Острая лейкемия является генетически обусловленным заболеванием, в связи с чем исследования по выявлению и изучению генетических маркеров, наиболее характерных для данной патологии, у детей являются чрезвычайно актуальными. Известно о существовании определенной связи между дерматоструктурами и хромосомами человека. Результаты изучения особенностей дерматоглифики у детей с острой лейкемией с учетом кариотипа клеток опухолевого клона показали, что у детей с острой лимфобластной лейкемией и острой миелобластной лейкемией с экспрессией химерных генов, характерных для каждого варианта заболевания, выявляли определенные патологические дерматоглифические признаки, присутствие которых на пальцах и ладонях обуславливают соответствующие хромосомы.

Грип залишається важливою проблемою сучасної медицини, спричиняючи сезонні епідемічні підйоми та пандемії. Щороку в світі трапляється 3 - 5 млн тяжких випадків грипу та 250 - 500 тисяч з них закінчується летально. Велика увага у веденні хворих на грип приділяється специфічній противірусній терапії. На меті лікування є зменшення інтенсивності симптомів, скорочення гострого періоду захворювання та попередження ускладнень. Для специфічної терапії грипу використовують дві основні групи препаратів прямої дії: блокатори М2-рецепторів (римантадин) та інгібітори нейрамінідази (озельтамівір, занамівір). Мета клінічного дослідження - вивчення ефективності та переносимості препарату Ремавір (римантадин виробництва AT "Олайнфарм", Латвія) при лікуванні дітей з гострими респіраторними інфекціями, що супроводжуються грипоподібним синдромом та грипом. Результати дослідження показали, що призначення Ремавіру дітям з підозрілими або підтвердженими випадками грипу скорочує тривалість гострого періоду хвороби, пришвидшує нормалізацію загального стану хворих, попереджає виникнення ускладнень.

Приведены результаты фармакоэкономической оценки использования препарата Уролесан (капли оральные по 25 мл во флаконе производства ПАО "Галичфарм") по сравнению с препаратом Канефрон H (капли оральные по 100 мл во флаконе производства фирмы "Bionorica AG", Германия) в комплексном лечении больных с острым циститом. Установлено, что Уролесан обладает фармакоэкономическими преимуществами по сравнению с препаратом Канефрон H при равной клинической эффективности и безопасности.

Наведено результати клініко-анамнестичного, променевого та лабораторного досліджень 150 пацієнтів з різними типами поліпозного риносинуситу (аспірин-асоційованим, алергійним та пов'язаним з порушенням аеродинаміки носового дихання). У результаті дослідження виявлено достовірні відмінності у показниках пацієнтів різних клінічних груп. Наявність відмінностей у статі, віці, важкості клінічних проявів та характеру патологічних змін дозволила виділити найбільш поширені клінічні фенотипи поліпозного риносинуситу. Хворих з аспірин-асоційованим поліпозом у порівнянні з іншими типами відрізняє початок захворювання у зрілому віці, переважання жіночої статі, особлива важкість клінічних проявів, тотальне або субтотальне ураження пазух та пов'язана з цими ознаками резистентність до стандартних методів лікування. Наведені фенотипи розглянуті у рамках чітко визначеної патології, що дозволяє оптимізувати діагностичний процес і визначити адекватну терапевтичну тактику у кожному конкретному випадку.

Острый бронхит как проявление острой респираторной вирусной инфекции (ОРВИ) - одна из наиболее частых причин назначения антибиотиков в педиатрической практике. Учитывая то, что применение антибактериальных препаратов при неосложненных ОРВИ в настоящее время признано нецелесообразным, а объективно оценить риск распространения воспаления на нижние сегменты респираторного тракта не представляется возможным, педиатр оказывается в достаточно затруднительной ситуации. В этом случае неоспоримые преимущества имеют стандартизованные растительные препараты, которые, помимо секретолитического, оказывают прямое противовирусное и противовоспалительное действие. Под наблюдением находилось 288 детей в возрасте от 3 до 18 лет, проходивших лечение на базе 6 ЛПУ по поводу ОРВИ с кашлем. Основная группа (n = 144) получала базовым Бронхипрет + симптоматическая терапия. Группа сравнения (n = 144) - синтетический секретолитик (амброксол) + симптоматическая терапия. На протяжении 10 сут в динамике регресса кашля в обеих группах достоверной разницы не прослеживалось. Частота присоединения острого бронхита в группе сравнения составила 14,58 %, а в основной группе - 9,72 %, что на 33 % меньше, чем в группе, получавшей синтетический секретолитик. Таким образом, применение фитопрепарата с комплексным действием Бронхипрет в качестве мукоактивного препарата у детей с ОРВИ, сопровождающейся кашлем, позволяет снизить вероятность присоединения острого бронхита как осложнения вирусной инфекции на 33 %.

