Індекс рубрикатора НБУВ: Д131.9

Рубрики:

Космічна зйомка

Шифр НБУВ: Ж16489 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано сучасні тенденції горизонтальних і вертикальних зміщень території заходу України за ГНСС-даними, з побудовою відповідних карт рухів і з виділенням зон деформацій верхнього шару земної кори. Об'єктом дослідження є горизонтальні та вертикальні деформації верхнього шару земної кори. Мета роботи - виявлення та аналіз деформаційних зон на Заході України. Вихідними даними є горизонтальні та вертикальні швидкості 48 ГНСС-станцій із 2018 до 2021 року мережі "Geoterrace" на Заході України, відомі тектонічні карти території та описові матеріали. Методика передбачає порівняння та аналіз сучасних деформацій земної кори регіону з його відомою тектонічною структурою. У результаті вперше побудовано карти горизонтальних швидкостей ГНСС-станцій і деформацій верхнього шару земної кори Заходу України як єдиного регіону та вертикальних швидкостей ГНСС-станцій. Установлено, що деформації території Заходу України є складними і лише частково співвідносяться з відомою тектонічною будовою в регіоні. Більшість ГНСС-станцій зазнають висотних просідань, імовірно, в зв'язку з денудаційними процесами, але Галицько-Волинська западина практично не просідає. На схилах Українського щита помітна кореляція вертикальних зміщень і глибини залягання поверхні кристалічних порід. Зони стиску виділяються на Закарпатті, що відповідає території Закарпатського глибинного розлому, а інша - на північному-заході регіону. Окремо необхідно виділити регіон довкола м. Хмельницький, де спостерігаються аномальні вертикальні та горизонтальні зміщення. Надано геодинамічну інтерпретацію аномальних зон деформацій. Визначені швидкості ГНСС-станцій зі збільшенням часового інтервалу спостережень нададуть можливість встановити особливості просторового розподілу руху земної кори на території Заходу України та в майбутньому створити відповідну регіональну геодинамічну модель.

Розглянуто подання зовнішнього гравітаційного поля Землі, які доповнюють його традиційну апроксимацію рядами за кульовими функціями. Необхідність додаткових засобів опису зовнішнього потенціалу продиктована потребою його вивчення та використання в точках простору, що є близькими до поверхні Землі. Саме в таких областях виникає потреба дослідження збіжності рядів за кульовими функціями та адекватного визначення значення потенціалу. Представлення зовнішнього гравітаційного поля Землі інтегралами простого та подвійного прошарку з залученням апарату апроксимації кусково-неперервної функції в середині еліпса надає змогу розширити для рядів, що подають потенціал, область збіжності до всього простору поза еліпсом інтегрування. Тому, як результат, значення гравітаційного потенціалу збігається зі значеннями цих рядів поза тілом, що містить маси надр (крім еліпса інтегрування). Це надає можливість оцінювати поведінку гравітаційного поля в приповерхневих областях і виконувати з більшою достовірністю дослідження геодинамічних процесів. Апроксимація гравітаційного поля за допомогою поверхневих інтегралів окреслює також геофізичний аспект задачі. Адже під час її розв'язання здійснюється побудова двовимірних підінтегральних функцій, що однозначно визначаються набором стоксових сталих. При цьому коефіцієнти їх розкладів у ряди визначаються за лінійними комбінаціями степеневих моментів їх функцій. Отримані розклади функцій можуть бути використані для дослідження особливостей зовнішнього гравітаційного поля, наприклад, вивчення його асиметрії відносно екваторіальної площини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д344.04 + Д443.4

Рубрики:

