Текст у форматі PDF 2.73 Мб

У монографії концептуально окреслено контури категорії дуже малих міських поселень, яка формується селищами міського типу та дуже малими містами (людністю до десяти тисяч осіб). Відображено роль природно-географічного положення, адміністративного статусу та суспільно-географічних чинників у формуванні та функціонуванні дуже малих міських поселень. Досліджено тенденції демографічного та етнокультурного розвитку селищ міського типу та дуже малих міст Львівської області. Зроблено аналіз їхнього інфраструктурного потенціалу. Розкрито роль дуже малих міських поселень у системі розселення Львівської області. Обґрунтовано перспективні напрямки регіональної політики щодо активізації суспільно-географічної ролі селищ міського типу та дуже малих міст. Для наукових працівників, учителів, усіх, хто цікавится географічним краєзнавством.

Проблема Києва, як, втім, і будь-якого пострадянського міста із заплутаним минулим, полягає у майже повній відсутності слідів власне цього минулого. Щось занепало і зруйнувалося, щось перекроїли та перебудували, щось просто кудись зникло – одним словом, минуле в Києві не берегли. Додамо до сумної картини і те, що місто, яке мирно жило тихим провінційним життям, таке собі класичне повітове місто N, на початку 1990-х несподівано для самого себе прокинулося столицею новоствореної держави, і з цією роллю ледве могло впоратися.

Ця наукова монографія присвячена історико-містобудівним дослідженням українських міст, а саме - розробленню науково-проектної документації, яка включає історико-архітектурні опорні плани, визначення меж та режимів використання зон охорони пам'яток, визначення меж та режимів використання територій історичних ареалів. Без такої науково-проектної документації розроблення генеральних планів міст, іншої містобудівної документації не допускається. Ця монографія продовжує серію, започатковану в 2008 р. монографіями "Історико-містобудівні дослідження Чернівців" та "Історико-містобудівні дослідження Одеси". Тут узагальнений досвід Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень щодо розроблення такої науково- проектної документації по містах Василькову Київської області, Ізмаїлу Одеської області, Вінниці, Горлівці Донецької області. Результатами зазначених досліджень є забезпеченість кожного з цих чотирьох міст повним комплектом науково-проектної документації, спрямованої на збереження нерухомої культурної спадщини. Відтак ця монографія може бути методичним орієнтиром при розробленні такої документації по інших історичних містах. Видання розраховане на істориків архітектури та урбаністики, культурологів, істориків, археологів, краєзнавців, мистецтвознавців, музейних працівників, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, студентів та викладачів навчальних закладів, активістів Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

Юрій Андрухович (*13.03.1960) — поет, романіст, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Живе в ньому ж, а також у багатьох інших містах. Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) та «Пісні для мертвого півня» (2004). У прозовому доробку — романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003) та «замість роману» «Таємниця» (2007). Есеїстика Андруховича на сьогодні видана двома збірками — «Дезорієнтація на місцевості» (1999) та «Диявол ховається в сирі» (2006). Спільно з Анджеєм Стасюком видав «Мою Європу» (2001) — як зазначається у підзаголовку, «два есеї про найдивнішу частину світу». Твори Андруховича перекладено і видано окремими книжками у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Італії, Іспанії, Швейцарії та ін. Лауреат кількох міжнародних літературних нагород. Один із засновників і Патріарх літературного угруповання Бу-Ба-Бу. Багато співпрацює з музикантами, співавтор і виконавець альбомів «Andruxoid» (разом із польським тріо Міколая Тшаски), «Пісні Мертвого Півня», «Кримінальні сонети», «Made In ЮА» (разом із гуртом «Мертвий півень»), а також «Самогон» і «Цинамон» (разом із гуртом «Карбідо»), Своїм найвищим письменницьким досягненням вважає винайдення для української мови слова «міжніжжя».

Тициано Скарпа не просто настоящий писатель, лауреат литературных премий, но и потомственный венецианец. Для него история Светлейшей республики неотделима от его личных воспоминаний - детских игр во дворах-кампьелло, подростковых романов, кульминации которых происходили в дверных нишах и на скамейках (а куда еще деваться в городе, где нет автомобилей?), забегаловок, не указанных ни в одном "нормальном" путеводителе. Эта книга подтверждает труднообъяснимое, но достоверное правило: когда автор знает в сто раз больше, чем пишет, это хорошо чувствуется в тексте, каким бы коротким тот ни был. Не случайно за восемь лет "Венеция - это рыба" выдержала в Италии тринадцать изданий.

У жанрі соціальної історії висвітлено щоденне життя Львова крізь призму його бачення найбільшою групою мешканців міста 50-80-их рр. XX ст. - вихідців із галицьких сіл. Досліджено статистичні дані міграційних процесів до Львова, причини інтенсивного переселення до обласного центра, з огляду на ситуацію в колективізованому селі та наслідки соціально-економічних перетворень у західноукраїнських областях кінця 40-их - початку 50-их років ХХ ст., які перетворили Львів у великий промисловий центр. Після переїзду новоприбулі мешканці Львова поставали перед потребою матеріально-побутової та соціально-психологічної адаптації в місті в умовах підтримання тісних контактів із селом. У центрі дослідження - пересічна людина, яка на шляху "з села в місто" переживала глибоку світоглядну трансформацію й водночас змінювала місто, накладаючи власними уявленнями й поведінкою відбиток на творення нової міської кульутри Львова.

Т. 2, Кн. 9 : Наукові товариства. Культурно-мистецькі установи: музеї, виставки, колекції. - 201 с.

Вип. 3. - 2009. - 300 с.

О Лондоне написано множество книг, каждая из которых открывает читателям свой собственный Лондон. Среди всех, кто писал об этом городе, Генри В. Мортон едва ли не самый обстоятельный и, вне сомнения, самый поэтичный автор. По выражению британского обозревателя К. Филдса, "в нем сочетались зоркость журналиста, восторженность поэта и горячая любовь к своей стране, ее прошлому и настоящему". "Лондон" Мортона - книга, от которой невозможно оторваться, пока не дочитаешь до конца.

Монографія присвячена дослідженню соціоприродних систем, генези та розвитку соціоприродного підходу до актуальних проблем сучасності. Акцент робиться на виявлення новітніх тенденцій гуманізації та гуманітаризації сучасного наукового знання; впливу гуманітарно-екологічних ідей на світоглядно-методологічну реконструкцію науки; виявлення шляхів та засобів врахування специфіки соціоприродних систем у сферах антропології, економіки, політики, урбаністики, культури та освіти. Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться проблемами філософії науки та практичної філософії.

Проблема відліку початку міста, поняття міста в Україні насичено великими суперечками, як серед істориків, так і серед політиків. Завданням круглого столу, проведеного 24 вересня 2008 р. було з’ясувати особливості підходів, навести різно манітні тлумачення, по можливості виробити методологічні постулати щодо окремих галузей урбаністичних досліджень в Україні.

Книга представляет собой исследование повседневного и чрезвычайного в сталинской России в 1930-е годы и их взаимодействия между собой. В ней описываются пути и способы, с помощью которых советские граждане пытались вести обычную жизнь в необычных условиях, созданных сталинизмом, а также рисуется портрет нарождающегося социального типа homo soveticus, для которого сталинизм был естественной средой обитания. Данная работа, в которой рассматривается городская жизнь, является логическим продолжением книги Ш.Фицпатрик «Сталинские крестьяне. Социальная история Советской России в 30-е годы: деревня» (М., 2001).