Викладено новий аспект теоретичного осмислення проблеми аналізу образного змісту музичного твору, зокрема інструментальної симфонії. Висвітлено методологію дослідження, яка грунтується на розгляді об'єктивних показників художнього (музичного) твору у взаємодії категорій, універсальних та специфічних понять філософії, естетики, музикознавства, що діють як чинники та носії його змістових властивостей. Виявлено художні та виховні параметри симфонії. Проаналізовано симфонії українських композиторів 1920 - 1980 рр.

Изложен новый аспект теоретического осмысления проблемы анализа образного содержания музыкального произведения, в частности инструментальной симфонии. Освещена методология исследования, которая обосновывается на рассмотрении объективных показателей художественного (музыкального) произведения во взаимодействии категорий, универсальных и специфических понятий философии, эстетики, музыковедения, действующих как факторы и носители его содержательных свойств. Выявлены художественные и воспитательные параметры симфонии. Проанализированы симфонии украинских композиторов 1920 - 1980-х гг.

Розкрито суть, міфологічний і релігійний зміст української симфонії, яка сприймається як невід'ємна частина духовної культури народу.

Раскрыта суть, мифологическое и религиозное содержание украинской симфонии, которая воспринимается как неоъетмлемая часть духовной культуры народа.

Запропоновано концепцію феномену конфлікту в жанрі симфонії, яка містить різні інверсії в класично-романтичній і сучасній музиці. У культурологічному контексті простежено еволюцію цього феномену в континуумі європейського симфонізму, визначено конфігурації його семантики. Зазначено, що теоретична концепція конфлікту базується на синтезуванні різних інформаційних позицій філософії, психології, конфліктології, що зумовлює нове глибоке осмислення особливостей жанру симфонії та конфлікту як атрибуції музичного мислення.

Предложена концепция феномена конфликта в жанре симфонии, содержащая разные инверсии в классическо-романтической и современной музыке. В культурологическом контексте прослежена эволюция этого феномена в континууме европейского симфонизма, определены конфигурации его семантики. Отмечено, что теоретическая концепция конфликта базируется на синтезировании разных информационных позиций философии, психологии, конфликтологии, что обусловливает новое глубокое осмысление особенностей жанра симфонии и конфликта как атрибуции музыкального мышления.

Розглянуто проблему функціонування ліричного в сучасному музичному мистецтві, зокрема, в жанрі концерту-симфонії, особливо поширеному в останню третину ХХ ст. Досліджено нові типи ліризму (контемпоральний та модельований), форми їх композиційного функціонування (концентровану та розосереджену) в компаративному поєднанні з іманентними, постійними, "класичними" ознаками ліричного. Виявлено ліричну природу жанрової сфери камерної симфонії. Проаналізовано особливості ліричної змістовності камерної симфонії-концерту 1990-х рр.

Запропоновано концепцію національного стилеутворення в жанрі симфонії у аспекті взаємозв'язку з національним образом світу та його відбраження в музиці. Досліджено національний образ світу як соціально-психологічний фактор художнього самовиразу у російській художній культурі, а також національно визначену специфіку симфонічного мислення у перших симфоніях російських композиторів. У процесах стилеутворення розглянуто рівні "соціальної детермінації" та "творчої актуалізації". Один з рівнів містить модель світу, його образ і картину (від найбільш загального до часткового). Національні образ і картина світу безпосередньо впливають на становлення національного стилю у його основних художніх і музично-виразних компонентах. Рівень творчої актуалізації відображає процес стилеутворення у межах конкретного жанру. Цей рівень зумовлений положеннями, а саме: зведено-узагальнений словник музично-інтонаційних моделей жанрового та національно-стильового походження формує колективний тезаурус музично-інтонаційних моделей, що розрізняються за своєю якістю у різні історичні періоди та характеризує різний ступінь "інтонаційної зрілості" культури. Сполучною ланкою між двома рівнями є "картина світу".

Здійснено докладний аналіз тексту Другої симфонії Д. Шостаковича у контексті протистояння пролетарського й авангардного мистецтва. Висвітлено дискусію, присутню у другій половині 1920-х рр. стосовно питання суті та змісту нового мистецтва. Зроблено припущення щодо причин, внаслідок яких написана "на замовлення" Друга симфонія зустріла несхвалення влади. Проаналізовано дані, одержані на базі архіву Д. Шостаковича (у Москві) з атрибутованими автографами композитора, згідно з якими роботу над Другою симфонією було розпочато задовго до одержання замовлення Держвидаву. Це дало змогу внести зміни до "портрету" даного твору, що існував у радянському музикознавстві та присутній у деяких сучасних дослідженнях. Здійснено детальний аналіз Третьої ("Першотравневої") симфонії з урахуванням основних координат стилю Д. Шостаковича. Зроблено спробу програмного тлумачення. Запропоновано виявлені образно-тематичні алюзії та асоціації. Представлено цікаві історичні та художні паралелі цього твору доробку видатних сучасників Д. Шостаковича (А. Платонова, Б. Кустодієва, І. Ільфа та Є. Петрова), що дозволило розвинути уявлення про концептуальні параметри "Першотравневої симфонії".