Морські відкладення

Геофізичні методи пошуків та розвідки

Шифр НБУВ: Ж16489 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета досліджень - аналіз впливу геодинаміки регіону на формування колекторів вуглеводнів у карбонатній нижньовізейсько-турнейській товщі, обгрунтування пасток вуглеводнів у межах Мачусько-Тищенківської ділянки (МТД) південної прибортової зони Дніпровсько-Донецької западини, завдання пошукового буріння на нафту та газ і нових ефективних методів стимуляції припливів газу до свердловин. Використано стратиграфічний, літологічний, тектонічний, палеотектонічний методи вивчення геології та нафтоносності, та метод геологічних аналогій. Досліджено газоносні карбонатні породи ранньовізейсько-турнейського віку на VNL. За результатами порівняння з іншими нафтогазоносними регіонами доведено, що вони є куполами карбонатних платформ (уолсортськими фаціями). В межах ділянки виділено 3 ешелони біогермних вапняків, показано етапи їхнього формування. Визначено залежність колекторських властивостей вапняків від їхніх біофаціальних типів. Показано роль тектонічної тріщинуватості у формуванні порід-колекторів. Зазвичай тектонічні тріщини зацементовані кальцитом унаслідок дії пластових вод. Висловлено припущення про формування мікротріщинуватості у щільних вапняках унаслідок плюмтектоніки. Воно полягає у вторгненні високоенергетичних флюїдів із глибин землі, природному флюїдорозриві порід і формуванні в них неантиклінальних вуглеводневих скупчень. Імовірними місцями прориву флюїдів можуть бути зони глибинних розломів: МТД перетинає Інгулецько-Криворізько-Крупецька шовна зона. Заповнення мікротріщин вуглеводнями запобігає їх цементуванню. Наведено приклади мікротріщинуватості в керні свердловин. Встановлено зменшений винос керна з мікротріщинуватих пластів. Для виділення у карбонатних товщах інтервалів із мікротріщинуватістю запропоновано застосовувати інформацію про зменшення винесення керна, а також швидкості буріння порід. З метою стабілізації та збільшення припливів газу з карбонатних колекторів до свердловин запропоновано застосування скерованих багатоступеневих гідророзривів, а також кислотних гідророзривів, які забезпечать зв'язок свердловин з газонасиченими колекторами. Визначено ймовірні чинники негативного впливу на довкілля під час проведення гідророзривів. На значних глибинах крім тектонічної тріщинуватості можлива адіабатична мікротріщинуватість щільних літотипів порід, зумовлена природним флюїдоророзривом осадової товщі вуглеводневими газами. Це надає можливість відкриття вуглеводневих скупчень нового типу, які не пов'язані з антиклінальними пастками. Рекомендовано геофізичні дослідження та розміщення шести свердловин з метою пошуків покладів вуглеводнів на МТД та застосовувати ефективні методи збільшення припливу газу до свердловин із низькопроникних карбонатних порід.

Мета дослідження - проаналізувати фактори розвитку, особливості поширення та ландшафтну диференціацію геолого-геоморфологічних процесів у субальпійському й альпійському високогір'ї Чорногори, а також визначити вплив геологічної будови та морфометричних особливостей на інтенсивність їхнього розвитку. Методичною основою дослідження є комбінація методів польових досліджень і геоінформаційного аналізу засобами ГІС, що надало змогу визначити у високогір'ї Чорногори основні осередки розвитку обвалів, осипів, зсувів і лінійної ерозії. На основі ландшафтного підходу проаналізовано просторову диференціацію геолого-геоморфологічних процесів у розрізі висотних місцевостей і ландшафтних стрій і проведено їх комплексний аналіз, а за допомогою геоінформаційної та статистичної обробки даних про розміщення та чисельність осередків розраховано інтенсивність прояву негативних процесів. Основним результатом дослідження є укладена карта поширення негативних геолого-геоморфологічних процесів (обвалів, осипів, зсувів, лінійної ерозії) у ландшафтних комплексах субальпійського й альпійського високогір'я Чорногори, а також карта на ключову ділянку в околицях г. Смотрич, яка відображає ландшафтну диференціацію цих процесів на рівні ландшафтних стрій та урочищ. У результаті дослідження проаналізовано структуру та специфіку розвитку геолого-геоморфологічних процесів у геокомплексах різного походження та з різними морфологічними та морфометричними параметрами. Вплив геологічної будови на розвиток процесів проявляється у домінуванні масивних пісковиків і пісковикового флішу, які сприяли розвитку великих і крутосхилих форм рельєфу із притаманними їм інтенсивними обвально-осипними процесами та лінійною ерозією. Аналіз інтенсивності прояву цих процесів свідчить про найбільший їх розвиток у геокомплексах давньольодовиково-екзараційного походження - карах, цирках, трогових долинах, нівальних нішах тощо. Розвиток, характер та інтенсивність прояву негативних геолого-геоморфологічних процесів у ландшафтних комплексах нівально-ерозійного та денудаційного походження суттєво відрізняються. Особливістю диференціації процесів тут є чітка залежність їх від складу та особливостей залягання пластів корінних порід, морфометрії рельєфу тощо. Важливим результатом дослідження є укладена згадана вище карта на ділянку високогір'я в околицях г. Смотрич, яка відображає приурочення раніше малодосліджених зсувних процесів до вузьких смуг поширення аргілітів та аргілітового флішу. Визначено взаємозв'язок різноманіття та поширення негативних геолого-геомофрологічних процесів із генезисом ландшафтних комплеків високогір'я Чорногори, їхньою структурою, структурно-літологічними та морфометричними особливостями. Проаналізовано та описано ландшафтну диференцію та інтенсивність прояву обвалів, осипів, зсувів та лінійної ерозії у високогір'ї досліджуваного масиву.

