодження тарифів на їх використання державними наглядовими органами, наприклад НКРЗІ України. Очевидно, що розробники хмарних сервісних рішень повинні мати у розпорядженні інструментарій для підтримування оптимальної сервісної доступності та якості, базуючись на необхідних технічних та цільових критеріях. Запропоновано архітектурні особливості реалізації хмарних сервісних технологій, які, зокрема, використовують існуючі приватні хмарні структури, для підтримки урядових та державних сервісних систем за значного зниження рівня капітальних затрат, за умов підтримки необхідного рівня безпеки. Висновки: ефективне створення єдиного інформаційного середовища хмарної сервісної мережної системи передбачає дата-центричну модель (у перспективі DaaS), яка містить ядро на основі довірених ЦОД, котрі мають необхідний рівень захищеності та функціональності, поширюючи відповідну політику на всі консолідовані ЦОД різних операторів хмарної мережної системи в межах національного сегменту за рахунок інтероперабельності, яка надає змогу надавати послуги в обсягах, що необхідні саме тут і зараз, шляхом реплікації та міграції відповідних сервісів і пов'язаних даних (в тому числі міжоператорської та кросплатформенної).

Для забезпечення потрібної якості обслуговування користувачів та оптимального використання ресурсів мережі оператора за сучасних умов телекомунікаційний оператор може розгортати сервіси за допомогою концепції Віртуалізації Мережевих Функцій (NFV), що має принципові відмінності від традиційного виділеного апаратного забезпечення. Для досягнення очікуваних від NFV переваг, фізичні ресурси мають використовуватися ефективно. Це вимагає ефективних алгоритмів визначення, на які фізичні ресурси розташовуються мережеві функції. Мета досліджень - підвищення ефективності роботи мобільної мережі за допомогою оптимального виділення ресурсів у гібридному середовищі дата центрів. Аналіз всіх відомих публікацій, присвячених віртуалізації мережевих функцій мобільної мережі, надав змогу виявити підхід до моделювання виділення ресурсів, а також показав відсутність рішень щодо важливих питань цього процесу (продуктивності функціональних блоків, гетерогенності середовища). Запропоновано аналітичний підхід до моделювання та дослідження виділення ресурсів для віртуалізованих мережевих функцій у мобільній мережі телекомунікаційного оператора. Висновки: для моделювання виділення ресурсів для віртуалізованих мережевих функцій може бути використана методика вбудовування віртуальної мережі (Virtual Network Embedding), змінюючи обмеження в якій можна одержувати результати для різних сценаріїв розгортання. Так, додавши ряд обмежень до класичного формулювання задачі, можна врахувати продуктивність мережевих функцій та гетерогенність (гібридність) середовища розгортання.

Збір електромагнітної енергії вільних коливань є актуальною темою. Система для збору електромагнітної енергії має багато складових елементів, що робить проектування цих пристроїв комплексною проблемою. Мета досліджень - оптимальні способи збору й акумуляції енергії електромагнітних коливань. Здійснено аналіз всіх відомих публікацій, присвячених збору та акумуляції електромагнітної енергії вільних коливань, а також виявлення певних оптимальних елементів для систем збору. За кожним зі складових елементів системи збору енергії електромагнітних коливань (антени, детектори, узгоджувальні кола та ін.) представленл оптимальні рішення, а також певні практичні рекомендації щодо реалізації. Також запропоновано надширокосмугові імпульсні сигнали, які можуть бути використані для більш енергетично ефективних комунікацій. Висновки: збір електромагнітної енергії може бути ефективно застосованих для живлення певних пристроїв (наприклад, сенсори). Також з метою ефективного використання енергії, надширокосмугові сигнали можуть бути застосовані в цих приладах.