Висвітлено образно-смислову специфіку використання тембру труби в симфонічних партитурах Б. Лятошинського та С. Людкевича. Визначено передумови символіки тембру труби у цих композиторів на підставі яких розглянуто трактування інструменту у фольклорних традиціях і у творчості митців XVIII - XIX ст. Відзначено, що в симфоніях, симфонічних поемах, увертюрах, сюїтах Б. Лятошинського та С. Людкевича даний музичний інструмент мав тлумачення, відповідне до індивідуальних образних концепцій кожного твору та зумовлене індивідуальними особливостями стилю кожного композитора. Висвітлено своєрідність перевтілення тембру труби у творчості Б. Лятошинського та С. Людкевича та з'ясовано певні розбіжності у їх трактуванні, зокрема, для Б. Лятошинського переважальною визначено експресивну образність, тяжіння до втілення колосальної напруги конфліктів, що вимагало майстерного тембрового висвітлення, динамізації розвитку за допомогою посилення ролі мідних духових інструментів, введення їх навіть на початкових етапах розвитку тем, особливо активних, напористих головних партій, а у С. Людкевича, незважаючи на пізньоромантичний орієнтир його стильової домінанти, відзначено більш обережне, спокійне використання мідної групи, "приберігання" її сильної яскравої звучності, передусім для кульмінаційних зон розвитку.

  Скачати повний текст

Наведено поняття "зміст художнього твору", а також методологію аналізу симфонії. Запропоновано системне трактування категорій "узагальненість - конкретність", з метою цілісного сприйняття симфонії подано тлумачення узагальненості. Розроблено ієрархію категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства з використанням дедуктивного та індуктивного методів пізнання загального закону взаємодії понять "загальне" й "одиничне". Виявлено художні та виховні властивості симфонії як чинники аксіологічного аспекту змісту. Категорії "історичне - логічне" визначено як узагальнення-оцінку змісту симфонії: як соціальний феномен (історичне), цілісну художню композицію (логічне). Цілісність і системність методології аналізу симфонії здійснено завдяки взаємодії понять "соціально-моральний ідеал", "пізнання - оцінка", "естетичний ідеал". Зазначено, що відображення дії цих понять у свідомості реципієнта є першоосновою здатності до об'єктивного сприйняття змісту твору й естетичного судження про нього. Досліджено процеси досягнення "естетичного ідеалу" як художньої мети шляхом системи чинників та носіїв стильових властивостей симфонії. Створено критеріальні засади обгрунтування всіх параметрів жанрово-видових характеристик симфонії.

Висвітлено естетико-культурологічні передумови алеаторики в сучасній музиці, фактори та причини її появи та широкого використання композиторами різних національних культур. Виявлено історичні коріння алеаторики, її генезис у музичному мистецтві попередніх епох. Розкрито понятійну сутність алеаторики, її науковий тезаурус, різноплановість музикознавчих підходів до її трактування. Узагальнено існуючі типології алеаторичних прийомів в композиторській творчості з виходом на систему авторських позначень. Виявлено особливості творчого процесу композитора у зв'язку з художньою реалізацією принципу випадковості. На матеріалі оркестрових творів українських композиторів, створених в останні десятиліття ХХ ст., проаналізовано способи роботи з алеаторною технікою, її функціонування в цілісній композиції. Розкрито смислотвірну роль алеаторики в організації семантичного простору творів різної стильової орієнтації, її вплив на оновлення структурно-семантичного інваріанта жанру симфонії.

На рівні дії архетипів досліджено драматургічні особливості трактувань шекспірівських творів у провідних жанрах програмної симфонічної музики ХІХ ст. Така спрямованість дослідження обумовлена тим, що саме романтичний симфонізм став репрезентантом перших інструментальних прочитань Шекспіра. Обраний проблемний ракурс дозволяє проаналізувати та виявити не лише індивідуальні особливості музичних транскрипцій Шекспіра в кожному окремому випадку, а й композиторське колективне бачення шекспірівського генія для музичної естетики романтизму в цілому.