Досліджено механізми становлення різноманітних складчастих форм інверсії осадового басейну на прикладі і з урахуванням особливостей будови Дніпровсько-Донецької палеорифтової системи. З цією метою систематизовано дані про структури та літофаціальне наповнення ДДЗ-Донбасу, застосоване числове моделювання деформацій континентальної літосфери і чохла басейну в умовах колізійного стиснення. Показано, що прояв основних форм складчастості - переривчастої, перехідної, повної - супроводжується характерними літофаціальними особливостями чохла; відповідно до цього сформульовано базове припущення про залежність процесу складкоутворення від літофаціального та літогенетичного факторів, що визначили властивості міцності осадової товщі, яка вступає у стадію деформаційної інверсії (принцип літофаціальної механіки). Загалом моделюванням підтверджено вирішальне значення умов горизонтального стиснення в становленні складчастих структур; відзначено роль осадового басейну як самодостатнього атрактора деформацій в масштабі літосфери. Встановлено, що перехідний складчастий парагенезис Донбасу - гребнеподібна Головна антикліналь і прилеглі положисті структури - може бути наслідком неоднорідностей міцності особливого роду: осьової ослабленої зони в чохлі та високоміцного (компетентного) шару з осьовим мінімумом потужності; сам механізм формування парагенезису Головної антикліналі визначається як комплексний, що включає вертикальну в'язкопластичну течію вздовж осі басейну та вигин на видаленні. Показано, що переривчасті складки (підняття) ДДЗ можна трактувати як результат стиску чохла з довільним сполученням ослаблених і зміцнених порід; натомість повна складчастість Східного Донбасу та кряжа Карпінського зв'язується з вигином компетентного шару постійної потужності. Вперше отримано модельне підтвердження механізмів формування складчастих структур первиного (основного) етапу інверсії ДДЗ і Донбасу (зокрема Головної антикліналі), які тривалий час були проблемою в регіональних тектонічних дослідженнях і реконструкціях. Складкоутворення безпосередньо пов'язане з особливостями осадового наповнення западин у межах сформульованого принципу літофаціальної механіки. Результати моделювання та висновки з необхідною обережністю можна запропонувати як основу для пояснення походження основних типів складчастості в межах як внутрішньоконтинентальних осадових басейнів, так і крайових складчастих поясів.

