За визнанням європейських фахівців, повну лінійку військово-транспортних літаків (ВТЛ) усіх вагових категорій (легкі, середні й важкі) можуть створювати тільки США й Україна. На момент появи "Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2020 року" Україна мала: - легкий транспортний літак Ан-32 з вантажопідйомністю 6,7 т і дальністю дії 2500 км; - оперативно-тактичний ВТЛ з вантажопідйомністю 30 т і дальністю дії при повному завантаженні 4300 км; - пасажирський регіональний літак Ан-148-100В з максимальним корисним навантаженням 9,0 т і дальністю його перевезення на 2600 км. Зусиллями всього колективу ДП "Антонов" на базі цих літаків спроектовано й виготовлено дослідні зразки, частково пройшли льотні випробування такі їх модифікації, як Ан-132Д, Ан-178 і Ан-188, реалізація яких базується і на використанні нової "Методології проектування модифікації ВТЛ з урахуванням глибоких змін у крилі й силовій установці". З урахуванням наукових положень цієї "Методології": - на базі літака Ан-32 шляхом глибоких зміну силовій установці, тобто використанням двигунів РW150 і збільшенням маси палива в півтора рази, створено модифікацію легкого літака ВТЛ Ан-132Д вантажопідйомністю 9,1 т з дальністю збільшеною, до 2400 км, і показником паливної ефективності, вищим ніж базової моделі; - на базі пасажирського літака Ан-148 шляхом глибоких змін і в геометрії крила, і в силовій установці створено модифікацію середнього ВТЛ Ан-178 з вантажопідйомністю 18 т і дальністю дії при максимальному завантаженні 1200 км, що забезпечує цій модифікації "нішу", не зайняту конкурентами; - забезпечення повної переваги модифікації Ан-188 серед конкурентів-аналогів базується також на глибоких змінах: заміна в силовій установці ТГД Д27 на турбовентиляторний СFM LEAP-1А; використання дискретної геометричної крутки місцевих хорд крила, що забезпечило дальність дії цього літака до 3200 км при вантажопідйомності 47 т та істотно підвищило його боєздатність внаслідок використання турбовентиляторних двигунів. Порівняльне оцінювання цих ВТЛ з їх базовими моделями свідчить про те, що колектив ДП "Антонов" з честю реалізував частину "Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України до 2020 року" у частині створення ВТЛ нового покоління, конкурентоспроможних за усіма техніко-економічними параметрами.

На космических аппаратах с большим тепловыделением в системах терморегулирования (СТР) целесообразно использовать двухфазные контуры теплопереноса (ДФК). ДФК имеет большие преимущества по сравнению с однофазными контурами теплопереноса. В таких контурах тепло аккумулируется и переносится в виде скрытой теплоты парообразования. ДФК могут переносить значительно большее количество теплоты на единицу массового расхода, температуру объектов можно поддерживать практически постоянной на всем участке теплоподвода и приближенной к температуре насыщения. Кроме того, все процессы теплопередачи, протекающие при кипении более интенсивны, чем при обычном конвективном теплообмене. Поэтому масса, габариты СТР на базе ДФК будут меньше, чем на базе однофазного контуров. Гидроаккумулятор с тепловым регулированием (ТГА) является важнейшим элементом ДФК. Предложена упрощенная двухтемпературная математическая модель для описания неравновесных тепломассообменных процессов в ТГА в условиях невесомости. Математическая модель ТГА формируется при помощи метода идеализированных элементов. Подробно приведены уравнения сохранения энергии для контрольных объемов и тепловых узлов, уравнения сохранения массы, уравнения для тепловых потоков и потов массы. Модель позволяет быстро провести расчет и проанализировать приемлемый результат для предварительных оценок. Ранее авторами была опубликована работа, где описывается детальная многотемпературная модель, которая позволяет оценить неравновесность в жидкой фазе. Детальная модель позволяет рассчитать практически любой процесс в ТГА с достаточно высокой точностью, но программа при этом достаточно объемная и расчет занимает много времени. Поэтому по рекомендации разработчиков программного комплекса AMESim авторы сформировали упрощенную двухтемпературную неравновесную модель ТГА. Модель реализована в программной среде Fortran и протестирована на установление квазистационарного режима и проверена на соблюдение теплового баланса. На основе данных космического эксперимента по разогреву ТГА с аммиаком выполнена оценка предполагаемой величины конвективной составляющей теплопереноса в условиях невесомости. Важно, что данная концепция и модель могут быть уточнены исходя из реальной конструкции гидроаккумулятора. Например, уравнения могут быть записаны для цилиндрического ТГА, размещения нагревателя на поверхности корпуса или в центре и т.д.

