Евгений Онегин - роман в стихах Александра Сергеевича Пушкина, написанный в 1823—1831 годах, одно из самых значительных произведений русской словесности. По мотивам романа П. И. Чайковский написал одноимённую оперу. Также существует целый ряд экранизаций и романа, и оперы, а также много пародий на отдельные части романа или только на его особый стихотворный размер (т. н. «онегинская строфа»)

Т. 1. - 448 с.

Первое из "стихотворений" цикла, озаглавленное "Autopsia" (вскрытие), построено как обращение умершей к "лекарю", вскрывающему ее тело в морге. Она вспоминает о своей жизни, полной труда и лишений. Другие "стихотворения" цикла, написанные от женского лица, могут быть истолкованы как реминисценции отдельных эпизодов в судьбе героини. Ее монологи перемежаются пейзажными лирическими отрывками, раздумьями о человеческих судьбах и картинами, рисующими положение рабочего люда. Любопытно, что в виде монолога от женского лица развертывается и "Песня заступа": заступ в самом же начале уподобляет себя "грубой шпаге" и грамматическим родом этого существительного определяется здесь, очевидно, выбор формы женского рода, проходящей через весь текст.

Т. 2. - 1911. - 412 с.

У даний реліз увійшли два томи буковинського письменника Сидіра (Ізидора) Воробкевича – письменника та композитора. До першого тому входять поетичні твори. Другий том представлений прозовими оповіданнями, зокрема такими як «Турецькі бранці», «Маковейка», «Черниця Ксеня» та ін.

Т. 1. - 1916. - 406 с.

Целью этого труда являлось восполнить пробел в науке путем ознакомления образованного общества с жизнью и деятельностью писателей Карпатской Руси.

Дане видання є “історичною студією” — трактатом українського письменника Адріана Феофановича Кащенко, в якому він дослідив долю татарських бранців у Криму. На відміну від інших його художніх прозових творів, в яких Кащенко підносить героїку Запорозької Січі, даний матеріал є науковою працею, так званою розвідкою, в якій розглядаються такі історичні факти, як підневільна дорога до Криму, доля жінок-невільниць, викуп, запорожці у неволі, втеча, покарання за втечу і т. ін.

Роман — притча трижды лауреата Пулитцеровской премии знаменитого американского писателя Торнтона Уайлдера. Один из героев книги, монах — францисканец, становится свидетелем катастрофы на мосту; оценивая добродетели и пороки погибших людей, он пытается прозреть в их гибели руку Промысла и терпит крах

Даний матеріал присвячений 10-річчю від дня заснування театру ім. М. Заньковецької. У вступній частині театрознавець Петро Рулін подає картину тогочасного стану театрального мистецтва в радянській Україні. Видання містить також спогади відомих театральних діячів щодо своєї роботи в театрі: мистецького керівника і співзасновника театру режисера Бориса Романицького, режисера і педагога Івана Чабаненка, прозаїка Івана Ткачука та інших. Останній розділ присвячений історії театру.

Даний нарис присвячений українському килимарству. Автором праці є Микола Голубець — український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк та бібліограф. У цій праці українське килимарство порівнюється із еталонним зразком даного ремесла — східними килимами. Розглядається техніка виготовлення килимів, історія розвитку промислу. Показана роль мистецько-промислової спілки у Косові ‘‘Гуцульське мистецтво’’ у відродженні автентичного українського килиму. В книзі міститься велика кількість ілюстрацій (знімків килимів).

Т. 1 : Проза. - 261 с.

Роман о Васко да Гама – португальском исследователе, первом европейце, совершившим морское путешествие в Индию, написанный Константином Куниным, все творчество которого было посвящено истории географических открытий. Из серии «Жизнь замечательных людей». Иллюстрированное издание 1947 года. Орфография сохранена.

Це одне з перших (і найдетальніших) досліджень творчості відомого українського письменника, уродженця міста Тростянця Миколи Хвильового (1893-1933) було написане в еміграції, у таборі для переміщених осіб (1947 рік) літературознавцем Павлом Йосиповичем Петренком (1903-1982), який підписався псевдонімом О. Ган.

Т. 2. - 1948. - 389 с.

О египетском иероглифическом алфавите (Письмо к г. Дасье, непременному секретарю королевской Академии надписей и изящной словесности относительно алфавита фонетических иероглифов, применявшихся египтянами для написания на их памятниках титулов, имен и прозваний греческих и римских государей.

В приключенческой морской повести «Архипелаг Исчезающих Островов» украинский советский прозаик Леонид Платов использовал уникальный географический материал. Замысел повествования правдив. В Арктике до сих пор есть острова, которые полностью состоят из осадочных пород и ископаемого льда. Со временем они медленно разрушаются. В море Лаптевых таким образом исчезли о. Васильевский и о. Семёновский. Подобные острова и описал в своей книге Леонид Дмитриевич. На самом деле Земля Ветлугина – плод писательского вымысла. Однако автор с большой старательностью пытается подвести под свой литературный вымысел правдоподобную научную базу. Это несомненно позволит привлечь внимание читателя к повести «Архипелаг Исчезающих Островов» и воодушевит его занимательной романтикой морских научных открытий.

Цим твором, присвяченім Поетиці вогняних меж, хочу дати вираз почуттю глибокої відданості й подиву для Поетики наддніпрянської України, яка - крім Лесі Українки - не знає собі рівної шляхетністю форми й глибінню змісту. Хочу відслонити містерійну суть її поезії, її дух, такий рідний великим традиціям Київської землі, з якої вийшла; який кличним дзвоном гудітиме в серцях тих, що їх визвала на шлях героїзму і посвяти.