Т. 4. - 2006. - 480 с.

До 1-го тому творів українського письменника В.Леонтовича увійшли його ранні повісті «Пани й люди» (1893), «Per pedes apostolorum» («Стопами апостолів») (1896), «Старе й нове» (1898) та «Абдул-Газіс» (1903).

До 2-го тому творів Володимира Леонтовича увійшли повісті, оповідання, образки, оповіді, написані як в Україні, так і поза нею, в яких змальовується життя
людей різних верств, створені яскраві образи їх представників. Подані й авторські
казки.

До 3-го тому творів Володимира Леонтовича (1866-1933) увійшли автобіографічна повість «Дитячі і юнацькі роки Володі Ганкевича» та «Спогади», що охоплюють великий проміжок часу, багато подій, в тому числі історичних, учасником і не безстороннім свідком яких був В.Леонтович, а також спомини, присвячені видатним
людям України, з якими автора пов’язували родинні зв’язки, життя, приязнь, ідейні
переконання, українська справа.

У 4-му томі «Зібрання творів Володимира Леонтовича» подаються статті (літературна критика та публіцистика) різних років, листи, доповідь В. Леонтовича. Всі матеріали в новітній Україні публікуються вперше.

ЮрІЙ Борець-Чумак уже відомий українським читацьким кругам Із своєї першої повісті "У вирі боротьби", яка появилася 1971 р. у видавництві Спілки Української Молоді. Спогади "Рейд без зброї" може підказувати читачеві зосередження автора на житті упістів на Заході. Але так воно не є на ділі. Будучи відданим бойовиком української визвольної справи, автор постійно повертає в Україну, а сторінки його опогадів заповнені даними про визначних людей підпілля, події, геройську боротьбу. Це надає його спогадам особливу вартість для виховних і дослідницьких потреб. Описані автором підпільники й епізоди подій по обидвох сторонах "залізної заслони" пригадують про незрівняне геройство Воїнів України і реалістично насвітлюють дійсність на теренах під московською займанщиною і в світі. Цікаво і кольористо зафіксував автор свої і своєї дружини враження і спостереження з "рейду без зброї" довкола світу, зустрічей та розмов з багатьома українськими діячами та друзями з ОУН і УПА.

Велике творче довголіття випало на долю Дениса Лукіяновича - українського письменника і літературознавця. Шістнадцятирічним юнаком увійшов він у літературу і служив їй сімдесят шість років. Народився Д. Лукіянович 13 вересня 1873 р. в с. Городниця, нині - Гусятинського району, у родині богослова за освітою, а вчителя за фахом. Вчився Денис у Станіславській гімназії. Гімназистом був активним, радикально настроєним. Організував таємний гурток "Поступ“, за що у 1890 р. його виключили з гімназії. Іспит на атестат зрілості склав екстерном. Згодом закінчив юридичний факультет Львівського (1900) та філософський (1907) Чернівецького університетів. Майже все життя займався викладацькою роботою, громадською працею. У 1905 р. редагував журнал “Дзвінок”. Як прозаїк Д. Лукіянович дебютував у 1889 р. Оповіданням “Сабашева вечеря”. 1895 р. вийшла збірка “Новели”. Це була невелика за обсягом книжка, містила 5 новел психологічного плану. Друга збірка Д. Лукіяновича - “Ескізи та оповідання” (1897) теж об’єднала малу прозу. Роком перед тим він опублікував цикл “Мої проходи” (образки). У 1899 р. вийшла книга під назвою “Багнітки”, де автор змалював родинне життя інтелігента, незлагоди між подружжям. У творчому доробку Д. Лукіяновича є твори й великої форми - дилогія із двох повістей “За Кадильну” (1902) та “Від кривди” (1904), роман “Філістер” (1909). Про повість “За Кадильну” І. Франко писав, як про “цікавий образ безплідної боротьби селянства за общинну землю, відняту у общини паном”. Популярним серед сучасників був роман Д. Лукіяновича “Філістер”, підписаний псевдонімом Л. Журбенко і присвячений “пані Марії Грушевській”, дружині Михайла Грушевського. Цей роман є багато проблемним твором про інтелігенцію. Він порушує чимало болючих для українців питань, у ньому - живий відгомін політичних подій у Галичині кінця ХІХ - початку ХХ ст., зокрема, виборів до парламенту та сейму, широкого просвітницького руху. Є згадки про страйк 1902 р., студентські виступи у Львові, вбивство намісника цісаря в Галичині тощо. А фабулу роману складає доля родини отця Кульчицького.