Індекс рубрикатора НБУВ: О551.41-046

Рубрики:

Авіаційні газотурбінні двигуни

Шифр НБУВ: Ж24839 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні напрямки розвитку створення нових сучасних та вдосконалення існуючих роторно-поршневих двигунів (РПД). Встановлено необхідність у проведенні системного аналізу існуючих подібних конструкцій двигунів з метою відокремлення та систематизації їх переваг й недоліків на стадії проектування. В якості аналізу конструкції та технології виготовлення існуючих найбільш перспективних РПД розглянуті схеми турбокомпресорного типу, з рухомим блоком циліндрів, двигунів де згоряння проходить за межами робочого циліндру, барабанно-поршневого типу з рухомими камерами згоряння, ротативного детандеру та інші. Встановлено, що будова корпусу РПД з внутрішньою циліндричною поверхнею, в якому розташований ротор з робочими циліндрами, дозволяє створювати економічні і компактні двигуни. Така будова двигунів дозволяє зменшити вібрацію і зробити їх безпечнішими в роботі. Проведено порівняння механізмів руху існуючих РПД. На основі аналізу існуючих схем та конструкції сучасних РПД спроектовано зразок РПД нової конструкції 12РПД-4,4/1,75. Подані конструкція та основні параметри нового зразка РПД 12РПД-4,4/1,75 з регульованим золотниковим розподілом повітря. Двигун має дванадцять рівномірно розміщених циліндрів, що забезпечує врівноваженість двигуна та можливість пуску при будь-якому положенні ротора. Конструкція спроектованого двигуна передбачає наявність центрального регулюючого кулачкового вала, поворот якого надає змогу регулювати фази газорозподілу та режими роботи двигуна за рахунок ступеня наповнення циліндра у досить широкому діапазоні. Особливістю конструкції двигуна також є те, що регулюючий кулачок надає змогу змінювати напрямок обертання центрального ротора. Встановлено, що конструкція механізму руху двигуна 12РПД-4,4/1,75 є простішою за будовою та технологією виробництва, а також надійнішою порівняно з подібними існуючими РПД.

До числа основних вимог, які зазначені до осьових вентиляторів і компресорів авіаційних газотурбінних двигунів, відносяться: мінімальні габарити та маса; висока аеродинамічна навантаженість; високий коефіцієнт корисної дії; широкий діапазон стійкої роботи; висока надійність. Для газотурбінних двигунів вимоги мінімальної маси і габаритів мають особливо важливе значення, тому що двигуни повинні забезпечувати польоти на великих швидкостях і висотах. Мета дослідження - оцінка впливу густоти решітки на середньому радіусі на аеродинамічну навантаженість робочого колеса осьового вентилятора для двигуна з великим ступенем двоконтурності. Об'єктом дослідження є робоче колесо вентилятора. Густота решітки на середньому радіусі змінювалася в діапазоні від 1,8 до 0,82, кількість лопаток робочого колеса вентилятора змінювалась від 33 до 15 відповідно. Дослідження в даній роботі проведено методом чисельного експерименту. Моделювання течії у вентиляторах здійснювалося вирішенням системи рівнянь Нав'є-Стокса, які замикалися моделлю турбулентної в'язкості SST. На основі аналізу результатів дослідження проведено оцінку впливу густоти решітки на середньому радіусі на аеродинамічну навантаженість робочого колеса осьового вентилятора для двигуна з великим ступенем двоконтурності. Результати досліджень показали, що при зменшенні густоти решітки на середньому радіусі від 1,8 до 0,82 на режимах роботи з осьової швидкістю на вході від 80 до 120 м/с ступінь підвищення тиску знижується на 0,11 - 3,2 %. Максимальне зниження ступеня підвищення тиску для робочого колеса вентилятора з дослідженими параметрами становить 3,2 %, при зменшенні кількості лопаток вентилятора від 33 до 15, при цьому сумарна вага лопаток зменшується на 54,55 %. Зменшення густоти решітки на середньому радіусі робочого колеса дослідженого вентилятора призводить до зниження відносних розмірів зон малих швидкостей у втулки та на периферії і до зниження рівня нерівномірності потоку. Подальше зменшення рівня нерівномірності потоку за вентилятором можливо при використанні управління примежевим шаром в лопаткових вінцях - це завдання наступних досліджень.