Цель работы - оценить клиническую эффективность препарата диацереин (Флекцерин) у пациентов с остеоартрозом (ОА) коленных суставов и суставов других зон (суставы кистей рук и тазобедренные суставы) и его влияние на уровень системного воспаления, потребность в нестероидных противовоспалительных препаратах (НПВП), а также зависимость выраженности эффекта от наличия/отсутствия у пациента ожирения. Исследование включало 40 пациентов с ОА, разделенных на 2 группы в соответствии со схемой лечения, сопоставимых по основным демографическим и клиническим характеристикам. Пациенты основной группы (n = 20, средний возраст 57 лет) в составе комплексной терапии получали препарат Флекцерин в дозе 50 мг 1 раз в день в течение первых двух недель с последующим увеличением до 100 мг в сутки в 2 приема. Пациенты группы контроля (n = 20, средний возраст 54 года) получали только симптом-модифицирующие препараты: аналгетики и НПВП. Срок наблюдения составил 2 мес. Выводы: в ходе исследования продемонстрирована клиническая эффективность Флекцерина в отношении уменьшения болевого синдрома (в покое и при нагрузке) и системного воспаления, улучшения функциональной подвижности суставов на фоне снижения потребности в дополнительном использовании НПВП, улучшения приверженности пациентов к терапии и снижения уровня тревожно-депрессивных расстройств. При этом наличие ожирения у пациентов с ОА может рассматриваться как фактор, замедляющий и снижающий эффективность ответа на фармакологическое лечение ОА, подчеркивая актуальность нефармакологических методов лечения (борьба с избыточной массой тела), чему уделяется особое внимание в международных рекомендациях по лечению ОА.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.25 + Р64-32

Рубрики:

Розсіяний склероз (множинний склероз)

Психіатрія

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - співставлення тяжкості неврологічного дефіциту, перебігу у гострий постінсультний період і ступеня функціонального відновлення у хворих з ішемічним інсультом через рік залежно від рівня нейрон специфічної енолази (НСЕ) у 1, 3-ю та 7-у добу. Обстежено 48 хворих: 28 чоловіків і 20 жінок у віці 45 - 73 роки (в середньому 57,7 років). Неврологічний дефіцит визначали за шкалою NIHSS у динаміці протягом гострого періоду. Функціональне відновлення оцінено за індексом Бартел (БІ) через рік після перенесеного інсульту. НСЕ в сироватці крові визначено за допомогою кількісного імуноферментного аналізу. Тяжкість неврологічних розладів у гострий період та розмір вогнища корелюють з вмістом НСЕ у перші 7 діб. У разі зниження концентрації НСЕ у цей період на 15 % прогнозують сприятливий перебіг інсульту. Концентрації НСЕ на 3-ю і 7-у добу достовірно корелюють зі ступенем неврологічного відновлення на 21-у добу (r = 0,51) та зі ступенем функціонального обмеження за БІ через рік після інсульту. Висновки: дослідження НСЕ у перші 7 діб гострого періоду можуть бути додатковим прогностичним інструментом для визначення неврологічного дефекту у гострий період та функціональних наслідків через рік після ішемічного інсульту.

Цереброваскулярна патологія є однією з основних причин смертності та основною причиною інвалідизації населення в Україні. Особливо актуальним питанням, таким чином, є пошук нових мішеней для патогенетичного лікування початкових стадій хронічних цереброваскулярних захворювань. Вплив на функцію ендотелію є перспективним з точки зору попередження та гальмування прогресування судинного ураження на самих ранніх стадіях процесу. Вивчено стан судино-рухової функції ендотелію і можливість впливу на неї в осіб на початкових стадіях цереброваскулярної недостатності. У дослідженні брали участь 112 осіб, а саме: 47 хворих (група 1) з початковими проявами цереброваскулярної хвороби, 45 хворих (група 2) з дисциркулярною енцефалопатією I стадії та 20 практично здорових осіб відповідного віку та статі (група 3). Усім хворим проведено загальноклінічне та клініко-неврологічне дослідження. Функціональний стан ендотелію оцінювали за величиною приросту діаметра плечової артерії за допомогою тесту реактивної гіперемії. У пацієнтів груп до та після лікування L-аргініном у дозі 4 г на добу (препарат Тівортін виробництва компанії "Юрія-Фарм") у групі 1 або 0,9 % розчином NaCl у групі 2 був проведений забір крові з метою вивчення рівня нітриту та ендотеліну-1 як показників судинорухової функції ендотелію. Статистичне оброблення одержаних результатів проводили за допомогою програми "Statistica 6.0" параметричними та непараметричними методами статистики. Висновки: застосування L-аргініну у пацієнтів з початковими стадіями цереброваскулярної патології та ознаками ендотеліальної дисфункції має сприятливий патогенетично обгрунтований вплив на патологічний процес.

