Как и у любой учебной дисциплины, у любой отрасли научного знания, у географии есть много терминов, понятий, специфических выражений, словосочетаний. Без их знания порой не представляется возможным адекватно оценить суть изложенного географами материала. Особенно трудно бывает людям мало уделяющим внимание работе со словарём. Существует множество литературных источников, в которых собран более или менее полный перечень присущих языку географии терминов. С ними то автор и рекомендует ознакомиться будущим географам и тем, кто будет использовать географические знания в смежных дисциплинах и профессиях.

З кожним роком ономастика набирає все більшої популярності: з'являється чимало наукових досліджень, частину топонімічного матеріалу вміщено в «Історії міст і сіл Української РСР». Публікації на цю тему нерідко можна побачити в журналах та газетах. Уже протягом десяти років під рубрикою «І села і міста друкує матеріали, зібрані письменником Юрієм Кругляком, громадсько-політичний тижневик Україна». Вони й лягли в основу цієї книжки. Тут за абеткою подаються коротенькі довідки про час заснування й походження назви міст і селищ міського типу Української РСР Поряд з науковими твердженнями одекуди викладено легенди й перекази, поширені в народі. Гадаємо, що це видання стане в пригоді науковцям, краєзнавцям, учителям, юним історикам та географам — усім, хто цікавиться історією рідного краю.

Алессандро Гваньїні (Гваніус, Гванінус) (1538 — †1614) — італієць з Верони, який служив у Великому князівстві Литовському, у Вітебську, і залишив кілька праць, які стосуються історії східних слов'ян. Найвідоміший своєю працєю «Хроніка Сарматії Європейської», що була надрукована в Кракові в 1578 році. В ній описується історія Польщі, Литви, Русі, Московії, Мазовії, Прусії, Померанії та ін. Пропоноване дослідження греко-католицького священника о. Ореста Купранця стосується аналізу назв "Русь", "Україна", "Волинь" у світлі текстів Гваньїні. Праця цінна в першу чергу для збереження видавничої спадщини української еміграції.

Дослідження історичної топонімії - річ корисна, а для території з такою нестабільною топонімією, як Крим, конечно необхідна. Досить часті іноземні завою-вання супроводжувалися тут масовим перейменуванням місцевих географічних об'єктів, починаючи від населе-них пунктів і закінчуючи річками, озерами, струмками, горами, мисами, долинами та різними урочищами -останнє таке масове перейменування відбулося після досі пам'ятних депортацій німців, кримських татар та інших народів з Криму у роки Другої світової війни.

Азию мы называем Азией, а Антарктиду – Антарктидой. Вот Фарерские острова, но нам лучше на Канарские. Слова, известные со школы, звучат, будто музыка: Гренландия и Исландия, Миссури и Ориноко, Босфор и Дарданеллы. С чем и с кем связано то или иное географическое название – кто так назвал, когда и почему? Знать бы! И удивлять других: «Кстати, о Миссисипи…» Эта книга раскрывает многие историко-географические тайны. Рассказы о происхождении названий географических объектов часто оказываются посильнее детективных романов.