Досліджено еволюцію наукових поглядів на проблему конфлікту у філософсько-культурологічному та мистецтвознавчому дискурсах. Визначено специфіку конфлікту в інструментальній музиці, його предмет у симфонічній драматургії, а також її суттєві властивості як моделі конфлікту у європейському симфонізмі. Виявлено змістовні відмінності мистецько-культурологічних феноменів "конфлікт" і "конфліктність". Проведено їх термінологічне порівняння, а також диференціювання поняттєвих співвідношень "конфлікт - контраст", "конфлікт - протиріччя", висвітлено їх прояви у сфері симфонічної драматургії. Визначено особливості функціонування "конфліктної ситуації" як соціокультурної моделі конфлікту в інструментальній музиці. Розглянуто формування семантики конфлікту у континуумі драматичного симфонізму. Визначено базові функції конфлікту у цілісній концепції симфонічного твору, соціокультурні детермінанти смислової трансформацій конфлікту у симфонізмі - від традиційних структур до модерних модифікацій в європейській музичній культурі.

Досліджено період становлення композиторської індивідуальності Д. Шостаковича, здійсненено новий інтонаційний аналіз перших симфоній композитора, розглянуто симфонії Г. Малера. Для розвТязання проблеми звТязку симфонізму Д.Шостаковича і Г. Малера обгрунтовано підхід, основу якого складає концепт руху як структуруючого та музично-драматичного фактору. Виконано в зазначеному ракурсі аналіз Д. Шостаковича і Г. Малера дозволило вивчати логіку структурування музичного матеріалу, визначити драматургічну стратегію творів, простежено різні стадії процесу виникнення і метаморфоз смислів та зробити висновок щодо природи музичного мислення композиторів. Огляд доробку Д. Шостаковича і Г. Малера та історичного контексту, що оточував композиторів, в контексті концепту руху виявив своєрідність їх творчого методу, а також надав можливість краще осягнути панораму художніх пошуків митців першої половини XX ст. загалом.

Висвітлено стильове мислення в музиці як особливий культурно-історичний феномен, наділений рисами стильової перехідності. Розкрито теоретичний і творчо-практичний зміст музичного явища стильової перехідності, розглянуто значення періоду кінця ХІХ - початку ХХ ст. На основі стилістичного аналізу простежено стильову перехідність творчості таких композиторів, як Г. Малер, Д. Шостакович, Б. Лятошинський, Б.Тищенко, Г. Канчелі. Акцентовано увагу на парадигмі музичного мислення в жанровій галузі циклічної симфонії. В науковий музикознавчий ужиток введено категорію "інтерстиль", обгрунтовано дискурсивний і музикотекстологічний зв'язок цієї категорії з поняттям інтертекстуальності та метатексту.

Розглянуто взаємозумовленість функціонування, особливостей комплектування і дидактичних завдань учбового оркестру народних інструментів та формування художньої концепції перекладу конкретного симфонічного твору – "Української карпатської рапсодії № 2" Левка Колодуба. Розглянуто репертуарну специфіку учбових оркестрових колективів як складової учбового комплексу виховання виконавця-інструменталіста. Підкреслено значимість і засоби формування навичок колективного музикування та ансамблевої гри, відпрацювання відмінностей та особливостей стильової та жанрової інтерпретації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ315.040-712 + Щ315.19-713.2

Рубрики:

Симфонічна музика. Симфонія

Оркестр народних інструментів

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему музичної спадщини композиторів української діаспори XX ст. у жанровому аспекті, зокрема у сфері симфонічної музики. Досліджено жанрову типологізацію цього виду творів і визначено пріоритети розвитку симфонічної музики українського зарубіжжя.

Представлены мировая симфоническая музыка XVII - XXI веков, мысль и действие, образы и содержание, структура, форма и модель временных смыслов, композиторы-классики, романтики, экспрессионисты, современные музыканты и ритмы мощного движения Великой Музыки, симфонизма как символа Вселенского Созвучия, мышления гигантского объекта.

Исследована проблема эпического в музыкально-поэтическом тексте Третьей симфонии "Я утверждаюсь" Е. Станковича. Проанализировано думно-балладное (с элементами плача) пространство выражения эпического. Обозначены авторские темпы и метрономы, позиционирующие эпическую медлительность музыкально-событийного повествования. Выделены и охарактеризованы "консервативные эпические приемы" сновидения и колокольности, эпические образы ветра/бури и плуга.

Проаналізовано феномен метадискурсу, як форми сприйняття музичного твору, що залишається поза увагою сучасного музикознавства. Принципи художнього мислення українського композитора ХХI ст. В. Антонюка розглянуто саме в цьому аспекті. Для аналізу обрано його перші чотири симфонії, написані в 2011 - 2014 рр. Виявлено закономірності, що дають можливість розглядати симфонічну творчість як цілісне музичне полотно, єдине дискурсивне поле. Естетико-художні інтенції композитора спрямовані на створення суцільного наративного простору, що підтверджується використанням композиційного принципу монотематизму як засобу формування полілогу між окремими частинами та цілим. Такий підхід робить доцільним розгляд його творів як ряду комунікативних подій і надає можливість сприймати окремі симфонії як частини великої розімкнутої композиції.