Проведення Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи, "Формули-1" та інших великих змагань сприяло оновленню не лише технічної бази об'єктів спорту вищих досягнень, а й також споруд для масового заняття спортом. Саме логістика вирішує проблему комплексного підходу до підвищення якості їх обслуговування. Тому кожній спортивній організації для покращання сервісного обслуговування, задоволення потреб клієнтів потрібна професійна підготовка фахівців, яка включатиме логістичну компетентність. Мета дослідження - розробити та охарактеризувати основні компоненти моделі формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів. Проведено аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури та інформаційних джерел мережі "Інтернет"; вивчення та систематизацію освітньо-професійної програми "Фізична культура і спорт" першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 017 "Фізична культура"; викоритано метод теоретичного моделювання. Обгрунтовано значення логістичного підходу у сфері фізичної культури та спорту. Проаналізовано компоненти та методологічні підходи формування логістичної компетентності. Охарактеризовано основні педагогічні умови, які покладено в основу моделі формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів: умови-передумови, ситуативні умови та умови-вимоги. Виокремлено основні логістичні компетенції майбутніх фахівців із фізичної культури та спорту. Визначено основні рівні мотивації формування логістичної компетентності. Охарактеризовано методи та технології формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів. Визначено компоненти логістичної компетентності залежно від рівня її сформованості. Проаналізовано та визначено зміст видів контролю, які виявляють рівень формування логістичної компетентності. Розроблено та теоретично обгрунтовано компоненти моделі формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів. Результатом є позитивна динаміка формування логістичної компетентності майбутніх тренерів-викладачів у процесі професійної підготовки. Модель має відкритий характер; за необхідності, може поповнитися новими компонентами.

Сьогодні у Франції спорт для осіб з інвалідністю розвинений на високому рівні. Цьому сприяють дієві закони, давні традиції занять фізичним вихованням і спортом серед людей з особливими потребами, функціонування спеціальних організацій. Мета роботи - навести історію спорту для осіб з інвалідністю у Франції, визначити ключові дати та встановити осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток галузі. Для її вирішення використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-типологічний та історико-системний) методи дослідження. Одними з важливих чинників, котрі вплинули на систему організації інваспорту у Франції, були наслідки двох світових війн. Чиновники та функціонери добре усвідомлювали критичну необхідність повернення травмованих людей до нормального життя, у тому числі через заняття спортом. Вагомий внесок у розвиток спорту для осіб з інвалідністю у Франції здійснили Eu. Rubens-Alcas, P. Bernhard, A. Trannoy, Ph. Berthe, P. Volait, M. Avronsart, A. Auberger, Y. Nayme, G. Masson, M. Pasqualini. Ключовими в історії галузі є такі дати: 1918 р. - створення Французької спортивної федерації глухонімих; 1924 р. - проведення Олімпійських ігор для глухих у Парижі та заснування Міжнародного спортивного комітету глухих; 1954 р. - створення Спортивного товариства осіб з інвалідністю у Франції; 1975 р. - заснування Національного інституту експертних досліджень і результативності в спорті; 1977 р. - утворення Французької федерації спорту інвалідів; 1979 р. - проведення зимових Дефлімпійських ігор у французькому Мерібелі; 1992 р. - проведення зимових Паралімпійських ігор в Альбервілі (Франція) та заснування Французького паралімпійського та спортивного комітету; 2010 р. - створення комітету імені Eugune Rubens-Alcais. Отримані результати надають можливість розширити спеціалізовані навчальні курси у ЗВО України спортивного профілю.

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Фізкультурно-спортивне товариство "Динамо" зробило свій внесок у розвиток спорту та проведення спортивно-масової роботи серед службовців і населення на Волині. У процесі історичного розвитку виробилася своя система фізичного виховання населення та підготовки спортсменів з олімпійських і неолімпійських видів спорту, яка, на жаль, за останні роки дещо знизилася, а результати діяльності розгублені та з роками стають забутими. Мета дослідження - розкрити історичні передумови становлення та розвитку спортивного товариства "Динамо" на Волині. Методи дослідження - історико-педагогічний аналіз архівних документів, звіти спортивної організації "Динамо", спортивного управління Волинської обласної держадміністрації, опитування тренерів і керівників спортивних товариств, ДЮСШ, інформаційних ресурсів мережі "Інтернет". Аналіз та узагальнення архівних даних, опитування спортсменів, тренерів, чиновників надали можливість розкрити історичний розвиток ФСТ "Динамо" на Волині. ФСТ "Динамо" в 1991 р., після розпаду СРСР, змогла зберегти спортивну організацію, види спорту та створити свою структуру. І з роками поступово збільшувалися види спорту з олімпійських і неолімпійських програм на Волині. За роки незалежності України ФСТ "Динамо" підготовлено 12 учасників Олімпійських ігор, 3 - ЗМСУ, 10 - МСУМК, 30 - МСУ з олімпійських і 1 - ЗМСУ, 7 - МСУМК, 10 - МСУ неолімпійських видів спорту. Проведений історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку ФСТ "Динамо" на Волині надав можливість розкрити певні особливості діяльності його в період СРСР і незалежної України. Значний внесок у розвиток спортивно-масової роботи на Волині та в Україні належить ФСТ "Динамо". Протягом періоду існування спортивне товариство створило умови для підготовки спортсменів високого рангу з олімпійських і неолімпійських видів спорту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ц4(4УКР)3

Рубрики:

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ц4(4УКР)36

Рубрики:

Збройні сили в цілому

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Активність занять студентів у процесі навчання плавання визначається їхнім особистим ставленням. В умовах сучасної вищої школи пріоритети здобувачів виступають основою для реформування освітнього процесу. Мета роботи - визначити суб'єктивні чинники ставлення студентів Херсонського державного університету (ХДУ) до навчання плавання. Проведено теоретичний аналіз та узагальнення, вивчення документальних матеріалів; використано соціологічні методи опитування (анкетування), методи математичної статистики. До опитування впродовж вересня - жовтня 2020 р. залучено здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) ступенів освіти ХДУ. Загалом було 1513 респондентів. Виявлено достатньо високу та активну позицію студентства, яка повинна бути покладена в основу подальшого формування та підтримання мотивації до систематичних занять плаванням як в умовах ЗВО, так і в подальшому житті. Це може бути позитивно перенесено й на інші види рухової активності (види спорту). Загалом можна стверджувати про підтримання тенденцій у фізичному вихованні студентської молоді ХДУ та дотримання студентоцентрованого та компетентнісного підходу в навчанні. Результати опитування доводять, що не всі респонденти вбачають можливість і бажання до занять плаванням. Однак організація системи навчання плавання матиме ресурсне наповнення орієнтовно в межах 60 - 70 %, зважаючи на структуру вподобань студентів. Це доводить попередні припущення та ставить вимогу додаткового вивчення й урахування організаційних і методичних особливостей під час безпосередньої реалізації змісту навчання плавання студентів ЗВО. Встановлено, що ранжування чинників за частками на певних роках навчання вказало, що беззаперечний негативний вплив на участь у систематичних заняттях плаванням чинять відсутність часу та бажання здобувачів вищої освіти. Для інших чинників притаманні менші частки відповідей респондентів і незначні відмінності в значеннях, виходячи з думок респондентів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.159.204

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Діяльність військовослужбовця характеризується постійним підвищеним фізичним і психічним напруженням, впливом на його психіку певних стресових чинників бойової діяльності, пов'язаних із постійним ризиком для життя. Зі свого боку, постійне напруження під час виконання специфічних завдань, порушення режиму дня, харчування та відпочинку зменшують пристосувальні резерви організму та призводять до розвитку дезадаптаційного синдрому, порушень психоемоційного статусу та працездатності. Фізична підготовка, як основний елемент бойової підготовки є важливим чинником, від якого залежать професійна реалізація та становлення військовослужбовців як фахівців своєї справи, що забезпечує якісне виконання бойових завдань, адже спроможне забезпечити швидку адаптацію до військової служби та швидке оволодіння військово-прикладними навичками. Отже, забезпечення своєчасної реабілітації та відновлення функціональних можливостей є важливим та актуальним науково-практичним завданням сучасної спортивної науки. Мета роботи - дослідити та проаналізувати особливості способу життя та стан спеціальних фізичних якостей військовослужбовців, які мали контузію, як чинників, що забезпечують бойову готовність. Провекдено аналіз наукової літератури та документальних джерел; спостереження, тестування; педагогічний експеримент. Проведені дослідження свідчать про важливість оцінки й аналізу особливостей способу життя військовослужбовців, які мали контузію. Результати анкетування свідчать про те, що спосіб життя більшості учасників є таким, що не відповідає гігієнічним нормативам (недостатня тривалість нічного сну, порушення режиму харчування, надлишкова тривалість професійної діяльності тощо). Установлено негативну тенденцію, яка полягає в поступовому скороченні питомої ваги осіб із загальним станом за рахунок збільшення кількості осіб із незадовільним станом, присутні чинники ризику, які суттєво знижують бойову здатність військовослужбовців. Результати дослідження свідчать про пошук чинників, які потребують організації цілеспрямованої рекреації, метою якої є відновлення функціональних можливостей військовослужбовців.

В основу будь-якої діяльності, у тому числі спортивної, покладено процес формування нових функціональних систем, які забезпечують пристосування до цієї діяльності. Ефективність таких функціональних систем, з одного боку, залежить від уроджених нейродинамічних властивостей організму, а з іншого - від особливостей тренувального процесу. Дослідження особливостей нейрофізіологічних процесів у спортсменів має важливе значення для спортивного відбору і є основним підгрунтям управління системою підготовки спортсменів до змагального періоду. Для досягнення високих результатів у спорті потрібно мати не лише хороші фізичні якості, але й спеціальні особливості перцептивних функцій, зокрема в тих видах спорту, які вимагають швидкої реакції під час нестандартних умов гри, переключення з одного моменту на інший і правильного вибору рішення під час поставленої мети. Мета дослідження - вивчення та аналіз особливостей просторової локалізації джерел викликаної активності кори головного мозку в спортсменів - футболістів і легкоатлетів. Відповідно до мети поставлено такі завдання: проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми дослідження викликаних потенціалів у спортсменів; вивчити та проаналізувати просторову локалізацію джерел викликаної активності кори головного мозку в спортсменів - футболістів і легкоатлетів. У дослідженні використано метод електроенцефалографії, ICA-аналіз, методи математичної статистики. У результаті дослідження в обох групах спортсменів виявлено джерела викликаної активності в передньоасоціативних відділах кори головного мозку. У футболістів під час сприйняття та обробки значимого об'єкта встановлено джерела активності в тім'яній ділянці кори, у легкоатлетів - передньолобових і скроневих. Не спортсмени характеризувалися джерелами викликаної активності в таламусі та парагіпокампі. Встановлено, що лобова ділянка бере участь в оцінці смислового значення стимулу. Таламус через свої таламокортикальні та кортикальноталамічні зв'язки впливає на кору півкуль великого мозку, а кора - на нього. Встановлено позитивний вплив спортивної діяльності на процеси сприйняття та обробки значимої інформації в корі головного мозку.