Изучен процесс формирования алгоритмов управления угловым движением коромысла с винтовыми электроприводами. Цель работы - разработка подходов к формированию алгоритмов управления угловым движением коромысла с винтовыми электроприводами как объекта автоматического управления. Конкретизирован процесс синтеза алгоритма управления по состоянию для линейного математического описания объекта автоматического управления в пространстве состояний по критерию минимума интеграла от взвешенного модуля ошибки. Сформирована структурная схема системы автоматического управления по состоянию. Усовершенствован подход к разработке алгоритмов управления объектами автоматического управления по выходу для математического описания в частотной области. Проиллюстрированы особенности подхода на конкретном примере объекта автоматического управления, представленного передаточными функциями по задающему и возмущающему воздействиям. Разработана схема моделирования в среде Simulink и исследовать реакции на ступенчатые задающее и возмущающее воздействия. Разработан подход к формированию алгоритмов управления по диагнозу коромыслом как объектом автоматического управления. Описана процедура и средства глубокого диагностирования нештатных ситуаций объекта автоматического управления. Разработаны средства восстановления работоспособности объекта автоматического управления. Использован метод пространства состояний, метод передаточных функций, интегральные критерии оптимальности, методы диагностирования и восстановления работоспособности. Сформированы подходы к формированию алгоритмов управления угловым движением коромысла с винтовыми электроприводами с использованием линейных математических описаний во временной и частотной областях. Выводы: научная новизна заключается в формировании подходов к разработке алгоритмов управления угловым положением коромысла с винтовыми электроприводами, отличающихся от известных учетом структурных и функциональных особенностей объекта автоматического управления.

Рассмотрена актуальная проблема очистки низких околоземных орбит от космических объектов техногенного происхождения. Рассмотрены существующие варианты борьбы с космическим мусором, в частности, удаление техногенных объектов с помощью специальных средств увода, доставляемых на целевую орбиту ракетами-носителями, что особенно актуально для крупногабаритного космического мусора. Исходя из того, что выведение таких средств увода орбитальными ракетами-носителями требует больших финансовых затрат, для повышения эффективности доставки средств увода на низкую околоземную орбиту предложены широко известные суборбитальные ракеты-носители: MAXUS, TEXUS(VSB-30), REXUS (Improved Orion), SS-520, MH-300, Black Brant 12А и проведена оценка возможности их применения. Рассмотрены использование суборбитальных ракет-носителей для выведения средств увода на высоты сосредоточения космического мусора на низкой околоземной орбите по траектории, близкой к вертикальной, с последующими операциями перехвата требуемых космических объектов, а также модернизация ракет-носителей путем добавления дополнительной ступени. Результаты расчетов траектории выведения средства увода массой 150 кг в слой космического мусора высотой 600 - 1200 км показали, что суборбитальные ракеты-носители MAXUS, SS-520, Black Brant 12A позволяют осуществить доставку средства увода на высоты от 770 км до 1200 км и обеспечить время его нахождения в слое космического мусора 420 - 850 с. Наиболее перспективной суборбитальной ракетой является MAXUS. Она обладает более высокой энергетикой и возможностью установки дополнительной ступени путем снижения массы полезного груза с малыми потерями энергетики первой ступени. Показано, что данная конфигурация ракеты с удельным импульсом тяги двигателя в вакууме 300 с и тягой двигателя в пустоте 16 кН способна вывести на эллиптическую орбиту с высотой апогея 600 км и высотой перигея 130 км с углом наклонения 5,5 град. полезный груз массой 55 кг. Для замыкания орбиты в апогее на высоте 600 км верхняя ступень должна обеспечить донабор скорости, равный 133 м/с. Наведены массовые характеристики второй ступени.