Актуальність вивчення цереброваскулярних захворювань зумовлена їх поширеністю та тяжкістю ускладнень. З метою удосконалення лікувальних заходів у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ) II стадії обстежений 181 пацієнт. З них 133 хворих на ДЕ II стадії були поділені на 2 групи, які відрізнялися способами лікування, а саме: із застосуванням L-аргініну, L-лізину есцинату та діосміну в основній групі і без їх застосування у групі порівняння. У пацієнтів досліджено церебральну гемодинаміку до і після курсу лікування. Результати дослідження свідчать, що у хворих на ДЕ II стадії після курсу лікування L-аргініном, L-лізину есцинатом і діосміном реєструється достовірне поліпшення показників церебральної гемодинаміки, суб'єктивне поліпшення самопочуття.

В исследовании LIFE (Losartan Intervention For Endpoint reduction in hypertension) проводили сравнение влияния антигипертензивной терапии, основанной на лозартане или атенололе, на сердечно-сосудистую заболеваемость и смертность у 9193 пациентов с артериальной гипертензией (АГ) и гипертрофией левого желудочка (ГЛЖ) сердца. В этом исследовании лечение, основанное на лозартане, привело к уменьшению количества случаев первичной комбинированной конечной точки, которая включала сердечно-сосудистую смерть, инфаркт миокарда (ИМ) или инсульт, на 13 % (снижение риска (СР) 0,87; 95 % доверительный интервал (ДИ) 0,77 - 0,98; p = 0,021). Наиболее весомой составляющей в уменьшении количества случаев первичной конечной точки под влиянием лозартана было снижение риска развития инсульта (СР 0,75; 95 % ДИ 0,63 - 0,89; p = 0,001). Цель работы - прогнозирование эффекта терапии, основанной на лозартане, в сравнении с таковой, основанной на атенололе, на риск инсульта в популяции Европейского Союза (ЕС) на основании результатов исследования LIFE. Количество предотвращенных случаев инсульта оценивали путем выявления количества лиц в ЕС, предположительно соответствующих критериям включения в исследование LIFE, и умножения этого показателя на разницу кумулятивного риска развития инсульта в исследовании LIFE. Возрастные и гендерные особенности распространенности АГ, а также ГЛЖ, установленной по данным электрокардиографии (ЭКГ), среди пациентов с АГ (критерии включения) и сердечной недостаточности (СН) среди пациентов с ГЛЖ и АГ (критерии исключения) были установлены, исходя из статистических данных о населении ЕС. На основании заниженных расчетов высказано предположение, что около 7,8 млн лиц в возрасте 55 - 80 лет в ЕС имеют АГ и ГЛЖ по данным ЭКГ. Согласно результатам прогнозирования, применение антигипертензивной терапии, основанной на лозартане, в этой популяции даст возможность предотвратить около 125 тыс. случаев впервые возникшего инсульта в течение 5,5 года. Профилактическая стратегия широкого применения лозартана на популяционном уровне у пациентов с АГ и ГЛЖ может оказать большое влияние на общественное здравоохранение ЕС путем снижения заболеваемости и смертности от инсульта.

Серед головних причин, які гальмують активну реабілітацію пацієнтів після перенесеного мозкового інсульту, є когнітивні порушення. Оцінено ефективність та безпечність препарату фенібут у хворих із післяінсультними порушеннями когнітивних функцій. Дослідження проведено на базі відділення судинної неврології Ужгородської центральної міської клінічної лікарні. У дослідження було включено 40 хворих, які перенесли мозковий інсульт; 20 пацієнтам основної групи для корекції когнітивних порушень у комплексному лікуванні застосовано препарат фенібут у дозі 750 мг на добу; 20 пацієнтів, які склали контрольну групу, одержували аналогічне комплексне лікування, але без досліджуваного препарату. Дослідження когнітивних функцій проведено з використанням нейропсихологічних тестів: короткої шкали психічного статусу - MMSE, батареї тестів лобної дисфункції - FAB, тесту запам'ятовування 10 слів О. Р. Лурія та тесту малювання годинника. Емоційний стан досліджено за допомогою геронтологічної шкали депресії - GDS. Тестування в обох групах проведено двічі, на початку дослідження та через три місяці. Покращання загального стану відзначено у пацієнтів обох груп, що можна пояснити ефективністю підібраного для пацієнтів комплексного лікування та реабілітаційних заходів. Результати всіх нейропсихологічних тестів у групі пацієнтів, яким було включено в комплексне лікування препарат фенібут, засвідчили вірогідне покращання. При порівнянні ступеня відновлення когнітивних функцій у пацієнтів основної групи із пацієнтами контрольної групи виявлено вірогідне покращання результату короткострокової пам'яті. Висновки: одержані результати свідчать про ефективність препарату фенібут у пацієнтів з післяінсультною когнітивною неспроможністю, який можна рекомендувати для пацієнтів з помірними післяінсультними когнітивними порушеннями.

