Книга спогадів про Івана Світличного - шістдесятника, друга, вчителя, порадника, критика, редактора, перекладача, поета, громадського діяча, правозахисника, багаторічного політв’язня — ЛЮДИНУ. Згадують люди різні за віком, освітою, національністю, поглядами, але всіх об’єднує любов і повага до Івана. У нього не було розходжень між тим, що говорив і як він жив. Він знав про життя щось дуже важливе, може вирішальне... Ці слова прочитає на форзаці чудової книги той, кому пощастить взяти її в руки. Книга створена з великою любов’ю та являє собою зразок книжкового мистецтва. Упорядники - Леоніда і Надія Світличні, художнє оформлення - Іван Гаврилюк і Богдан Сорока.

Поет-шістдесятник, перекладач і літературний критик Іван Світличний відбувся як "голос духу", як людина своєї доби. її жертва, її сумління. В 1994 році поетові було посмертно присуджено Державну премію України ім. Т.Г.Шевченка. До книги увійшли поезії, поеми ("Архімед", "Рильські октави", "Курбас", "Вітер з України", "Гетьман Мельпомени" та ін.) та поетичні переклади автора з давньоруської, польської, словенської, сербської,словацької, чеської, білоруської, французької, італійської, турецької мов.

Благонадійні в 1940-х чи 1950-х роках підручники, романи, опери, картини нібито безнадійно застаріли, а грізні викривальні постанови ЦК КПРС «у галузі культури» припали пилом. Та все-таки події, що їх аналізує канадський історик з Університету Вікторії Сергій Єкельчик, сьогодення стосуються безпосередньо. Утверджені за тих часів концепції дружби народів СРСР та українсько-російського братерства чинні у політичному дискурсі дотепер. Ба більше, зужиті ідеологеми тяжіють і над найзатятішими опонентами всього «совєтського» в сучасній Україні: ті також вірять в об’єктивне існування нації як органічної спільноти й так само уявляють історію як природний лінійний розвиток нації на шляху до здобуття державности (тільки справжньої, а не у формі «Української РСР»). Концепція «возз’єднання» України з Росією 1654 року вже великою мірою скомпрометована, але й далі живе поняття «возз’єднання» всіх українських етнічних земель у складі Української РСР протягом 1939–1945 років, – а саме сталінські ідеологи вперше описали ці події такою мовою. Цю книжку, що її вперше надрукувало видавництво Торонтського університету у 2004 році, присвячено репрезентаціям минулого в українській науці та культурі сталінського часу. Автор підважує стереотипні уявлення про сталінізм як всеохопну й дієву диктатуру й на основі численних архівних джерел аналізує обмеженість і часту неефективність державного контролю над культурою, важливу роль української інтеліґенції у виробленні радянської моделі історичної пам’яті та можливість «прочитати» ідеологічно витримані твори в українському патріотичному дусі. Було би спрощенням думати, доводить Сергій Єкельчик, що тогочасні російсько-українські стосунки – однобічний диктат «старшого брата». Вони насправді становили складну систему контролю, компромісів і конвенцій, до якої активно залучалися тогочасні українські інтелектуали. Попри твердження цілої пострадянської української історіографії, сталінський варіянт української культури не був результатом придушення «природних» національних почуттів місцевої інтеліґенції. Республіканська бюрократія та інтеліґенція, які інтерпретували туманні, проте потужні сиґнали з Кремля, були, як запевняє дослідник, головними гравцями у формуванні сталінської історичної уяви, а шістдесятники підхопили відновлення національного наративу не тому, що були вродженими націоналістами, а тому, що виросли в сталінській імперії пам’яті, а ця імперія не змогла виробити ненаціональної версії минулого.

Ядро збірки становлять есеї, присвячені знаним українським постатям ХХ століття — від борців за незалежність (Суровцева) та пекла Другої світової війти (о. Антін Навольський) через шістдесятників (Стус, Горська) та діячів еміграції (Осадчук, Шевельов) до наших сучасників (Маринович, Брюховецький). Згадані постаті представляють ту українську традицію, яка, попри зовнішній тиск, протистояла тоталітарній спокусі, як комуністичній, так і націоналістичній. Інші нариси, присвячені українським диспутам довкола історичної спадщини, національного самовизначення та цивілізаційного вибору. Для всіх небайдужих до історії та сучасності України.