Досліджено способи визначення об'єму посудин складної форми. Мета роботи - розробка та наукове обгрунтування швидкісного способу вимірювання в газовому середовищі об'єму внутрішньої порожнини посудини, що має складну геометричну форму, на основі надкритичного витікання. У якості задачі дослідження визначена розробка методики розрахування об'ємів елементів газового тракту раніш запропонованого генератора газових сумішей на основі надкритичного витікання з проміжних ємностей постійного об'єму та підтвердження можливостей запропонованої методики за допомогою імітаційного моделювання процесу вимірювань об'єму за запропонованим способом. Запропоновано спосіб швидкісного вимірювання об'єму посудин складної форми, що заснований на заповненні вимірюваної посудини газом та його дренуванні при надкритичному витіканні з сопла при динамічному вимірюванні тиску у посудині, за яким використовують сопло з попередньо визначеним коефіцієнтом витрати з використанням еталонної посудини. Обгрунтовано діапазон часу вимірювань для якого з одного боку виконуються умови угамування перехідних процесів у вимірюваних посудинах після початку надкритичного витікання технологічного газу, а з іншого - забезпечуються умови адіабатичного витікання. В ході імітаційного моделювання вимірювання об'єму посудини складної форми за запропонованим способом точність визначення об'єму посудини склала 0,0625 % по відношенню до даних CAD системи. Для використання запропонованого способу на практиці в склад засобів вимірювання слід включати еталонну посудину, а самі вимірювання проводити в два етапи, використовуючи в обох випадках для заповнення однаковий газ. При цьому на першому етапі за результатами контрольного вимірювання при витіканні з еталонної посудини уточняється значення коефіцієнту витрати, а на другому при витіканні з вимірюваної посудини визначається шукана величина об'єму. Процес безпосереднього вимірювання об'єму при цьому буде тривати до 1 секунди, точність визначення об'єму можна очікувати на рівні 0,1 %.

Вивчено процеси віртуального базування деталей при адаптивному механічному обробленні деталей складної форми. Мета статті - розроблення ефективного методу пошуку стартового розташування CAD моделі деталі при віртуальному базуванні усередині хмари точок, отриманих лазерним скануванням заготовки. Завдання: формалізувати процедуру стартового розташування моделі деталі при як першого етапу процесу віртуального базування. На другому етапі для остаточного базування запропоновано використовувати ітераційні алгоритми з цільовою функцією, чутливою до перетинання поверхонь деталі та заготовки. При розв'язанні задачі стартового розташування використано інструменти, доступні в сучасних CAD пакетах та засобах тривимірного сканування. Використовуваними методами є методи матричної алгебри, зокрема методики пошуку головних центральних моментів інерції тривимірних об'єктів на основі тензора інерції. При обчисленні компонент тензорів інерції запропоновано використовувати дані тривимірного сканування заготовки та геометричну інформацію щодо деталі з CAD системи. Одержано алгоритм стартового розташування CAD моделі деталі при віртуальному базуванні, який у випадку заготовок з припуском близьким до рівномірного може забезпечувати достатньо точне базування деталі для задач адаптивного механооброблення. Показано, що для мінімізації обчислювальних похибок та забезпечення задовільної точності базування запропонований алгоритм може потребувати декількох ітерацій пошуку вектора зсуву моделі. Висновки: наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: на відміну від раніш застосовуваних підходів, які при розв'язання задачі віртуального базування для стартового розташування використовували умову співпадіння центрів ваги тонких оболонок, які співпадають з поверхнями заготовки та деталі, запропоновано додатково забезпечити суміщення головних центральних осей інерції цих оболонок, що у випадку деталей, наближених до форми заготовок забезпечує точність базування, яка може не потребувати додаткових ітераційних процедур.