Представлены детальный анализ и классификация пробиотических препаратов, зарегистрированных в Украине. Даны определение и характеристика различных групп пребиотиков, пробиотиков, симбиотиков и синбиотиков. С позиций доказательной медицины освещены преимущества нового синбиотика БИФИТЕНа, полученного по технологии MURE.

Рассмотрена проблема сахарного диабета (СД) 2-го типа. Проанализированы результаты скрининга нарушений углеводного обмена среди жителей Одессы. Обоснована эффективность скрининговых мероприятий для раннего выявления СД 2-го типа, а также групп риска среди населения.

Результати проведених досліджень свідчать, що гормональна контрацепція у жінок з автоімунним тиреоїдитом може бути використана за наявності компенсованого стану тиреоїдної системи. Показано можливість використання двох варіантів гормональної контрацепції - комбінованих естроген-гестагенних препаратів та гестагенів. Одержані результати дозволяють використовувати запропоновану методику у практичній охороні здоров'я.

У 42 пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження та пухлинними захворюваннями грудної залози було досліджено вміст судинного ендотеліального фактора росту (VEGF), матриксної металопротеїнази-9 (ММП-9), вазопресину та нітрогену. Проведені дослідження показали істотне зростання VEGF, ММП-9, вазопресину та суттєве зниження рівня нітрогену порівняно з показниками контрольної групи здорових осіб. У процесі лікування периндоприлом, бісопрололом та розувастатином відзначали нормалізацію рівня більшості показників і зменшення кількості нападів стенокардії та епізодів ішемії міокарда.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-4

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано дослідження судинно-тромбоцитарного гемостазу у хворих із гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST і мікроальбумінурією. Проведений порівняльний аналіз одержаних даних у чоловіків і жінок та їх вплив і взаємозв'язок на результати перебігу основного захворювання. Зроблено висновки про виявлені зміни системи гемостазу у пацієнтів жіночої статі з патологічним альбумін-креатиніновим співвідношенням, встановлена гендерна відмінність тромбоцитарного гемостазу при наявності мікроальбумінурії.

З'ясовано роль адипоцитокінів у ремоделюванні міокарда у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу й ожирінням. Відповідно до мети дослідження проведено комплексне обстеження 295 хворих з постінфарктним кардіосклерозом. Усі хворі з постінфарктним кардіосклерозом були розподілені на групи залежно від наявності ЦД 2-го типу (перша група, n = 68), ожиріння (друга група, n = 76) та їх поєднаного перебігу (третя група, n = 71). Групу порівняння склали 80 хворих з постінфарктним кардіосклерозом без ЦД й ожиріння. У контрольну групу були включені 35 практично здорових осіб. Прогресування постінфарктного ремоделювання шляхом збільшення об'ємів та розмірів серця, виснаження скоротливих можливостей лівого шлуночка у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, ЦД 2-го типу та ожирінням пов'язано зі збільшенням рівня васпінемії та зменшенням оментинемії. У досліджені встановлено, що збільшення концентрації циркулювального васпіну та зменшення оментину асоційовано з розвитком дисфункції лівого шлуночка у даної когорти хворих. У сукупності ці результати свідчать про кардіопротекторну дію васпіну та оментину, і можна припустити, що підвищення рівня васпіну та зниження рівня оментину можуть зумовлювати ремоделювання міокарда лівого шлуночка у хворих з постінфарктним кардіосклерозом, ЦД 2-го типу та ожирінням.

У групі хворих з перенесеним інфарктом міокарда в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) і цукровим диабетом (ЦД) типу 2, більшість яких склали non-dip-per, over-dipper на фоні вегетативного дисбалансу з переважанням парасимпатичного потенціалу в денний період, відзначена висока варіабельність АТ протягом доби з однаковим зростанням швидкості ранкового підвищення САТ і ДАТ, що неминуче створює потенційний ризик ускладнень в цей період доби.