Досліджено питання можливості переходу до організації української армії на професійних засадах: аргументи на користь цього, основні аспекти такого переходу (економічний, військовий, соціально-політичний), а також питання військового бюджету, формування резервів. Наведено таблиці, що ілюструють військові видатки деяких країн. Порівняно Збройні Сили України та її сусідів за окремими критеріями.

Розкрито механізм формування військової могутності України. Розроблено концепцію компенсаційного впливу політичного потенціалу військової могутності на її загальний стан за умов комплексних соціально-економічних і політичних перетворень у державі. Запропоновано методологічні здобутки теорії синергетики з метою висвітлення складності та суперечливості процесу збройного забезпечення державотворчих зусиль в Україні та за її межами. Визначено особливості впливу військової політики України на кількісні та якісні параметри її військової могутності. Враховано міжнародні аспекти формування оборонної сфери України у контексті зміщення акцентів військового будівництва у країнах НАТО та Російській Федерації. Показано вплив геополітичних чинників на вирішення оборонних проблем України.

Зазначено, що протягом 1991 - 1999 рр. українська держава довела життєздатність своєї військової сфери. Досліджено питання про здатність військової організації держави функціонувати так само ефективно за умов розгортання бойових дій із застосуванням високотехнологічної зброї. Розглянуто моделі сучасних військових сил (передових та основних сил оборони, стратегічних резервів), заходи, визнані військово-політичним керівництвом необхідними для здійснення військової реформи, яка є об'єктивною реальністю. Наголошено, що зволікання з її проведенням неприпустиме з геополітичних і внутрішньодержавних причин.

Розглянуто актуальну проблему демократизації Збройних Сил України, інших силових структур держави. Висвітлено сутність та специфіку демократизації Збройних Сил України, розкрито її основні функції та принципи. Наведено пропозиції щодо вдосконалення механізму впровадження демократичного цивільного контролю над Збройними Силами України. Запропоновано шляхи демократизації української армії, зокрема, підвищення рівня соціального статусу, духовності та морально-психологічного стану військовослужбовців.

Висвітлено сучасні проблеми військового будівництва, військової реформи, міжнародної безпеки. Визначено завдання для Збройних Сил України (ЗСУ) за сучасних умов. Проаналізовано вплив економічних чинників на реформування ЗСУ. Узагальнено досвід Угорщини та Польщі у розбудові системи цивільно-військових відносин, розглянуто стосунки між армією та громадськістю, можливість доступу громадськості до військової інформації. Визначено напрями реформування сил внутрішньої безпеки та правоохоронної діяльності.

Висвітлено проблеми євроатлантичної інтеграції України у контексті трансформації Організації Північноатлантичного договору. Розкрито сутність прийнятих на Празькому саміті НАТО зобов'язань щодо вдосконалення потенціалів країн-членів НАТО, створення нових сил реагування НАТО, затвердження нової структури Альянсу, прийняття стратегічних концепцій, поглиблення співпраці та партнерства. Описано процедуру вступу до НАТО, наведено базові критерії членства.

Освещены проблемы евроатлантической интеграции Украины в контексте трансформации Организации Североатлантического договора. Раскрыта сущность принятых на Пражском саммите НАТО обязательств по усовершенствованию потенциалов стран-членов НАТО, создания новых сил реагирования НАТО, утверждения новой структуры Альянса, принятия стратегических концепций, углубления сотрудничества и партнерства. Описана процедура вступления в НАТО, приведены базовые критерии членства.

Раскрыто содержание понятий техногенных катастроф (ТК), метрологии, фактометрии. Рассмотрены фактометрические аспекты некоторых хрестоматийных случившихся и потенциальных ТК, являющихся следствием морального и физического износа техники. Приведена технология устранения катастроф, основанная на показателях измерения качества, связанных с истинными значениями параметров изделия.

Проаналізовано нормативно-правову базу будівництва сучасного українського війська. Розглянуто умови реформування сучасного українського війська та перспективи його розвитку. Розкрито актуальні проблеми створення сучасного професійного війська України. Окреслено пріоритетні дії держави для подальшого переходу на сучасну професійну армію України.

Здійснено комплексний аналіз сутності, змісту, структури, механізмів формування та напрямів практичної реалізації військової могутності сучасної Української держави. Розглянуто військову могутність як складне багатопотенціальне соціально-політичне утворення, що визначає характер адаптації незалежної України до регіональних і світових геополітичних реалій, а також впливає на кількісно-якісні характеристики подальшого становлення національної воєнної організації. Систематизовано й оновлено понятійно-категоріальний апарат теорії та практики забезпечення військової могутності держави. Розкрито взаємозв'язок між військовою могутністю сучасної держави та її воєнною безпекою і обороноздатністю. Визначено сукупність державних механізмів, призначених для формування військової могутності України. Досліджено шляхи підвищення ефективності їх функціонування. Висвітлено взаємовплив військової політики Української держави та її військової могутності на прикладі взаємодії України з Російською Федерацією та НАТО.

Досліджено місце і роль Збройних Сил України у миротворчій діяльності української держави, участь у миротворчих операціях під егідою Організації Об'єднаних Націй у складі багатонаціональних сил і в системі міжнародних зв'язків України. Значну увагу приділено налагодженню співробітництва у військовій галузі протягом 1992 - 2000 рр., зусиллям військового відомства України у розвитку відносин рівноправного партнерства з країнами-членами Північноатлантичного Альянсу. Висвітлено участь миротворчих контингентів України у складі багатонаціональних сил ООН у Південно-Західній Європі, в Анголі, Таджикистані та Лівані. Розкрито процес створення нормативно-правової бази участі українських підрозділів у миротворчих операціях. Детально висвітлено хронологію дій підрозділів Збройних Сил України в миротворчих контингентах ООН під час вирішення конфліктів на теренах колишньої Югославії. До наукового обігу введено справжні найменування військових підрозділів, що дає змогу виключити історіографічні помилки під час описання дій українських миротворців у складі різних багатонаціональних військових формувань.

На підставі аналізу опубліковних документів і статистичних матераілів досліджено історичний процес становлення та розвитку Збройних сил України та їх переходу на контрактну основу. Розкрито головні фактори, що впливали на нього. Визначено його характерні особливості, виявлено тенденції та закономірності, а також надано рекомендації щодо використання одержаного досвіду за сучасних умов реалізації військової реформи.

Проаналізовано стан наукової розробки питання та визначено основні напрями дослідження. Визначено головні фактори, які впливають на розбудову системи підготовки офіцерських кадрів для МНС України наприкінці XX - початку XXI ст. Розкрито характерні риси й особливості її становлення та розвитку. Виявлено основні тенденції та закономірності даного процесу у визначений період. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи підготовки керівних кадрів для Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.