Досліджено процес управління розвитком високотехнологічної організації. Досліджено проектне системне управління розвитком. Мета статті - вибір актуального напряму реформування високотехнологічної організації в умовах обмежених можливостей. Особливо це актуально для аерокосмічної галузі, де створюються високотехнологічні вироби. Підвищення конкурентоспроможності авіаційних виробів напряму пов'язано з процесом розвитку виробництва. При виробництві сучасної авіаційної техніки використовується ціле коло зв'язаних за технологічним та предметному засобам підприємств, які поставляють комплектуючі для збірки літакових та вертолітних конструкцій. Проаналізовано проблеми управління розвитком організації, визначено основні напрями реформування, пов'язані з забезпеченням конкурентоспроможності організації на ринку високотехнологічної продукції. Для обгрунтування вибору актуального напряму реформування залучаються зовнішні експерти, які оцінюють множину можливих напрямів розвитку, враховуючи при цьому стан та рівень зрілості організації, готовність до проведення реформ, існуючу модель бізнес-процесів, фінансові можливості для виконання процесів розвитку. Далі на основі експертних оцінок та методу повного факторного експерименту здійснено аналіз та порівняння варіантів реформування для вибору найбільш актуального напряму у задачі проектного управління розвитком. Обмеженість ресурсів підприємства та вимоги до своєчасності приведення реформ призводить до задач оптимізації ресурсів для виконання проекту реформування. Постановку задачі оптимізації здійснено на основі цілочисельного (булевого) програмування у двох представленнях: локальна та багатокритеріальна оптимізація. В якості критеріїв оцінки виділених ресурсів та успішності виконання проекту реформування використані витрати, строки виконання проекту та ризик успішного виконання проекту. Для багатокритеріальної оптимізації проведено оцінку значимості окремих критеріїв. В якості комплексного критерію використано просту адитивну згортку локальних критеріїв. Для оцінки коректності вибраного варіанту реформування долучається метод агентного моделювання. Сформовано множину агентів, за допомогою яких імітуються всі етапи проекту розвитку. При цьому враховується часовий фактор, виділені засоби (витрати організації), ризики виконання окремих етапів. Результати агентного моделювання дозволять зробити кінцевий висновок про доцільність та актуальність вибору напряму розвитку для проведення послідуючого проектного управління реформуванням. Створено метод, з допомогою якого формуються похідні дані для проведення проекту реформування підприємства. Використано наступні методи: системний аналіз для обгрунтування та вибору напряму розвитку; експертні оцінки для формування плану факторного експерименту; метод повного факторного експерименту, який дозволяє оцінити множину варіантів реформування та вибрати актуальний напрям розвитку організації; метод цілочисельного (булевого) програмування для цілеспрямованого вибору засобів при виконанні проекту щодо розвитку; метод агентного імітаційного моделювання для імітації виконання окремих етапів проекту розвитку. Висновки: запропонований підхід дозволяє на етапі попереднього дослідження процесу розвитку організації вибрати актуальний напрям реформування, вхраховуючи при цьомц стан високотехнологічної організації, готовність до виконання реформ, а також обмежені можливості в умовах викликів та загроз в економіці.

