Ч. 1. - 1893. - 272 с.

Історичні повісті – найживіші уроки із минулого багатостраждального народу, кращий спосіб пробудження патріотичного духу. В них Іван Григорович настановляв народ до доброчинного життя, навчав всьому доброму і корисному. Повісті дали можливість працювати йому з більш широкою аудиторією. Майже у всіх творах головним героєм є священик, котрий живе одним життям із селянами, є його захисником. Устами пастиря автор прищеплював народу благородство, тверезість, бережливість й ін. Він зображав сцени довірливого ставлення селян до своїх священиків, своїми працями спонукав людей до праці на землі, що є першопричиною матеріального блага населення. І.Наумович пи- сав своєрідним народним стилем, висвітлював справжнє селянське життя: «Він зображав наших галицьких Іванів такими, які вони, насправді, були».

М. Драгоманов та І. Франко — у чомусь істотному визначальні історичні особи в українській суспільно-політичній ситуації епохи зламу ХІХ і ХХ століть. Вивченню їх стосунків і діалогу, який вони вели в журналістиці, у тому чи іншому аспектах присвячені праці сучасних дослідників [2; 5; 6]. Тим не менше залишається не до кінця з’ясованим початковий період у їхньої полеміки, коли І. Франко залишив роль слухняного учня і виходив на самостійну світоглядну дорогу. У цій статті ми спробуємо показати народження прихованої полеміки між М. Драгомановим та І. Франком, яка відбувалася на сторінках журналу „Народ” (1890 — 1895).

Дане видання розглядає українську народну словесність: її історію, вплив на художню літературу тощо. Аналізуються завдання тогочасної історії фольклору, зазначаються найголовніші предмети дослідження української народної творчості. Описуються явища кобзарства та байкарства. Наводяться такі приклади давньої української словесності, як весільні пісні, билини, історичні і величальні пісні, приділяється увага їх значенню та походженню.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Автор книги, професор університету св. Володимира, начальник Київської Фундуклеєвської жіночої гімназії, у цьому виданні переймається проблемами створення муніципальних музеїв у містах, а саме серії пам'ятників під назвою “Історичний шлях”. Линниченко розглядає, які українські історичні діячі заслуговують на встановлення їм пам'ятника, а які ні (і чому), суперечки, що виникли з приводу найбільш неоднозначних історичних постатей. Аналізується розміщення цих пам'ятників у місті, через конкретні історичні факти пояснюється необхідність встановлення певного монумента у певному місці.

В раритетному закордонному виданні Союзу Визволення України вчений Кордуба Мирон приводить фактичний матеріал географії північно-західної України. В доступній формі приведено загальний географічний огляд регіону та історичні аспекти розвитку геосуспільної території, котрі викладено на основі тодішніх історичних публікацій. Подано інформацію про внутрішні та зовнішні національні відносини. Визначено статистичні дані, описано соціальні особливості, додано картографічний матеріал. Оформлено у вигляді наукової монографії. Призначено для вчених, географів, краєзнавців. Має в першу чергу історичну цінність, як базовий та фундаментальний матеріал.

Дане видання є “історичною студією” — трактатом українського письменника Адріана Феофановича Кащенко, в якому він дослідив долю татарських бранців у Криму. На відміну від інших його художніх прозових творів, в яких Кащенко підносить героїку Запорозької Січі, даний матеріал є науковою працею, так званою розвідкою, в якій розглядаються такі історичні факти, як підневільна дорога до Криму, доля жінок-невільниць, викуп, запорожці у неволі, втеча, покарання за втечу і т. ін.

Описано різні шитва: золотошвейні роботи, вишивка й мережка на рушниках і хустках, а також шитво на одязі в різні історичні періоди. Відзначено згубний вплив промислового капіталізму на самобутність цього виду ужиткового мистецтва і водночас поява стимулів до створення вишивальної промисловості. Наведено статистичний матеріал щодо народних промислів цього напряму в 20-ті роки ХХ ст. в Полтавській області. Книгу ілюстровано фотографіями.

Українку, Анну Ярославну, королеву Франції, на глум історичній правді уважають французи московською княжною. Цю, болючу для українців і образливу для тіней нашої визначної землячки, неправду повторяють без скрупулів всі визначні французькі історики. Нею годують французьку шкільну дітвору всі підручники історії й таким чином закріплюють у французькому народі фальшиве переконання, що київська княжна Анна Ярославна була московкою. У свідомості французького народу, як і в підручниках історії, українська княжна називається не інакше, як «Ан де Рюссі»

Праця Дмитра Івановича Дорошенка — одного з найвизначніших істориків XX ст. — дає огляд історії України як процесу розвитку української державності. У книзі вміщено вичерпні історичні відомості практично про всіх гетьманів України. Чимало сторінок твору висвітлюють факти і події, які відсутні у роботах М. Грушевського, М. Аркаса, М. Костомарова та інших відомих українських істориків.

Тема, якій присв'ячений збірник, в радянській історичній літературі висвітлена ще не достатньо. Всебічне її вивчення на основі опублікованих архівних документів матиме важливе наукове і політичне значення.

В «Социальной истории Англии» собран богатый фактический материал по истории страны за пять с половиной столетий. Этот материал социально-экономического, бытового и культурно-идеологического характера взят автором преимущественно из разнообразных документальных источников. В то же время Тревельян широко привлекает и современную литературу. Почти в каждой главе «Социальной истории Англии» дается список важнейших, по мнению автора, монографий и статей в качестве дополнительной литературы к данной теме. Помимо работ, упомянутых в этих списках, автор воспользовался при написании данной книги и многими другими историческими трудами и художественными произведениями.

У книзі видатного діяча Української революції на Кубані та політичної еміграції розглянуто історичні, економічні, національні та геополітичні аспекти розвитку Кавказу та його значення для України та Росії.

Самое яркое отражение Грюнвальдская битва нашла в труде крупнейшего польского историка Яна Длугоша «История Польши», написанном сравнительно скоро после знаменательной битвы (между 1455 и 1480 гг.). Познакомить читателя с описанием Грюнвальдской битвы в труде Длугоша и является задачей данного издания. Участники издания предпочли не ограничиваться одним только разделом «Истории» Длугоша, повествующим о событиях 1410 г., но дать также и разделы, излагающие историю предшествовавшей этим событиям многовековой борьбы Польши и Литвы с Тевтонским орденом. Связанные размерами публикации, они остановились на тексте Длугоша в рамках 1386–1411 гг. В этом тексте описываются отношения между сторонами в наиболее напряженный период, после заключения Польско-Литовской унии, вызванная этими отношениями война 1409–1410 гг., знаменитая битва и её результаты.

На великому документальному матеріалі показано аграрну еволюцію у Східній Галичині і на Північній Буковині у другій половині XIX ст. Вперше в радянській історичній науці дано- розгорнуту характеристику соціально-економічного і політичного становища найчисленнішої соціальної верстви західноукраїнського суспільства — селянства, його боротьби за ліси і пасовиська, показане формування робітничо-селянського союзу. Розглянуто політичний рух навколо селянського питання. Монографія розрахована на викладачів і студентів історичних факультетів, наукових працівників, може також являти інтерес для масового читача.