О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

О.Шахматов займався у тому числі й питанням історії української мови, якому і присвячена пропонована книга. Шахматов брав участь у складанні декларації Петербурзької АН «Про скасування обмежень малоруського друкованого слова» (1905 — 1906) (див. також Заборона українського слова в Росії. Реферат Петербурзької Академії наук (1916) [PDF]). Це було в згоді з політичними поглядами Шахматова: як типовий російський ліберал (член партії конституціоналістів-демократів) він обстоював культурні права народів Росії, але при умові недоторканости Рос. Імперії. Відповідно, коли 1917 Україна йшла до незалежності, Шахматов зайняв різко негативну позицію. Початки української мови автор виводив з «південного наріччя» «спільнодавньоруської» мови. Шахматов вважав витоки української мови у загальних рисах автохтонними (хоч часом містив їх між Прутом і дол. Дніпром, а часом далі на північ, у середньому Подніпров'ї). Не зважаючи на вразливі місця у теорії Шахматова, його історично-генетичні концепції підкуповували своєю цілісністю, включенням колосальної кількости фактів, синтетичністю. На кілька десятиліть вони визначили трактування цих проблем у східньослов'янському мовознавстві, навіть у противників Шахматова; жодна мовознавча школа не мала такого впливу в Росії — СССР у першій половині 20 ст., як школа Шахматова.

Студія Віктора Петрова, що друкується тут з деякими скороченнями, була написана на початку 1940-их років, під час війни. Тому вона охоплює процеси радянської літератури тільки довоєнного періоду і закінчується її розгромом під час так знаної "єжовщини".

Збірник є першою науковою публікацією комплексу документів з історії міста від його заснування до наших днів. Документи відображають розвиток міста протягом століть, боротьбу його населення проти експансії іноземних феодалів і Ватікану, розвиток економіки, культури і соціальної боротьби в епоху феодалізму і капіталізму, економічні, політичні і культурні зв'язки міста з іншими містами України і Росії, вплив Великого Жовтня на піднесення революційної боротьби трудящих за соціальне і національне визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Широко показується процес перетворення Львова у великий промисловий і культурний центр України. Для науковців, викладачів вузів і студентів, вчителів, краєзнавців.

Т. 1 : До початку XI віка. - 1991. - 736 с.

Vol. 1 : Volodymir Mijakovs`ky=Міяковський Володимир Unpublished and Forgooten Writings: Political and Intellectual Trends of the Nineteenth Century: Modern Ukrainian Literature=Недруковане й забуте: громадські рухи дев`ятнацятого сторіччя: новітня українська література . - 1984. - 509 p.

Т.1 : Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саґ). - 1997. - 1084 с.

Т. 1 : Интрига и исторический рассказ. - 1998. - 313 с.

The Bauhaus school was founded in Weimar in 1919 by the German architect Walter Gropius, moved to Dessau in 1925 and to Berlin in 1932, and was dissolved in 1933 by Ludwig Mies van der Rohe under political duress. Although it existed for a mere fourteen years and boasted fewer than 1,300 students, its influence is felt throughout the world in numerous buildings, artworks, objects, concepts, and curricula.After the Bauhaus's closing in 1933, many of its protagonists moved to the United States, where their acceptance had to be cultivated. The key to understanding the American reception of the Bauhaus is to be found not in the émigré success stories or the famous 1938 Bauhaus exhibition at the Museum of Modern Art, but in the course of America's early contact with the Bauhaus. In this book Margret Kentgens-Craig shows that the fame of the Bauhaus in America was the result not only of the inherent qualities of its concepts and products, but also of a unique congruence of cultural supply and demand, of a consistent flow of information, and of fine-tuned marketing. Thus the history of the American reception of the Bauhaus in the 1920s and 1930s foreshadows the patterns of fame-making that became typical of the post-World War II art world. The transfer of artistic, intellectual, and pedagogical concepts from one cultural context to another is a process of transformation and integration. In presenting a case study of this process, the book also provides fresh insights into the German-American cultural history of the period from 1919 to 1936.

The language of rights is utilized frequently in debates over contemporary social issues—a fetus’s “right to life” versus a woman’s “right to choose,” for example. Because these debates pertain to what our social policies should be, it is clear that the rights in question are moral rights, and that existing legal rights ought to be changed or maintained accordingly. The problem, however, is that moral rights require moral justification. In Conflicts of Rights, John Rowan takes this next step, and investigates possible moral justifications for rights alleged to exist in four contexts: abortion, affirmative action, welfare, and pornography freedoms. In doing so, he reaches conclusions about the morally appropriate policy for each issue, and also about the effectiveness of rights language in general.

The text for this Atlas Of World War II, first published by Bison Books Ltd., of London in 1985, and compiled by Richard Natkiel, comes from Robin L. Sommer, a prolific writer whose other wildly divergent efforts include The Little Book Of Cats: Poems And Prose, On Fifth Avenue: Highlights Of Architectural And Cultural History, and Pablo Picasso, while the 4-page Introduction is contributed by S. L. Mayer, whose works include Signal- Hitler's Wartime Picture Magazine, The Biography Of General Of The Army Douglas MacArthur, and Weapons Of The Gulf War.

Орієнтуючись на прийняту ЮНЕСКО типологію культурних регіонів, автори посібника розкривають специфіку культуротворчих процесів в арабо-мусульманському світі, країнах Далекого Сходу, Африки, Латинської Америки та інших. Аналізуються особливості розвитку філософської та суспільно-політичної думки, естетичної традиції, феномени релігій і культів тощо. Значну увагу приділено обґрунтуванню концепції культури українського народу в контексті духовного самовираження слов'янства.

Отношения двух славянских народов в течение последнего тысячелетия были сложными и порою драматичными. В X-XI/I веках русские и польские князья активно сотрудничали: торговали, создавали военные союзы. Большинство польских княгинь было из рода Рюрика. Случались и войны, но не между народами, а между князьями: один звал другого, ляха или руса, против третьего. Впоследствии, однако, вмешательство католической церкви и произвол польских магнатов разделили два народа. В XIX-XX веках неоднократнопредпринимались попытки их примирить. На десятки лет устанавливалось взаимовыгодное сотрудничество, но, увы, всегда находились силы, заставлявшие забывать о единых славянских корнях.