Роль "человеческого фактора" в авиации рассматривается в первую очередь как важнейшее условие, влияющее на уровень и состояние безопасности полетов любого рода летательных аппаратов. Международная организация гражданской авиации определяет "человеческий фактор" как приоритетный в сфере обеспечения безопасности полетов. На надежность и безопасность полетов оказывают влияние: качество подготовки авиационной техники к полету, качество изготовления, сборки, сдаточных и предполетных испытаний, качество конструирования летательных аппаратов, двигателей, качество разработки чертежей, сопутствующей технической и эксплуатационной документации. Отмечено, что в любой деятельности "человеческий фактор" проявляется ошибками, оплошностями и упущениями, или просчетами, которые допускает человек, выполняя свою работу. В теории взаимосвязи "человек-машина" предложена система оценки производственной подготовленности и мастерства специалистов (и в частности, конструкторов) в разных режимах ведения работ, основывающаяся на таких понятиях, как "Навык", "Правило", "Знание". Влияние "человеческого фактора" на процесс проектирования оценивается по результатам нормоконтроля конструкторской документации (КД). Проведение нормоконтроля КД направлено на выявление ошибок, связанных с несоблюдением в разрабатываемых изделиях норм и требований, установленных стандартами; невыполнением требований по уровням стандартизации и унификации; невыполнением требований о рациональном использовании ограничительных номенклатур стандартизованных изделий, конструктивных норм, марок материалов, профилей и размеров проката и т. п. Проанализирована периодичность повторения однотипных ошибок, выявляемых при нормоконтроле, и показана необходимость периодического повторения знаний конструкторов. Отмечено, что наличие электронных баз данных, которыми через компьютерную сеть предприятия могут пользоваться конструктора-разработчики КД и все специалисты, которые ее согласовывают, существенно влияет на "человеческий фактор" в процессе проектирования.

Рассмотрено требование стандарта EN 9100:2018 анализировать контекст предприятия, позволяющий реализовать вытекающие из контекста возможности и предусмотреть вероятные риски, учитывая сильные и слабые стороны системы менеджмента качества предприятия. Критериями для выявления влияющих факторов являются их связи с целями предприятия и взаимоотношения с заинтересованными сторонами. В качестве эффективного механизма для мониторинга текущего состояния деловой среды (контекста) предприятия может быть использован SWOT-анализ, дающий необходимую информацию о возможностях и источниках улучшений, о степени вероятных угроз и возможных последствиях альтернативных стратегий развития. В качестве примера рассматриваются составляющие внутренней среды предприятия-разработчика авиационной техники как источники сильной или слабой стороны системы менеджмента качества, и как источники возможностей или угроз (рисков). Проанализированы сильные и слабые стороны факторов внутренней среды. Определен показатель степени влияния каждого фактора. Дана оцененка значимости каждого фактора с позиций имеющихся в нем возможностей или угроз (рисков), а также оценивается вероятность наступления событий, связанных с каждым из факторов, дающих возможности или несущих угрозы. Взаимное влияние рассматриваемых факторов представлено в форме направленного графа. Приведены результаты анализа сильных и слабых сторон предприятия, исходя из степени их влияния друг на друга. Выполнен анализ возможностей и угроз. Выполнена оценка их значимость и вероятности наступления событий, связанных с ними. Чтобы наглядно определить, как сильные и слабые стороны внутренней среды влияют на реализацию возможностей и нейтрализацию угроз, в координатах матрицы SWOT-анализа построен вектор направленности развития организации, связанного с текущим состоянием внутренней среды. Сделан вывод о том, что SWOT-анализ, может быть эффективным механизмом для мониторинга текущего состояния деловой среды (контекста) предприятия. SWOT-анализ дает необходимую информацию о возможностях и источниках улучшений, о степени вероятных угроз и возможных последствиях альтернативных стратегий развития.

