Кн. 3 : Полум'я "Великої руїни". - 573 с.

«Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV-XIX ст.» — унікальне видання, в якому подаються історико-літературні есе про відомих, маловідомих, або й зовсім невідомих широкому загалу — всього 205 імені — військових діячів України, через долю яких пізнаємо мужню, трагічну і, водночас, славну півтисячолітню історію нашої Вітчизни. Характерною ознакою есе є те, що письменник відходить від традиційних «виразно класових», а отже, упереджених оцінок діянь багатьох українських полководців. Об'єктивно аналізуючи військову та політичну ситуації, в яких їм доводилося діяти, автор нерідко вступає в полеміку з деякими істориками, знімаючи з українських лицарів давнє тавро «зрадників», «відступників», відкидаючи неприпустимий тон зверхності при оцінці ролі в нашій історії окремих її постатей. Автором цих есе є відомий письменник та історик, автор понад п’ятдесяти художніх та історико-публіцистичних книжок, лауреат Міжнародної літературної премії ім. О. Дюма, академік Богдан Сушинський. Майже всі есе публікувалися в періодиці і викликали значний громадський та читацький інтерес, котрий засвідчує, що книга ця має велике пізнавальне значення як для учнів та студентів, так і для вчителів, викладачів вузів, науковців, всіх, хто цікавиться історією України. Цілком природно, що вона є чудовим посібником для патріотичного виховання воїнів Української армії.

В книгу вошли две самые полные и подробные биографии знаменитых русских полководцев А.В.Суворова и М.И.Кутузова, принадлежащие перу талантливого писателя и историка Леонтия Раковского. Суворов и Кутузов - символы России. Ее совесть, ее честь. Их биографии - это не только история самых главных событий Российской Империи, но и выдающийся пример патриотизма и любви к Родине. «Ваша кисть изобразит черты лица моего – они видны. Но внутреннее человечество мое сокрыто. Итак, скажу вам, что я проливал кровь ручьями. Содрогаюсь. Но люблю моего ближнего. Во всю жизнь мою никого не сделал несчастным. Ни одного приговора на смертную казнь не подписал. Ни одно насекомое не погибло от руки моей. Был мал, был велик. При приливе и отливе счастья уповал на Бога и был непоколебим». А. В. Суворов