Книга містить економічне вчення Соціялістів-Революціонерів

Работа профессора Ивана Андреевича Линниченко была напечатана в 1917 году, в год революции, и является открытым письмом М.Грушевскому с критикой его исторических взглядов и общественной деятельности.

Представлена публікація має на меті поінформувати українців, що повертаються до Батьківщини, про стан культурного життя в Україні. Вона містить огляд найважливіших подій, що сталися у цій сфері у революційний 1917 рік. У статтях описується українська преса (перелічуються видання), українські видавництва, друкарні та книгарні, бібліотеки тощо.

Ч. 1. - 356 с.

Книга посвящена истории общественного движения евреев в России и на Украине в начале XX в.

Книга содержит исторические материалы о внутренней политике австрийского и германского правительства в Галиции и ее отношение с Россией. Романовский Юрий Дмитриевич (1877 - после 1920) - генерал.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

У своїх спогадах М. Майоров розповідає про діяльність комуністів на Київщині від початку Першої світової війни до другого захоплення Києва більшовиками у 1919 р.

Автор аналізує становище українців під владою різних держав та в еміграції, на основі чого виводить шляхи боротьби за вільний національний розвиток України.

Т. 1 : Чериковер И. Антисемитизм и погромы 1917-1918 гг. (період Центральной Рады и гетмана ). - 1923. - 335 с.

Т. 1. - 1924. - 271 с.

В книзі розглянуто роль української інтелігенції.

У брошурі автор викладає свій погляд на тогочасні актуальні проблеми українського життя, зокрема на повернення інтелігенції до Радянської України та вбивство Симона Петлюри.

Автор, один з активних діячів Української революції, аналізує стан Радянської України доби НЕПу та перспективи її розвитку.

Кн. 2 : Записки кол.Історичної Секції Українського Наукового Товариства в Київі т.XXV. - 1928. - 327 с.

Автор звинувачує Симона Петлюру у єврейських погромах на території України під час Революції 1917-1921 рр. та виправдовує його вбивство Шварцбардом.

Офіційний виклад подій Української революцій 1917-1921 рр. більшовицькою владою в Україні 1920-х рр.