В останні роки у секторі безпеки і оборони України проводяться реформи, націлені на набуття членства країни в Організації Північноатлантичного договору НАТО. Одним із численних аспектів цих реформ є впровадження ряду специфічних стандартів, зокрема, стандартів серії AQAP 2000 у системи управління якістю підприємств з виробництва військової техніки. У разі впровадження на підприємстві декількох міжнародних стандартів виникає необхідність у створенні інтегрованих систем управління якістю. Наведено варіанти впровадження двох або більше стандартів у СУЯ підприємства, проаналізовано їх недоліки та переваги. Розглянуто основні вимоги стандарту AQAP 2110, які мають бути інтегрованими до вимог стандарту ISO 9001 у контексті циклу PDCA ("Плануй-Виконуй-Перевіряй-Впливай"). Описано етапи впровадження інтегрованої СУЯ. Наведено схему постачань продукції замовнику, в якій присутні сертифікація системи управління якістю виробника (постачальника) зовнішнім органом з оцінки відповідності, контроль за якістю продукції військовим представництвом та державне гарантування якості GQA. Державне гарантування якості GQA означає, що уповноважений національний орган проводить процес оцінювання відповідності системи управління якістю виробника (постачальника) вимогам ISO 9001 та стандартів НАТО серії AQAP 2000, що дозволяє замовнику отримати впевненість в якості оборонної продукції. Особливою вимогою є оформлення Плану якості, який визначає діяльність, процеси, ресурси, відповідальність виробника та інше, щоб переконати замовника та представника GQA у тому, що підприємство здатне виготовляти і постачати продукцію відповідної якості і у визначені терміни, оскільки у випадку отримання бракованої продукції або ж зриву термінів поставки втрачається час на заміну чи очікування, а це є постійним ризиком для боєготовності країни. Вимоги до змісту і оформлення Плану якості наведені у стандарті AQAP 2105. Окрім вказаних вище проаналізовано такі специфічні вимоги AQAP 2110 як: функціонування на підприємстві системи метрологічного забезпечення згідно стандарту ДСТУ ISO 10012, управління конфігурацією продукції з програмним забезпеченням згідно ACMP 2100, управління ризиками та ін.

Використовуючи метод максимальної правдоподібності синтезовано оптимальний алгоритм поляризаційної селекції об'єктів на тлі підстильної поверхні, гідрометеорів, міських забудівель з аерокосмічних носіїв радіоелектронної апаратури. Для вирішення задачі були проаналізовані поляриметричні властивості розсіяного електромагнітного випромінювання різних природних середовищ та антропогенних об'єктів. Визначено функціонально-детермінована математична модель корисного сигналу, структура та кореляційні характеристики розсіяного фонового випромінювання та білих внутрішніх шумів багатоканального приймача. Передбачено, що корисні сигнали вимірюються з точністю до фази в когерентному приймачі. При вирішенні оптимізаційної задачі був використаний метод максимуму фунціоналу правдоподібності та функціонал правдоподібності для корельованих процесів, що містить зворотну матрицю зворотних кореляційних функцій рівняння спостереження. Отриманий алгоритм обробки сигналів окрім класичних операцій накопичення траєкторного сигналу зі збереженням фазової структури та його узгодженої фільтрації передбачає поляризаційну та частотну селекцію в лінійці декорелюючих фільтрів. У тому випадку, коли внутрішні шуми дуже малі в порівнянні з зовнішніми завадами і кореляція між каналами вертикальної і горизонтальної поляризації наближається до одиниці відбувається практично повна компенсація пасивних завад. Подальша спектральна режекція віддзеркалених сигналів при цьому практично не потрібна і можна обмежитися лише узгодженої фільтрацією корисного сигналу. При відсутності кореляції фонового випромінювання канали прийому коливань різних поляризацій стають незалежними і основною операцією по селекції корисних сигналів є спектральна режекція пасивних завад і узгоджена фільтрація корисного сигналу. Розроблений алгоритм може бути реалізований в когнітивних радарах за рахунок адаптивності до параметрів фонового випромінювання відповідно до зміни коваріаційної матриці розсіювання підстильної поверхні. На основі одержаних результатів розроблена структурна схема багатоканального поляризаційного радару з синтезуванням апертури антени.