Історичні повісті – найживіші уроки із минулого багатостраждального народу, кращий спосіб пробудження патріотичного духу. В них Іван Григорович настановляв народ до доброчинного життя, навчав всьому доброму і корисному. Повісті дали можливість працювати йому з більш широкою аудиторією. Майже у всіх творах головним героєм є священик, котрий живе одним життям із селянами, є його захисником. Устами пастиря автор прищеплював народу благородство, тверезість, бережливість й ін. Він зображав сцени довірливого ставлення селян до своїх священиків, своїми працями спонукав людей до праці на землі, що є першопричиною матеріального блага населення. І.Наумович пи- сав своєрідним народним стилем, висвітлював справжнє селянське життя: «Він зображав наших галицьких Іванів такими, які вони, насправді, були».

Денис Лукіянович (1873-1965) - український письменник, літературознавець, який розпочав свою літературну діяльність ще в кінці XIX ст. і до останніх днів життя брав активну участь і в літературному процесі. До однотомника ввійшли кращі твори Д. Лукіяновича - повісті ``За Кадильну`` та ``Франко і Беркут``.

У збірнику повістей і оповідань вміщені кращі твори письменника, за які він отримав Національну премію України ім. Тараса Шевченка. Це оповіді про життя дітей у роки Великої Вітчизняної війни, про повсякденні справи повоєнних підлітків, про їхні мрії, прагнення і сподівання

Роман «Сто років самотності», повісті «Полковникові ніхто не пише», «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» — центральні твори славетного колумбійського письменника, лауреата Нобелівської премії Ґабріеля Ґарсії Маркеса. В його творах дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

У повісті «Полковникові ніхто не пише»,дивовижно переплітаються людські долі й суспільні проблеми, розгортається широка панорама латиноамериканського життя з його повсякденними клопотами, соціальними заворушеннями, диктатурами й безперервними революціями.

Що є життя? Що є смерть? Чи варто скніти, доживати, відчуваючи старіння духу і плоті, чи все ж таки жити як дихати — у вічному пошуку, долаючи перешкоди, перемагаючи, до самої смерті, — на ці питання намагається знайти відповідь молодий археолог Клод Ваннек, головний герой повісті Андре Мальро «Королівська дорога».

Служили у Війську Польському четверо друзів, четверо танкістів: поляки — Янек, що завжди влучав у ціль, Густлік, який гнув пальцями сталеві цвяхи, грузин Григорій — чудовий водій і українець Василь — командир танка. П’ятим був Шарик — пес танкової бригади; а шостим — танк Т-34, названий «Рудим» на честь санітарки з волоссям капітанового кольору. Про їхні пригоди розповідає ця книжка. Друга частина повісті українською мовою виходить уперше.

Аналіз літературного твору передбачає розкриття його ідейно- тематичних, образних, жанрових, сюжетних, композиційних, стильових особливостей. Визначення жанрово-стильової специфіки – одна з основних характеристик літературного твору. Жанр та стиль художнього твору завжди пов’язані між собою: стиль твору обумовлює його жанрові особливості, жанр, в свою чергу, вказує на стильову приналежність твору (жанр поеми чи балади вказує на романтичне спрямування твору, стиль реалізму, з огляду на свою специфіку (об’єктивність, описовість), передбачає розвиток жанрів роману, повісті тощо).

Т. 1 : Поетичні твори (1837-1847). - 1970. - 416 с.

Т. 1 : Апостоли. Дівчина з ведмедиком. Аліна й Костомаров. Доктор Серафікус. - 1988. - 519 с.

Т. 1 : Повісті та оповідання. П'єса. - 1985. - 640 с.