Визначати фізичні параметри геоматеріалів у високих термобаричних умовах необхідно в зв'язку з фундаментальними проблемами геології та геофізики, а також для вирішення прикладних завдань, де особливо важливим є встановлення зв'язків між фізичними параметрами та хімічними компонентами гірських порід у термобаричних умовах, близьких до умов в надрах Землі. Мета роботи - вивчення особливостей впливу хімічних компонентів на пружні та густинні властивості магматичних і метаморфічних порід континентальної та океанічної літосфери за високих термобаричних умов. Пружні та густинні характеристики порід континентальної та океанічної літосфери визначено ультразвуковим імпульсним методом. Експерименти проведено в твердофазній установці високого тиску типу циліндр-поршень за методикою, яка передбачає одночасне визначення швидкостей поздовжніх і поперечних хвиль, а також густини під час одного досліду на одному зразку гірських порід у високих термобаричних режимах до 1,5 - 2,0 ГПа. На підставі експериментального дослідження пружних і густинних властивостей порід континентальної й океанічної літосфери виявлено якісний зв'язок між цими параметрами та хімічним складом зразків в умовах високих термобаричних режимів. Вперше встановлено, що в досліджених гірських породах вплив оксидів на швидкості пружних хвиль, а також на густини залежить від регіонів, тому з підвищенням тиску в одних районах вони збільшуються, а в інших - знижуються. Таке явище пояснюється відмінністю в атомній будові речовини. Виявлено, що в розрізі літосфери швидкості пружних хвиль і густина з глибиною зростають зі зміною хімічного складу гірських порід: від кислого складу до середнього, до основного, та нарешті, ультраосновного складу. Взаємозв'язок хімічного складу гірських порід і мінералів із пружними та густинними властивостями уможливлює прямий пошук твердих корисних копалин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д443.414.26

Рубрики:

Методи магнітно-телуричного поля

Шифр НБУВ: Ж16489 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - обгрунтування наукових засад комплексного підходу до вирішення еколого-геологічних проблем, що пов'язані з процесами засолення підземних вод на території Калуського гірничопромислового регіону, кількісної оцінки динаміки такого засолення та його зв'язку з річковою системою на основі отриманих даних геохімічних і геофізичних спостережень. Актуальність робіт визначається необхідністю вирішення таких завдань: виявлення джерел забруднення підземних вод; означення територій засолення, зокрема населених пунктів, у межах яких горизонти питних вод стають непридатними для безпосереднього використання; характеристика динаміки, тобто ступеня засолення та швидкості його змін у просторі та часі; визначення небезпеки для працездатності водозабірних комплексів водопостачання; визначення небезпеки забруднення річкового басейну. Методика полягає у встановленні кореляційного звязку між гідрогеохімічними та електрометричними спостереженнями та визначенні закономірності переходу від вимірювань електричного опору до мінералізації підземних вод, у створенні просторово-часових моделей динаміки мінералізації підземних вод та оцінці ризиків забруднення поверхневих водотоків з урахуванням основних джерел забруднення та в наданні вихідних даних для прийняття управлінських рішень. За допомогою гідрогеохімічних спостережень (мінералізація грунтових вод) та електророзвідувальних робіт (вимірювання електричного опору) встановлено кореляційні зв'язки між геофізичними характеристиками, притаманними водоносному горизонту, та мінералізацією грунтових вод, що в результаті надало змогу за даними площинних геофізичних досліджень коняретизувати джерела та окреслити площу та ступінь засолення. За режимними спостереженнями встановлено напрям руху фронту засолення та його швидкість. За отриманими кількісними характеристиками динаміки засолення водоносного горизонту наведено розрахунок ризиків забруднення річок Лімниця та Дністер. Наукова новизна полягає у подальшому розвитку способу оцінювання мінералізації підземних вод за результатами геофізичних досліджень, зокрема, методом електророзвідки. Вперше створено просторово-часові моделі динаміки мінералізації підземних вод на території Калуського гірничопромислового району (КГПР). Вперше наведено оцінку ризиків забруднення поверхневих водотоків (рр. Лімниця, Дністер) з урахуванням основних джерел забруднення в межах КГПР. Застосування одержаних результатів надає можливість у стислі терміни дослідити ділянки, що пов'язані з можливими забрудненнями території, надати вихідні дані для подальшого планування та прийняття управлінських дій. Надійний прогноз надає змогу передбачити заходи для зменшення екологічного навантаження на водоносний горизонт, що є єдиним питним горизонтом для м. Калуш.