Ця книга - це передрук статей В. Липинського, що з'явилися в США у часописі "Америка".Головна тема - це роль релігії в історії України.

Передрук статей В. Липинського, що вийшли в США у часописі "Америка" про роль релігії в історії України.

Книга присвячена новому напряму історичних досліджень — інституціознавству (історії державних установ). У виданні вперше представлений комплексний огляд процесу утворення державних установ як невід’ємних атрибутів і органів будь-якої держави, на території сучасної України, починаючи від зародження урядуючих інституцій у Давній Русі ІХ ст. і до початку ХХ ст., коли тут діяли установи Російської та Австро-Угорської імперій. Таким чином доводиться наступність процесу творення державних установ, незважаючи на суттєві трансформації державного устрою, зміни у верховному сюзеренітеті, включення до державних систем інших країн. Розкриті особливості організації та діяльності державних установ за часів Київської та Галицько-Волинської Русі, Великого князівства Литовського, Польського королівства, Речі Посполитої двох народів, Російської імперії, Австрійської/Австро-Угорської імперії тощо. Розрахована на студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, викладачів, усіх, хто цікавиться історією України.

Ця книга по суті представляє собою збірник статей написаних і опублікованих автором на протязі останніх 5 років. Кожна з них, як можна побачити, присвячена окремій темі дослідження, актуальність якої, в свою чергу, була підказана часом. Всі, представлені у цьому збірнику матеріали, об’єднує, тим не менше, головна ідея – становлення і розвиток громадського суспільства і місцевого самоврядування в Україні.

У збірнику публікуються документи переважно з діловодних архівів державних органів та установ, які безпосередньо чи опосередковано реагували на прояви українського руху в різних сферах: у початковій освіті, у громадському й літературному житті тощо. Документи висвітлюють передумови, обставини й наслідки появи та функціонування Валуєвського розпорядження 1863 р., Емського указу 1876 р., низки інших нормативних документів, що регулювали мовне питання на теренах українських губерній Російської імперії упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Частина документів пов’язана з виконанням цензурними установами на місцях зазначених “заборонних” актів щодо української літературної мови – одного із ключових чинників формування української ідентичності. Переліки рукописів, заборонених до друку, а також творів, видрукуваних за кордоном і нелегально поширюваних на Наддніпрянщині, окреслюють контури потужного освітньо- літературного масиву Українського Слова, яке упродовж кількох десятиліть у різних формах проривалося до читача крізь цензурні заборони. Більшість документів публікуються вперше.